Десь років так 50 тому цілі покоління післявоєнних підлітків масово протестували проти раціоналізму, «здорового глузду» і фальші. Не пройшло й півстоліття, як, здавалося б, сталося неможливе: фальш почала здавати позиції. Тепер залишається тільки здогадуватися, чи не вб'є нас наша вражаюча безпосередність...

 

60-ті роки. «Вседозволеність», наркотики, зневага до авторитетів, захоплення езотерикою. І, разом з тим, час вражаючих відкриттів, «проривів» у науці й техніці, розквіт міждисциплінарних досліджень... Досі, образно кажучи, фундаментальна фізика живе за рахунок фундаментальних відкриттів того часу. Все решта - тільки спроби прилаштувати все, тоді відкрите, до практичного застосування.

Тогочасну Україну хвиля «вседозволеності» обійшла - зараз, здається, вона тільки починається. Книги, видані в ті часи, ще й зараз - на вагу золота. Про «шестидесятників» в літературі годі говорити - мало хто з нових «пийсателів» потрафить витворити бодай щось подібне. З авторитетами в Україні легше - так, як вони самі себе встигають зневажити, жоден протестуючий не потрафить.

А от з безпосередністю...

Днями у США, в штаті Юта, відвідувачі McDonald's обстріляли цей заклад через те, що о другій ночі там продавали тільки ранкове меню, а не звичайні сендвічі. Вгадайте, якими коментарями зустріла цю новину українська громадськість? Громадськість сказала: «Так от чому в США не можуть заморозити депозити на рахунках!».

Зважаючи на те, що українці дедалі частіше починають купувати зброю, банкірам варто було серйозно задуматися. Щоправда, наразі особливої схильності до впровадження в реальність комп'ютерних стрілялок в Україні помічено не було, однак ігри з народними грошима, не якогось там абстрактного народу, а цілком конкретних вкладників, можуть закінчитися для панів банкірів печально... Здебільшого вкладники своє невдоволення висловлюють у культурний спосіб - хто тихенько лається, хто протестує, а найсміливіші приковують себе до банківських батарей, столів та інших офісних причандалів. Однак якоїсь миті культурний імунітет може не спрацювати, і громадяни можуть безпосередньо взятися за зброю...

Та й на «стрілялки» в американських школах реакція української громадськості починає змінюватися. Якщо спочатку вважалося, що то все - виключно вплив американської культури, а Україні таке не загрожує, то з часом приходить розуміння, що кордонами ЄС та США подібні явища можуть не обмежитися.

Один з журналістів нещодавно наткнувся на картину - поряд зі школою хлопці й дівчата років 14 прямо на людях знімали на телефон непристойне відео. Відкрито. Безпосередньо, без жодного сорому і прямісінько серед білого дня. І тут на пана журналіста найшло осяяння. Згадавши ще кілька бійок між футбольними фанатами та рівень цензурності лайки, яка в наш час супроводжує майже кожен футбол, він зрозумів: це, мабуть, справа в культурі.

Далі подумав і придивився: таки справді, фільми, книги і тому подібні речі останнім часом пишуться (і, між іншим, пишуться досить недурними людьми) не для того, щоб підтримати «культурний простір», і не «від щирого серця». Вони пишуться для того, щоб якомога краще і якомога швидше ту книгу продати. А приниження і знущання і описати легше, і продати неважко.

Ще кілька десятиліть тому дорослі намагалися оберігати дітей від всілякої «помиєподібної культури», до того ж, намагалися ще в школі передати якісь «базові цінності». Хоча б те, що життя має сенс, воно справді прекрасне і варте того, щоб його прожити «так, щоб не було боляче за безцільно прожиті роки». Такі речі зазвичай створюють імунітет від «помийної культури» і культу жорстокості.

Зараз дорослі не те щоб не мають часу на те, щоб оберігати дітей - ні, вони просто забули, що принцип «продати пошвидше» рано чи пізно може повернутися до них у вигляді кулі в лоб від коханого чада.

«Якщо діти не можуть до нас докричатися - вони намагаються до нас дострілятися», - робить висновок мій колега. Мудро підмічено, але - треба якось рятуватися...

