- ..."Все - єдине Я, це Я - світове Я. Єднання з незнанням, що відбувається від затемнення світла Я, щезає з розвитком духовності".

- А ця маячня звідки? - запитав я. Я не чекав відповіді. Я був впевнений, що сплю.

- Висловлювання з "Упанішад", - відповів з готовністю голос.

Брати Стругацькі, "Понеділок починається в суботу"

Зростаюча активність режисера Девіда Лінча у напрямку популяризації трансцендентної медитації викликала новий спалах активних дискусій у суспільстві на тему потрібності або ж шкідливості "цієї секти". Чесно кажучи, в мене викликають деяке здивування люди, котрі з проміжком у дві хвилини розповідають, що курили "траву", і що бояться "психоделіки". Але загалом тема медитації доволі цікава - особливо якщо врахувати ту активність, з якою світові зірки (і не тільки Лінч) впроваджують практику медитації в школах цілого світу, - і США зокрема. Отже, в який бік зриває дах медитація?

Починати мабуть варто з того, що, як казали колись модні радянські рокери, "хороший дах літає сам", тобто, сподіватися, що ваш дах саме після медитації "полетить", мабуть таки не варто...

Як і не варто сподіватися на те, що вам відкриються всепланетні знання, припустімо, з фізики чи біології. Звичайно, для прикладу, сам Девід Лінч на своїх конференціях розповідає, що "фізики довели існування єдиного поля - основи матерії", з якої, мовляв, і можна ложками черпати ідеї...

Однак метр тут трошки злукавив. По-перше, фізики не довели існування єдиного поля - інакше ми б з вами вже жили в зовсім іншому світі. Фізики тільки лишень дійшли до ідеї, що це поле мало б існувати. Над цією ідеєю бився ще Ейнштейн, кажуть, він навіть вивів якісь формули, але потім подумав, згадав історію з розщепленням "мирного атома" - і спалив до біса всі папери. З того часу за доведення існування цього поля бралися різні герої, але сказати, що справа просунулася хоч на грам - було б великим перебільшенням.

З існуванням єдиного поля ідей справа трошки простіша - про таке поле, точніше, ноосферу, говорив ще академік Вернадський (та Тейяр де Шарден). Однак "потрогати його руками" теж ще ні разу не вдалося. Відомо тільки, що ідеї таки інколи "літають в повітрі", і що найбільш значущі наукові ідеї мають цікаву звичку спадати на думку відразу двом вченим в різних точках земної кулі протягом короткого проміжку часу. І зазвичай чомусь один з цих вчених просто мусить виявитися лівшею (або ж перенавченим лівшею). Однак далі дослідження теж не просунулися, і вхопити за хвіст згадану ноосферу теж нікому не вдалося.

Інша справа - колективне підсвідоме. Колись психіатр і культуролог Карл Густав Юнг виявив, що його пацієнти в психіатричних лікарнях можуть з дивовижною точністю малювати місця, в яких жодного разу не були (і бути не могли), відтворювати міфи і казки народів, про які жодного разу не чули і не могли чути. Так потроху Юнг дійшов до ідеї колективного підсвідомого - скарбниці набутого людством досвіду та знання, до якої має доступ кожна людина. Де все пов'язано з усім, а простий збіг обставин має величезне значення і свій сенс. Однак самого Юнга за цю "містику" недолюблювали - попри те, що він мав цілком реальні докази своєї теорії, і після його смерті за розробку цієї теорії ніхто до ладу й не взявся. Загалом, теорія "єдиного поля", про яку розповідає Лінч, у якій можна знайти зв'язки між зовсім різними явищами, якраз найбільше і пасує до юнгівського "колективного підсвідомого". Однак, є підозра, що якщо теоретики трансцендентальної медитації й знайомі з юнгівськими теоріями, то на широкі маси вони це знайомство розголошувати не дуже прагнуть.

Втім, багато в чому Лінч правий.

Медитація - це майже той самий "кайф", що й після наркотиків, тільки - замість власне наркотиків тут ідуть в хід ваші зусилля, точніше - повторювання "до отупіння" певної "мантри", тобто, по суті, беззмістовного - для вас - набору звуків, який і вводить вас у згадане "отупіння", тобто, перепрошую, змінений стан свідомості. І якщо вибирати, яким саме способом входити в стан кайфу - наркотиками, чи повторенням різних імен індійських богинь, то особисто мені чомусь індійські богині виглядають симпатичніше...

В стані медитації ви можете таки виловити із власної підсвідомості якісь ідеї, але от що ви з них зробите - залежить... ні, не від вас - а від рівня вашої підготованості. Якщо у вас в голові освіта хіміка - ви там вловите пару формул, письменник у вловленому образі знайде заковику сюжету, а психіатр - шматок законів, за якими працює людська психіка. Як приклад можна взяти самого Лінча.

Коли режисер працював над серіалом "Твін Пікс" (вершини - близнюки), сама назва серіалу народилася з випадкової ідеї. Режисер малював план містечка, в якому мав розгортатися сюжет, і чомусь йому здалося, що там мали би бути дві однакові гори. З тієї примарної ідеї і вродилася назва серіалу. Лінч в той момент навіть знати не міг, що терміном "Твін Пікс" психіатри позначають стан свідомості (якщо хочете - хворобу), коли людина живе на межі снів і реальності, і, фактично, не може розрізнити, що є сном, а що - реальністю. Знавці творчості цього режисера можуть підтвердити, що заковика більшості його фільмів саме й полягає в тому, що глядачеві дуже важко розрізнити, коли йому показують "реальні" події з життя героїв, а коли - сни і марення тих же самих героїв.

