Швидко біжить час. 2011 рік закінчується. Незабаром Різдво та Новий Рік. Готуючись до свят, люди пригадують пережите у попередньому році, тішаться досягненнями та планують майбутнє.

	Архітектор S. Tigerman біля  фасаду УІММ, який він спроектував

Для Українського Інституту Модерного Мистецтва він був особливо визначним та успішним, адже це був рік 40-річного ювілею. Як наголошувалося у попередніх статтях, кожна виставка, кожна подія цього року в Інституті були присвячені святкуванню сорокарічного ювілею, кульмінацією якого був багатолюдний успішний бенкет. Третій річний форум молодих письменників зібрав, як ніколи, багато гостей. Понад 17 молодих авторів подали свої твори до розгляду та відбору. Добре відомі Аскольд Мельничук та Вірлана Ткач показали свої найновіші твори, і обоє високо оцінили якість літературних творів інших молодих авторів, які брали участь у програмі.
Все більшої популярності набирають програми, які об’єднують декілька мистецьких форм. У сучасному світі мистецькі форми часто поєднуються, перетинають одна одну, кидають виклик або сперечаються з метою зосередження уваги на процесі творення, спонукаючи глядача до дискусії або співтворчості.
Так, під час виставки відомого канадського митця Рона Костинюка «Неоконструкція» в Інституті відбувся музично-літературний вечір за участю чиказького літературного комплексу «Guild», метою якого є ознайомлення з молодими голосами у літературі через новітні програми з та інститутським ансамблем Maveric. Натхненні один одним, три музи поєдналися разом: слово, музика і прикладне мистецтво. Особливо цікавим було виконання музичної композиції на тему конструкції Костинюка та подальше обговорення з аудиторією.

Edward Uhlir під час презентації в УІММ

Відважна ідея створення УІММ з місією показу сучасного українського та інтернаціонального мистецтва, хоч і не всім була зрозуміла на початку, все ж була підтримана, і з року в рік підтримується багатьма в українській громаді Чикаго.
Як посіяне зерно в землю, так і заклад вимагає постійного догляду, підживлення та плекання. Вісім президентів змінилося за 40 років УІММ. Кожен з них добровільно, поєднуючи свою щоденну працю та обов’язки, виконував обов’язки керуючого Інститутом, віддаючи свій час, енергію та любов добрій справі утримання та постійного розвитку Інституту.
Велика кількість членів та друзів Інституту своїми пожертвуваннями та своєю добровільною працею з року в рік помагають існуванню УІММ та виконанню його функцій і мети. Саме цього ювілейного року завдяки щедрій фінансовій підтримці фундації Омеляна та Тетяни Антоновичів задумані дирекцією Інституту плани розширення та покращення приміщення були успішно виконані. Сьогодні, у час економічної кризи, коли багато неприбуткових культурних організацій переживають скруту, Інститут, переступаючи межу свого 40-річчя, вітає відвідувачів чудово оновленим за сучасними зразками приміщенням. Тепер просторе фойє та галереї перебувають у більшій гармонії з оригінальним фасадом інституту, біла хвиляста стіна якого завжди приваблювала відвідувачів. Саме ця хвиляста стіна, яка стала «візитною карткою» Українського Інституту Модерного Мистецтва в Чикаго, була в уяві чиказького архітектора Stanley Tigerman, який у 1976 році погодився виконати проект фасаду для молодого на той час американсько-українського мистецького закладу. Як часто заінтриговані привабливою хвилястою лінією фасаду перехожі та проїжджаючі мимо УІММ, не знаючи, що це, зупиняються, підходять ближче, зазирають у двері, намагаючись дізнатися, що діється за тією стіною. Місто Чикаго славне своїми архітектурними зразками. І, звичайно, неможливо все охопити, все побачити та запам’ятати. Багато мешканців міста, і навіть української околиці, не здогадуються, за чиїм планом був створений фасад УІММ.
Edward Uhlir, Екзекутивний Директор Парку Тисячоліття (Millennium Park), правдивий чиказець, один з провідних архітекторів міста, який, як то кажуть, знає Чикаго, як свої п’ять пальців, презентація якого у червні цього року спричинила надзвичайний резонанс, і була однією з визначних подій в Інституті, коли вперше завітав до УІММ на моє запрошення, щиросердечно і зі захопленням визнав, що ніколи не уявляв, яку вражаючу колекцію мистецтва має Інститут.
Він був ще більш здивованим, коли дізнався, що фасад Інституту був спроектований відомим Stanley Tigerman, хто був його дорадником на останньому році навчання в School of Architecture at the Univercity of Illinois. На жаль, мої спроби знайти додаткову інформацію про проектування фасаду для УІММ на офіційній веб сторінці архітектора залишились безрезультатними. Також не було це висвітлено і в його публікаціях.
Опрацьовуючи матеріали про історію УІММ, крім архівних документів, я намагалася зібрати якомога більше розповідей від тих, хто були на початках. Знаючи про поважний вік, стан здоров’я та його напружений розклад у часі приготування до його експозиції-ретроспективи в Yale University, я була особливо вражена і вдячна, коли на початку серпня Tigerman погодився приділити декілька хвилин свого часу і поділитися спогадами. Переказуючи українською мовою, він пригадував, що там (в УІММ) була дівчина-мисткиня, імені якої він не пригадував. (Це була Joan Iwanchuk.) Її нареченим був Joshua Kind, мистецтвознавець і добрий приятель Stanley. З того все і почалося. Tigerman, зокрема, на той час вже мав добру репутацію і хоч і невелику, але свою архітекторську фірму.