Ще кілька місяців тому в економіці панував той же принцип: головне - якомога швидше продати. А що саме і кому саме - не так важливо. І якби на цей принцип не захворіли кредитні менеджери банків, можливо, ще й досі вважалося б, що нічого в тому поганого немає.

Але наслідки культурної кризи можуть бути набагато страшнішими, ніж наслідки кризи економічної.

Півстоліття тому, після Другої світової, після війни у В'єтнамі, ціле покоління молоді пішло протестувати проти «поклоніння здоровому глузду», котрий дозволяє собі поставити політичну доцільність вище від людського життя, а ядерну бомбу вважає прийнятним способом вирішення конфлікту.

Відсутність моральних орієнтирів і, скажімо так, деяка фальшивість християнства призвела до величезної популярності езотерики, зацікавлення містикою і повалення авторитетів - як вираження протесту.

Зараз на місце політичної доцільності прийшла комерційна доцільність масової культури. Все решта - майже те ж саме. Вік протестувальників значно знизився, а методи протесту стають набагато жорстокішими. І дорослі, які в певний час не показали, чому варто жити, любити себе й інших, і цінувати як і чуже, так і своє життя, тепер мають шанс пересвідчитися, що така політика була помилковою...

А життя, коли в ньому нема чогось справжнього, коли людині нема до чого тягнутися «вгору», таки видається «несправжнім». Тепер діти отримали шанс пересвідчитися, чи вони живуть всерйоз, чи тільки так - «в чорновому варіанті», «жартома», і можна переграти все наново.

От тільки розуміння оцього «всерйоз» може прийти трошки із запізненням...

А новини про все нові й нові випадки стрілянини у США - з людськими жертвами - з'являються зі страшною швидкістю.

Знову ж таки - майже півстоліття тому - американський фантаст Роберт Хайнлайн описував суспільство на Місяці, у якому зброю було дістати легко, а вбити людину - ще легше. Кому цікаві деталі - книга називається «The Moon is a harsh mistress». Кожен, хто потрапляв на Місяць, дивувався, чому місцеві люди є надзвичайно ввічливими. Дивувався аж до того часу, поки не дізнався, що одне необережне слово може коштувати грубіянові життя.

І тому після тривалої прихованої громадянської війни місцеві жителі стали надзвичайно вихованими і чуйними.

Ідея загалом логічна, але жорстока. І, здається, частково саме така культура витворюється не лише у США, а й у Західній Європі.

От тільки єдиний нюанс: вбивати починають не лише за необережне слово, а й просто так - з бажання нагадати суспільству про своє існування.

Втім, є ще одна причина такого надлегкого ставлення до життя - як свого, так і чужого... Зверніть увагу, поряд з оцим потоком «помийної культури» спостерігається цікава тенденція: люди дедалі частіше прагнуть захистити себе від «справжніх», реальних душевних почуттів. Почуття - це інколи боляче, от і намагаються їх обминути якомога дальшою дорогою. Замість любовних романів з'являються просто «стосунки», замість сімейних вуз - цивільний, або й гостьовий шлюб, і обов'язково різні спальні. Розлучитися - і розлюбити - набагато легше, ніж спробувати знайти компроміс і зрозуміти людину, котра біля тебе.

Та що там вирішення проблем - просто показати, що ти людину кохаєш, вже стає непристойно.

 

До слова, нещодавно переглядала найпопулярніший серіал минулих років, котрий, за рецензіями, «увібрав у себе найбільші страхи людства». Хто не здогадався - мова про The X-files. Так от, якщо взяти до уваги всю фантазію Кріса Картера, мимоволі приходиш до висновку, що найбільший страх людства - зовсім не «зелені чоловічки» і не нечиста сила, найбільший страх людства - кохання, любов. Двоє суперагентів, які не бояться ні Бога, ні чорта, не насмілюються обтяжувати одне одного своїми почуттями. Просто завести спільну дитину для них легше, ніж «порушити нейтралітет» і створити нормальну сім'ю зі всіма її правами і обов'язками.

