Якісь дві дивні тенденції спостерігаємо в нашому суспільстві щодо командира УПА Василя Кука. Полярні та безапеляційні. З однієї випливає, що останнього командира УПА слід викреслити з нашої історії, з іншої - що його потрібно нагородити навіть тим, чим він себе не бажав бачити нагородженим за життя.

Обидві відображають нездоровий суспільний стан, коли судять люди, яким не слід було б судити, бо не знають або обставин, в яких особа, що її вони оцінюють, діяла, або мотивів, через які вона приймала ті чи інші рішення, та й, урешті, результатів і намірів. Це не лише з Василем Куком таке - просто з ним багато речей на видноті.