Фактично, пан режисер власноруч "поставив" цією назвою діагноз більшості своїх героїв - однак я не впевнена, що сам він про це знає, а запитати в нього при зустрічі якось не встигла. Та й, мабуть, не варто було - Лінч не дуже шанує психіатрів :)

 

Літаючі йоги і світле майбутнє

Ще один цікавий момент, який особливо обурив українську спільноту - те, що організатори візиту Лінча, вчителі згаданої медитації, пообіцяли у прес-релізі наладити світле майбутнє з допомогою "літаючих йогів". Дослівно:

"Глобальним завданням Фонду Девіда Лінча є створення міцного миру на Землі шляхом організації груп літаючих йогів у кожній країні."

(Цитата з прес-релізу)

Звучить, скажімо так, цікаво. Однак будь-який свідомий культуролог вам скаже, що індійські йоги використовують точнісінько ті ж самі "фокуси", що й відьми чи чарівники "старої доброї Європи", або ж шамани індіанських племен. І якщо фізики-скептики (та й то не всі), скажуть вам, що літаючи йоги і Гаррі Поттер на мітлі - всього лишень витвір фантазії, котрий має право на втілення в реальність навіть менше, ніж обіцяне диво комунізму, то психологи вам прочитають лекцію іншого змісту. Зокрема, хороший психолог (не халявник) вам просто змушений розповісти про приховані ресурси організму, які може й не піднімуть вас в повітря, але позбавитися від необ´рунтованої злості повинні допомогти. Ну а згадані культурологи мали би згадати про Стоунхендж, почесати потилицю і чесно зазначити, що хто його знає, чи знають про ці речі в секті медитаторів, але сила, яка без жодних зайвих пристосувань піднімає в повітря величезну вагу, колись таки існувала...

Ще одна заковика у трансцендентальній медитації - так би мовити "строга владна вертикаль", яка простежується у згаданій організації. Загалом історія успіху самого засновника трансцендентальної медитації, Махаріші Мегеш Йоги, варта окремої розмови. Він взяв кілька східних "йогівських" ідей, трішки підкоротив, додав трішки маркетингу - і почав вчити європейських та американських громадян входити в змінений стан свідомості за помірні кошти. Здебільшого йому закидають "чужі для європейської ментальності" ідеї, та "тоталітарну" строгість організації.

Зрозуміло, ті ж самі ідеї можна було б краще підготувати для Європи - навчити громадян шепотіти "заспокійливі заклинання" для поліпшення рівня креативності, а як "мегамету" поставити досягнення миру на планеті з гаслом "кожному - персональну мітлу з потужністю в кілька реактивних двигунів". По суті було б те ж саме, але от навряд би чи хто повірив - в ті часи Джоан Роулінг мабуть ще не знала, що людей можна переконати в тому, що мітла - цілком пристойний засіб пересування. Та й, зрештою, навіть якщо б і вдалося переконати західне суспільство в існуванні магічної сили, здатної розбудити креативність і навчити літати, то цілком можливо, що в цьому ж таки суспільстві знайшлася б певна кількість послідовників святої інквізиції. І тоді б панові Махаріші "світила" б не дуже приємна розмова з традиційними опонентами. А йога тим і зручна, що традиційних опонентів у неї, по суті, майже нема, тут головний ворог людини - вона сама.

Ну і, зрозуміло, дах від йоги теж поїхати може, причому, навіть з дуже пристойною швидкістю - як і від самого занурення в "колективне підсвідоме". Однак, загалом, дах - це така річ, котра може поїхати майже від будь-чого. І, зокрема, дуже навіть може поїхати від комп'ютерних ігор та фільмів-стрілялок. Щоб у цьому переконатися, достатньо просто переглянути новини. Тож, серед всіх можливих причин для "з'їжджання даху", медитація виглядає ще досить пристойно. І, до речі, тут на благо "адептів медитації" якраз і грає та "підвищена тоталітарність", за яку розповсюджувачів трансцендентної медитації і обізвали сектою. Людська психіка так влаштована, що коли їй є на кого зіпхнути відповідальність за свою поведінку і за своє життя, почувається ця психіка набагато легше. Саме це і є причиною такої величезної популярності, яку в свій час мали тоталітарні режими. Не переживайте - багато ознак тоталітарного режиму мають і сучасні "суспільства споживачів", будь-який дослідник тоталітаризму вам із задоволенням прочитає лекцію на цю тему хоч і в третій годині ночі.

Ну а якщо ви не хочете тоталітарно-медитативного щастя з навичками літаючої йоги, але від креативності і просто миру в душі ви б не відмовилися - тоді все набагато простіше. Нема потреби бубоніти мантри - як відомо, медитацією можна вважати будь-яку справу, яка вам припала до душі. Медитація на власному городі із лопатою в руках впливає не гірше, ніж мантри під носа двічі на день - за умови, що дружба з лопатою і землею вам подобається. При цьому не завадить пам'ятати, що світ - прекрасний таким, який він є, і в ньому немає причин для злості. Ну і ще варто було б інколи звертати увагу на дивовижні збіги, бо таки ж нікуди від цього "єдиного поля" не дінешся :) Відтак притік ідей вкупі зі стабільністю даху, прив'язаного до улюбленої справи, вам забезпечений. А крім того - забезпечене відчуття того, що життя вам подобається, і це - головне!