Суперечки між тим, що таке кохання, а що - зовсім не воно, мабуть, не стихнуть ніколи. Психологи, «професійні подруги» і навіть психотерапевти виробили цілу систему ознак, що допомагають відрізнити одне від іншого. Одну з цих систем пропонуємо Вам :) Сподіваємося, Ви вкотре переконаєтеся в тому, що Ваші стосунки - саме кохання, а не ще щось.

Як відрізнити любов, або здорову, безпечну прихильність від нездорової, патологічної прихильності? Іншими словами, чим відрізняється кохання щасливе від нещасливого кохання?

Послухаємо Наталю. Це молода, дуже приваблива жінка з вищою освітою, успішна, забезпечена, економічно незалежна. Їй 31 рік. Незаміжня.

Вона розповідає:

«Мені хронічно не щастить в коханні. Я не розумію, у чому причина. Характер у мене поступливий, кажуть, навіть приємний. Я товариська, весела, у компанії можу пожвавити веселощі, люблю танці, займаюся фітнесом. Слідкую за фігурою. Чоловікам я подобаюся. Мені теж подобаються чоловіки - серйозні, солідні, розумні й темпераментні.

Нещодавно був у мене черговий роман, як завжди, недовговічний, ми були знайомі місяців чотири. Спочатку все йшло добре. Він проявляв до мене інтерес, мені він теж подобався. Я не помітила, коли і як це трапилося, що він став для мене дорожчим від усього на світі. Я на ньому «зависла». Так, я надто часто йому дзвонила. Так, я не приховувала, що він для мене - все! Я звалила на себе всієї його справи, я була переповнена його проблемами. Я терпіла, коли він дедалі менше й менше приділяв мені уваги. Вечорами я ледве стримувала себе, щоб не дзвонити йому. Я сиділа й тупо чекала дзвінка. Думаю, що він знав, у якому я стані. Він перестав дзвонити зовсім. Ми розійшлися».

У Наталі було кілька романів, що протікали за подібним сценарієм. Спершу вони подобаються один одному приблизно рівною мірою. Потім приходить осяяння: «Це він! » Наталя нічого не може із собою вдіяти, вона висне на ньому. Свої інтереси, свої справи й навіть своїх подруг вона кудись закидає. Вона просто ні про що інше, крім свого коханого, не думає.

Її любов нагадує одержимість, залежність. Вона своєю увагою поглинає чоловіка. Йому нема чим дихати, у нього не залишається психологічного простору для свого життя. Його кордони порушені, до нього вона вторгається, ніби окупант, намагається підкорити його собі. Її кордони також прийшли в стан колапсу. Але він іде. Вона «задушила» його у своїх обіймах.

Горе Наталі безмежне. Вона вважає, що життя закінчилося. Доки не спалахне нове кохання, дивитися на Наталю боляче. Очі гаснуть, фігура втрачає спортивність. Здалеку видно, що у неї «нікого немає». Нарешті, нова зустріч... і все повторюється.

Чи не нагадує вам стан Наталі залежність від алкоголю? Ейфорія, депресія, підйоми і cпади. Невгамовна потреба кохання як невгамована потреба алкоголю. Фатальна залежність.

Є навіть слово таке «коханняголізм» за аналогією з алкоголізмом. «Коханняголічкам» завжди мало того тепла, що дає партнер. Вони не можуть погодитися з тим, що існують два окремих «я», вони хочуть, аби існувало єдине «ми».

А це означає внутрішню несвободу, залежність. Якщо ж людина залежна, існує небезпека стати нещасливою. Якщо коханий трошки послаблює свою любов, починаються страждання. А вже якщо зраджує, іде... Тяжкість стану залишеної жінки в цьому випадку нагадує стан, коли відбирають річ, від якої виробилася залежність. Похмільний синдром. Потрібен ковток того ж самого - нового кохання в одному випадку, алкоголю - в іншому, щоб полегшало.

Як алкоголізм - захворювання рецидивуюче, тобто повторюване, так і сценарій «коханняголізму» повторюється. Алкоголік дає обіцянки - все, вистачить, треба зав'язувати. Кинута жінка теж може сказати собі: «Все, я більше закохуватися не буду. Самі страждання від цього кохання».