Можна було б подумати, що демонстрація саме таких стосунків - плід хворобливої уяви Кріса Картера, але ж ні - такі, а то й гірші стосунки не лише активно пропагуються масовою культурою, а й трапляються ледь не на кожному кроці. Бути незалежним стало модно, натомість обвішування себе сімейними обов'язками пропагують тільки деякі відважні сміливці, на кшталт Анджеліни Джолі з Бредом Піттом.

Дітям ледь не зі шкільної лави показують, що кохання - це болючі дурниці, а для здоров'я і спокою досить мати сексуального партнера - і все, вистачить. Навіщо чекати вічного кохання і стримуватися, якщо можна все вирішити набагато простіше? Щоправда, останнім часом починають говорити про «постійного сексуального партнера» - все ж таки, СНІД - не тітка, а презервативи дорожчають.

А тепер спробуйте вгадати, до чого тут підвищена тяга громадян, і підлітків зокрема, до зброї і масових вбивств?

Хто бодай побічно цікавився творами Фрейда, Фрома та компанії, вже мав би здогадатися: там, де щезає Ерос, з'являється Танатос. Кажучи людською мовою, там, де щезає прагнення до Любові, обов'язково з'являється прагнення до Смерті. Святе місце пустим не буває, і претендентів на нього тільки два.

І не варто плутати в цьому випадку Ероса з сексом - секс вас не врятує від пустки в душі і самотності.

Виходить, християни таки не даремно казали: Бог є Любов, і той, хто від нього відвертається, обов'язково потрапляє до іншої сторони. От тільки хто б здогадався, що ці слова можуть мати ще й такий зміст..

Втім, шифрувальники снів залежність між любов'ю, зброєю і вбивством підмітили ще задовго до шановних психіатрів, і, мабуть, ще до християн - ще з давнини вважалося, що якщо людині часто сниться зброя і вбивство, це означає, що з коханням у людини трошки не складається. А якщо потяг до зброї спостерігається вже не лише у снах - пора кричати ґвалт.

Ну а західна цивілізація так прагнула убезпечити себе від сердечних мук і досягти сердечного спокою, що геть забула, що цілковитий спокій здебільшого буває на кладовищі. Люди винайшли цілу купу ліків для того, щоб не нервуватися, купу пігулок для того, щоб зробити дітей спокійними, цілу систему стосунків, щоб стати незалежними, і все це заради того, щоб тільки не псувати собі нерви і досягнути спокою. Любов і всі пов'язані з нею сердечні муки замінили спокоєм і незалежністю. Здається, зараз ця медаль повертається іншим боком...

Вам не подобається ситуація? Починайте виправляти з себе J

Втім, деякі особливо активні групи громадян, між іншим, все ще сподіваються на сторонню допомогу, і щось мені підказує, що й вони також передивлялися The X-files не одноразово. Цитую новини:

«Литовський рух секти раелітів звернувся до президента республіки Валдаса Адамкуса, прем'єра Андрюса Кубілюса і голови сейму Арунаса Валінскаса з проханням надати їм земельну ділянку під будівництво посольства для інопланетних прибульців, а також визнати дипломатичний статус будови.

За словами керівника руху раелітів у Литві Віталюса Прасценюса, посольство для інопланетян з часом принесло б Литві величезну фінансову і наукову користь.

Одне зі своїх головних завдань раеліти бачать у досягненні безсмертя людини засобами науки, основні надії пов'язуються з клонуванням. Це вони в 2002 році оголосили про клонування людини і народження першої клонованої дитини.

Римсько-католицька церква теж не заперечує наявності на інших планетах і в інших галактиках інопланетного життя. Про це розповів головний астроном Римсько-католицької церкви Габріель Фюнес. У своїй статті під назвою "Інопланетяни - брати мої", опублікованій у ватиканській газеті, він пише, що в космосі можуть мешкати інші розумні істоти, створені Богом.»

Що ж, заміна власних дітей клонованими (мабуть, ще спокійнішими), і мито за ввіз зелених чоловічків допомогло б вирішити одним махом і культурну, і економічну кризу, от тільки серіал Кріса Картера раеліти дивилися явно неуважно J. Що ж, здається, істина таки справді вже десь поряд...