S. Tigerman після доповіді в колі шанувальників	Після урочистого відкриття виставки дитячих творів

Тоді він асистентів не мав, тому над планом працював сам. Архітектор пригадував, що бюджет був надзвичайно «скромним», вони не мали грошей. Будівля, яку Інститут придбав, була надзвичайно простою, але з елементами у верхній частині фасаду, які чимось нагадували дизайн славного американського архітектора L. Sulivan. Ці елементи були залишені та включені у новий проект і дотепер прикрашають Інститут. Випадковість чи ні, але ці керамічні оздоби на фасаді нагадують стилізовані українські орнаменти. На запитання, чому він обрав саме хвилясту стіну для нового фасаду УІММ, Tigerman відповів, що, на його думку, це відповідало ідеї інституту, який представляє модерне мистецтво. До речі, хвилясті лінії присутні i в його інших, насамперед, ранніх архітектурних проектах. В оригінальному плані нового фасаду для УІММ Tigerman створив горизонтальне видовжене вікно. Але він погодився з представниками від Інституту, які хотіли мати галерею, де буде легко контролювати світло. Непередбачуване світло з вулиці могло бути перешкодою. Тому у кінцевому виконанні фасаду, як у багатьох виставкових приміщеннях, вікно відсутнє. Stanley Tigerman був приємно вражений, що Інститут успішно існує протягом 40 років. Він наголосив на складності створення, а тим більше утриманні мистецького закладу, який підтримує сучасні нетрадиційні ідеї. І, передусім, коли такий заклад створений невеликою етнічною громадою. Наприкінці нашої зустрічі, коли на запрошення бути гостем на ювілейному бенкеті, він сказав, що бенкети вже йому не під силу, виникла ідея зустрічі-розмови не тільки для членів Інституту, а й для всіх зацікавлених. Перенасичений подіями УІММ та напружений розклад S. Tigerman посунули візит архітектора до Інституту майже на два місяці. І ось 4-го грудня S. Tigerman завітав до Інституту з запланованою лекцією «В пошуках натхнення». На цю захоплюючу зустріч з архітектором зібралося понад 80 осіб. У своєму вступному слові Президент О. Коссак-Кардосо намагалася охопити і стиснути найбільш важливі дати i факти, проекти і досягнення, відзнаки та нагороди архітектора світової слави. За що він подякував, але жартуючи сказав, що ні до чого було робити такий великий вступ.