Це спроба позбутися від нещасного кохання на раціональному рівні. Спроба зазнає невдачі, оскільки активно повстає проти цього наша підсвідомість. Тільки підсилюються уявлення про свою залежність, бeзпорадність й непотрібність.

А подружки-доброзичливиці нашіптують: «Подивися на нього. Хіба він вартий твоїх сліз?»

Bиникає ненависть. Ніби перемикачем клацнули. Було кохання і раптом - раз! і ненависть. Це інше нещастя. Поки не настане індиферентне, байдуже, спокійне нейтральне ставлення до людини, що спричинила страждання, щастя не дочекатися. Одужання не буде. Як при алкоголізмі. Допоки сильний потяг до горілки, ніякі зароки, ніякі лякалки, ніякі кодування не допомагають. Видужання можливо в тому випадку, коли досягається дезактуалізація потягу. Простими словами, тоді, коли більше не тягне хворобливим чином до алкоголю.

Якщо в душі людини панує гармонія, кохання, яким би сильним воно не було, не конкурує з іншими почуттями. Навпаки, здорове кохання ніби збільшує всі внутрішні сили - надихає на творчість, розкриває таланти, надає особливу глибину дружбі, турботі про дітей, близьких.

При залежності від кохання відносини із чоловіками займають непомірно велике місце в житті й витісняють, знецінюють все інше. Чи не так алкоголь керує життям алкоголіка, витісняючи або поглинаючи всі інші інтереси? Нещасному коханню властиві змінені, зміщені переживання. Навіщо Наталі було так втягуватися в проблеми коханого чоловіка, щоб залишати навіть своїх подруг? Якщо він подзвонить, вона здатна скасувати будь-яку іншу зустріч, будь-яку заплановану справу.

Стереотипність, повторюваність ситуації нагадує особливості алкоголізму. Коли не страждаюча алкоголізмом людина збирається на вечірку, неможливо наперед спрогнозувати, як вона буде там поводитися. Не виключено, що їй доведеться чимало випити. Але це не обов'язково. Усе буде залежати від настрою, від того, яка компанія збереться.

Поведінку алкоголіка на вечірці можна прорахувати наперед за годинами і хвилинами, від першої чарки до моменту, коли він стане нестерпний і його почнуть випроваджувати. Є жінки, долю яких теж можна прорахувати наперед.

Які б гіркі дні не доводилося переживати душевно здоровій, емоційно зрілій жінці, за нею завжди майбутнє. Вона може його планувати. І її обставини змінюються, зустрічається новий чоловік, життя може піти по-іншому.

Найважливіший показник психічного здоров'я - широкий, різноманітний модус життєдіяльності.

Життя жінки, що страждає залежністю від кохання, - це невпинний виснажливий пошук чоловіка, який «дасть їй все». Він, за її очікуваннями; цілком змінить її долю, навіть у тому випадку, коли у змінах немає необхідності.

У будь-якому людському союзі, і в коханні теж, кожен з учасників має пройти свою половину шляху назустріч іншому. «Коханняголічки» у своєму нестримному пориванні поспішають пробігти всю дистанцію цілком - за себе й за партнера.

Як правило, вони погано розуміють, у чому суть проблеми. Часто вони вбачають навіть переваги у своєму вмінні кохати. Вони вважають, що так кохати можуть тільки обрані жінки. Це їх природний психологічний захист, що допомагає жити. Він і заважає тверезо глянути на невдачі й спробувати врятуватися.

Одна з істотних відмінностей жінок, здатних на здорове кохання, що задовольняє потреби обох партнерів, і жінок, що страждають на залежність від кохання, полягає в якості самооцінки тих та інших. Здорові жінки, здатні на кохання, цінують свій розум, свої якості, своє духовне багатство, свою особистість. Самі цінують, а не чекають, поки їх оцінить ззовні хтось інший. Ці жінки знають, чого хочуть від життя й що вони можуть робити для себе самі. Попроси їх написати план свого життя на найближчі 5 років - це завдання їх не налякає. У загальному й цілому, вони передбачають своє життя. Вони здатні докладати активних зусиль для реалізації свого плану.

