“Вражений скарбами, які зберігає наш музей у Чикаго. Таке враження, що у його глибинах заховано і Тарасову сокиру...
З холодноярським вогнем у серці Василь Шкляр (19 серпня 2011 р.)”, – такий відгук залишив український письменник у книзі гостей після відвідин Українського Національного Музею у Чикаго.

“Найбільше зло, яке українській волі й незалежності завжди на перешкоді ставало і стає, криється, на превеликий жаль, у нас самих. І тільки тоді, коли ми з розуму й серця викорінимо нашу пасивність, нерішучість, тільки тоді здобудемо собі волю”.

Ще до сьогодні учені шукають зірку під назвою “Планета Ді-Пі”, часовий простір якої позначений “ерою переміщених осіб”.

Роман Вовк вважає: для того, щоб малювати, потрібні натхнення і майстерність, а щоб жити – багато друзів, які розуміють тебе.

І він, як художник, почуває себе щасливим. Скільки друзів, стільки картин! Малює для радості, любить дарувати свої роботи і пишається захопленням приятелів “мати Вовка у себе в хаті”.

В Українському Національному Музеї в Чикаго 4 березня відбувся літературно-музичний вечір “Зоре моя вечірняя”, присвячений 150 роковинам від дня смерті Тараса Шевченка.

Свічу пам’яті великому синові України засвічено в далекому 1952 році, коли засновники музею у кожну цеглинку вплітали живе Шевченкове слово. Їх наполегливою працею зібрано солідну бібліотеку.