	S. Tigerman під час презентації в УІММ

Справді, можна було би безкінечно говорити про його здобутки. Для тих, хто не знайомий з ім’ям цього архітектора, коротко можна сказати: S. Tigerman народжений у 1930 році, в Чикаго. Його дід з бабою – євреї, емігранти з Угорщини, виїхали до Америки в 1890 роках. Звідти пішло і прізвище. Угорське прізвище, яке означало тигр, в Америці перетворили на Tigerman. Він був однією дитиною у своїх батьків, які намагалися звести кінці з кінцями у важкі часи під час депресії. Обидві освіти архітектора – бакалавра і магістра – він отримав в Yale University у 1960-61 рр. Впродовж 21-го року був професором в University of Illinois at Chicago; директором School of Architecture – протягом 8-ми років. Засновник Архітектурного Клубу в Чикаго, а також – співзасновник і колишній директор Archeworks – соціально орієнтованої лабораторії дизайну, Тigerman залишається «архітектурним голосом і свідомістю» в Чикаго, як коментатор і критик архітектури в цьому місті, він воює за збереження історичних будівель, критикує погану архітектуру, сварить суспільство за інертність, і, між іншим, співпрацює з громадськими активістами у напрямках створення належного і доступного житла.
Один з найостанніших його проектів – це Holocaust Museum & Education Center, Skokie, IL. У своїй останній книзі-автобіографії «Designing Bridges to burn», він сам про себе каже, що він є впертим, безкомпромісним, егоцентричним і надзвичайно вимогливим, з короткою увагою і «великим ротом». І що його дружина, колега i партнер – Margaret McCurry – одна з небагатьох, з ким він може співпрацювати. Ті, хто хоч раз мали нагоду розмовляти або чути Taigerman, мали можливість не тільки побачити його глибокі знання в галузі архітектури, філософії, теології, езотерики, містицизму, а й зрозуміти, що він заслужив право бути саме таким, яким він є. І, можливо, він і є одним з найбільш контроверсійних, але також він є, одним з найбільш впливових архітекторів нашого часу.
Під час доповіді «Пошук натхнення», S. Tigerman на зразках архітектурних проектів намагався пояснити тісний зв’язок між духовним і практичним, показати постійний пошук та взаємовплив між релігійною символікою та закодованими законами архітектурного планування та будівництва. Пояснюючи, що це, певною мірою, є нерозв’язана діалектика між вірою (релігією) та її розумінням. На 81-першому році свого життя Stanley Тigerman все більше усвідомлює плинність часу, циклічність життя, його неминуче завершення. Вів пригадав японську концепцію wabi-sabi, яка полягає у вдячності за процес уповільнення та погіршення життя, який неминуче настає з віком: «Ніщо не є завершеним. Ніщо не є досконалим. Ніщо не залишається назавжди». По закінченні лекції, архітектор відповів на питання. Гості мали нагоду особисто познайомитися та подякувати йому. Можна було почути виказані вголос бажання багатьох, передусім, молодих, що вони хотіли і могли би слухати його довше.
Ім’я Stanley Tigerman буде назавжди пов’язане з Українським Інститутом Модерного Мистецтва. І, можливо не випадково, що зустріч із S. Tigerman відбулася саме в цей час, коли в Інституті закінчувалась експозиція «Bauhaus Now-Contemporary Applications». На почату 20-го століття, коли цей напрямок виник у Веймарі (Німеччина), мистецькі традиції Bauhaus були підтримані багатьма митцями українського походження. Ці традиції були впливовими не тільки у прикладному мистецтві, а й в архітектурі. І, безперечно, були впливовими у творчості S. Tigerman. Наслідуючи ці історичні традиції Bauhaus, інтернаціональна група митців початку, серед яких студенти, випускники та інструктори Іллінойського Інституту Технологій, з яким Tigerman був тісно пов’язаний, використовуючи сучасний перехресно-дисциплінарний підхід до дизайну, випробовуючи нові експериментальні форми у творчості, показали нові спроби пошуку та вирішення концептуальних ідей.
Під кінець зустрічі з S.Tigerman, президент О. Кардосо сказала: «Кінець 2011 завершає 40-річчя, але також дає початок новому сорокаріччю. Багатьох з нас вже тут не буде, але це ОК! Наступне покоління прийде на зміну... І цей будинок назавжди буде яскравим зразком архітектурного таланту S.Тigerman».
Stanley Tigerman, підсумовуючи, сказав, що як той, хто народжений у Чикаго, і як етнічний представник, виходячи з єврейсько-угорської громади, він може тільки вшановувати міцні культурні коріння, які має українська громада, щоб колективно створювати і утримувати цей будинок, який постійно збільшується І, що особливо шанобливо, що в часі надзвичайних змін українці святкують своє етнічне, релігійне і культурне коріння. Він наголосив, що виказує своє щире захоплення і пошану без великих фраз, правдиво! Чудово, що в такому місті, як Чикаго, існують саме такі громади та околиці, які необхідно зміцнювати та будувати. Саме вони роблять місто могутнім.
Вже не одну книгу можна було б написати, розповідаючи про історію, працю та досягнення УІММ. Заснований американцями українського походження, Інститут за ці сорок років здобув неабияке визнання в Америці. Показуючи новітні пошуки та надбання в образотворчому мистецтві, літературі, музиці та скеровуючи свою увагу на нетрадиційному експериментальному підході до творчості, УІММ сьогодні посідає особливе, виняткове місце серед багатьох мистецьких закладів Америки. Великою справою було перетворення первинної мети у реальність. Важким, але натхненним був початок!
Рік символічно закінчився відкриттям нової виставки творчих праць дітей з різних міст України та Чикаго. Натхненні творами української літератури, юнаки та дівчата створили свої барвисті образи наївно та щиро, серйозно та по-дорослому помірковано, кумедно та смішно, шукаючи нові форми самовиразу в образотворчому мистецтві.
Світлини автора