Жінки, схильні до залежності, зазвтчай бажають визнання ззовні. Для них тільки оцінка інших людей трохи поправляє власну нестійку самооцінку.

«Якщо я не стану дружиною, я буду почувати себе людиною, що не відбулася,», - сказала одна цілком поважна жінка. Ця жінка вважала себе значимою тільки поруч із чоловіком. Тільки чоловік міг забезпечити їй почуття безпеки й захищеності, відчуття «я - в порядку». Вона думала, що без опори на чоловіка вона навіть не зможе існувати.

Здорові жінки відрізняються емоційною зрілістю. Вони можуть користуватися всіма своїми почуттями. Вони можуть переносити страждання, самотність, пов'язану з духовним ростом. Їм добре й із собою наодинці. Вони знають відповідь на питання: «Хто я така?»

У них добре розвинена самодисципліна - вони можуть відкласти задоволення бажань. У них постійніший настрій. У них не настільки велика амплітуда коливань долі.

У залежних жінок, не зважаючи на інтенсивність їх страждань, почуття все ж поверхневі, реакції незрілі, як у підлітка. Ні почекати, ні вибрати гідного партнера вони не можуть. Почуття часто змінюються, і гойдає їх з пекла в рай. Їм начебто неважливо, від кого залежати. Аби тільки хтось був. У них погана самодисципліна. Вони не можуть відкладати задоволення своїх бажань на потім. Зовсім як діти.

 

Кохання	Нездорова пристрасть
Є простір для духовного росту, для того, щоб розправляти крила. Бажання росту для іншого.	Залежність, заснована на безпеці й комфорті; використовується інтенсивність потреби й ненасичуваність як доказ кохання, що в дійсності може бути страхом, відсутністю впевненості, самотністю
Роздільні інтереси; у кожного партнера можуть бути свої друзі; підтримуються й інші значимі відносини	Тотальне захоплення; обмеження життя в суспільстві; старі друзі закинуті, так само як і колишні інтереси
Заохочення один одного, прагнення до особистісного росту; упевненість у власній цінності.	Постійна зайнятість думок поведінкою іншого; залежність власної ідентифікації й самоцінності від схвалення іншими.
Довіра, відкритість.	Ревнощі, прагнення володіти іншим як власністю; страх конкуренції, партнер стереже своє «скарб»
Взаємно підтримується недоторканність, цілісність особистості.	Задоволення потреби одного партнера зупиняється заради потреб іншого партнера, відмова від себе, позбавлення себе чогось важливого.
Бажання ризикувати й бути реальним, тим, хто ти є	Прагнення до абсолютної невразливості, що виключає можливі ризику.
Простір для дослідження почуттів як усередині взаємин, так і за їх межами.	Заспокоювання шляхом повторюваної, ритуальної діяльності.
Здатність насолоджуватися як удвох, так і на самоті	Нестерпність самотності, нездатність переносити розлуку навіть у конфлікті; у цьому випадку партнер ще міцніше чіпляється. У випадку розлуки або розриву відносин - втрата апетиту, занепокоєння, сонливість, агонія почуттів.
Розпад взаємин любові й нездорової пристрасті :
Розпад приймається без почуття втрати власної адекватності й власної гідності	Почуття неадекватності, критично низька самооцінка. Часто розрив- це однобічне рішення.
Незважаючи на те, що партнери розійшлися, вони бажають один одному добра й можуть залишатися друзями.	Закінчення відносин сполучене з насильством, брутальністю, часто - з ненавистю. Один намагається заподіяти біль іншому. Використовується маніпулювання, щоб повернути партнера назад.
	Заперечення як психологічний захист, фантазування. Переоцінка прихильності одного з партнерів даним взаєминам.
	Пошуки дозволу труднощів поза собою - алкоголь, наркотики, новий коханець(ка), зміна ситуації.

