Відлунало гарне, по-своєму урочисте, шановане християнами свято Пресвятої Богородиці Покрови. І не має Божого храму, де б у цей день не згадувалося про Божу Матір, не зводили б очей до її образу. Данина святості – це вияв великої любові і вдячності Пресвятій Богородиці за покров і заступництво впродовж багатьох століть.

Після офіційного признання Марії – Богородицею, що сталося в 431 році на Ефеському соборі, її культ став поширюватися серед християн.

Якось стало вже традицією при нашій Православній церкві Святої Покрови Київського Патріархату, що в Чикаго, збиратися усією парафіяльною родиною, щоб відсвяткувати свято Первоверховних Апостолів Петра і Павла, а разом з тим згадати про свято Івана Купала, про день літнього сонцестояння.

Заздалегідь до цього свята готувались всі, та не раз було чути і: «Дай, Боже, до Петра дочекати! Ну то як там, щось буде на Петра?!

Ольга Винничук, Чикаго
Це Господом дано одвічне коло,
Ми засіваємо життєве поле
І не на день минулий – на віки!
Бо наша кров пульсує в Божій долі,
Батьки і діти, діти і батьки!

Батьки і діти – вічна тема! Вона хвилювала і хвилює всіх, бо приходимо ми в цей світ, щоб стати досконалішими. А це означає, що в першу чергу мусимо зрозуміти серцем і душею наших батьків, що дали нам життя.

Починається день із рожево-червоної смужечки в небесах. Це сходить сонце. Воно будить все живе довкола, оживає земля-мати, бо ллється звідусіль гімн життю, гімн Божій земній благодаті, яка не перестає нас чарувати і дивувати, даючи нам незвичайну енергію любові до всього.

Наші предки колись зустрічали сонце молитвами до Всевишнього, бо воно на їхніх очах народжувало днину. В молитві вони вони простягали руки до сонця, дякували Господу Богу за цей земний рай, за можливість жити на землі.

Моїм землякам, моїм щирим і дорогим серцю друзям - Заслуженим артистам України Оксані Савчук та Іванові Кавацюку - славнозвісній «ПИСАНЦІ» присвячую.

Пісня у душі - душа у пісні.

Спадщина не кожному дана.

Маєте підгрунтя сивовіщі

І любов, що віддана сповна.</</a>