 

Можливо, це відбувається тому, що з дитинства в них живе почуття порожнечі й голод уваги. Вони прагнуть якомога швидше заповнити свою внутрішню порожнечу, втамувати голод уваги. Голодна людина погано купує. Вона поспішає й хапає, що трапиться. Ці жінки найкращі свої якості кидають на вітер, навіть чесність із самою собою не є найвищою цінністю. І утворюються «дірки в душі». Загублено якусь частину особистості, втрачена цілісність, немає почуття ідентичності. Вони визначають «Хто я?» тільки через взаємини.

Якщо здорові жінки активно будують своє життя, залежні займають пасивну позицію. На чоловіка й навіть на дітей вони дивляться як на джерело свого щастя й повноти існування. Якщо ж «коханняголічки» не щасливі, вони вважають інших відповідальними за це: «Він винен, він погубив мою молодість!» У результаті вони безмежно злі й почувають себе поваленими, зруйнованими й ще більше спустошеними. Одні розчарування. Можливо, корінь проблеми в несамодостатності.

Насправді ніхто не може зробити іншого щасливим. Для особистості з високою самодостатністю характерне відчуття «Я гідна (гідний) кохання й тому кохана (коханий)». Так буде доти, поки жінка є вірною собі, поки вона цінує себе такою, яка є.

У залежних людей ця логіка спотворена: «Я кохана - значить я гідна кохання». Здатність викликати прихильність ставиться в залежність від зовнішніх обставин - від ставлення конкретної людини. Це начебто заповнює дефіцит «я».

Зрілі, самостійні особистості давно психологічно відділилися від батьків і тепер можуть утворити нову емоційну прихильність. Коли вони будують родину, поділ ролей у їх родині не настільки твердий, як у залежних. Члени здорової родини можуть мінятися ролями. Це знижує їхню взаємозалежність. У той же час це є тренінгом виживання поодинці, на випадок втрати партнера.

Залежним особам дуже важко відокремити себе від батьків, змінити давно обридлу роботу, і навіть розважатися, знайти своє хоббі. Втрата партнера для них є такою страшною, що вони не можуть виносити навіть підготовку до цього. Їм дуже важко вправлятися в зниженні залежності. Їм боляче дати більше волі іншому. Тому ролі в такій родині тверді, закостенілі.

Залежні люди навіть прагнуть збільшувати інфантильну взаємозалежність, а не знижувати її. Вони тим самим знижують своє значення, саботують свою волю. Волю партнера вони теж підривають постійно. Жінки демонстративно відмовляються здобувати нові навички. Вони сподіваються своєю безпорадністю прив'язати до себе партнера. Їхня позиція - пасивне очікування, без власних зусиль. Вони хочуть одержувати любов, турботу. Їх «даю» і «беру» не збалансовано, переважає бажання брати.

Невміння сприймати й поважати окремість, унікальність, «іншість» коханої людини - дуже поширене серед таких жінок. Правда вони й себе не сприймають як окремих людей. Це є джерелом багатьох непотрібних страждань.

На інтелектуальному рівні для них інші люди існують. Але на більш глибокому рівні для них інші люди є лише відбиттям їхнього жіночого існування. У глибині душі увесь світ - вона сама.

Між берегами душ люблячих людей плескається море. Іноді добре бути поруч, але не дуже близько. Інакше виникає психологічна тіснота й немає простору для розвитку кожного з партнерів. Один дуб не росте в тіні іншого.

Коли одна людина говорить іншому: «Я не можу жити без тебе» - це не кохання. Це паразитизм однієї особистості на іншій. Кохання - це вільний вибір двох людей жити разом. Причому кожен з партнерів може жити й поодинці.

Якби було так легко позбутися залежності від кохання, напевно, не існувало б доброї половини літератури, мистецтва, пісень, романсів. І все ж кожна з нас вибирає для себе сама - страждати й мучитися з приводу й без приводу або бути вільною.

Маргарет Бітті у своїй книзі про соцзалежності наводить наступні характеристики кохання й залежності від кохання (пристрасті). Вона вважає, що кохання виникає у відкритій системі взаємин, а пристрасть - у закритій.