14 серпня 2011 року надовго запам’ятається усім СУМівцям, гостям, запрошеним, які вирвалися з круговерті буднів і приїхали у Барабу (штат Віскансин) на урочисте відзначення 50-річчя Оселі Осередку СУМ імені Миколи Павлушкова.

До свята готувалися не один рік. Було продумано все до найменших дрібниць, щоб кожен з нас запам’ятав цей день, цю дивовижно мальовничу місцину, до якої впродовж 50-ти років горнеться підростаюче покоління, бо тут витає дух українського коріння, яке правдами і неправдами опинилося далеко від рідної землі, але протягом багатьох років зуміло стати підвалинами для збереження етнічності, національного духу, зуміло звести своїм коштом стіни церков, шкіл, осередків і от таких осель, як Барабу!
Ми виїхали десь біля сьомої ранку автобусом від СУМівського осередку міста Чикаго і взяли курс на північний захід до штату Віскансин. Відчувалося, що їдемо нашим Прикарпаттям: горбиста місцевість, фермерські лани, луги для випасу корів, краса лісів, широчінь і голубизна річки Віскансин – все це справді нагадало мені мою рідну Буковину, моє село, де пінистий Черемош впадає в Прут.
За три години їзди, відірвавшись від метушливого “треба” і “мушу”, потрапляємо в передгір’я, яке справедливо можна назвати земним раєм. Цей чарівний куточок зі схилами, горбочками, запахом живиці від сосен та ялиць, а ще – шум гірського потічка, спів пташок, навіть кущики ожини нагадували нам Україну; у нас було відчуття гордості за спільну, добре організовану працю наших СУМівців, бо наші юні таборяни саме тут пізнають історію свого краю, гартують свої серця, відкриваючи душу для всіх, адже недарма привітом для них є і буде – “Честь України” – “Готов боронити!”, а гаслом – “Гартуйсь!”
І от ми перед брамою Оселі. З лівого боку бачимо два великі спортивні майданчики, а з правого – на рівнинній місцині, в тіні горіхів, багато наметів, машин – це тут отаборилися всі бажаючі відпочити, хто приїхав ще заздалегідь відсвяткувати незвичайне свято для всієї української громади. Перейшовши невеликий місток, ми побачили адміністративний будинок та прибудований пізніше бар-кіоск. Тут можна купити солодощі, морозиво та сісти і відпочити в затінку. Диво з див відкрилося перед нашими очима. Садиба фермера Шнайдера, площею у 142 акри, куплена за 9 800 доларів ентузіастами і жертовними СУМівцями, а багато з них уже відійшли у вічність (про ті часи нам гарно розповів адвокат Юліан Куляс), перетворилася у чудове відпочинкове місце, яке саме в день 50-річчя дістало назву і було освячено словом Бескид.
Найчарівнішим місцем в Барабу є велика СУМівська емблема, що нагадує Тризуб і карту України в рельєфі. На високому горбі, обкладеному гірським камінням, по східцях стікає вода і утворює невеликий водоспад, в низині шелестить осока і б’є джерело з напрочуд смачною водою, яку люблять всі приїжджі. Трохи нижче від емблеми – погруддя наших героїв – С. Петлюри, Є. Коновальця, Р. Шухевича та С. Бандери. Біля потічка, обсадженого вишнями, СУМівці розмістили свою фотовиставку, атрибути та гасла. Скільки праці, зусиль, душі, вміння, бажання, терпіння, Божого таланту і любові вкладено всіма поколіннями в цей рідний серцю куточок української землі!

 

 

 

 

 

Із стодоли, що по праву руку від водоспаду, яку ніжно, ще із 60-х років, називають готель “Марічка”, зроблено гарну кухню, приміщення на другому поверсі будинку призначені для зборів, гурткової роботи, для занять з українознавства, історії України. Тут звучить гімн таборян, відкриваються і закриваються сезони. Тут, співаючи “Вгору прапори”, б’ються в унісон серця української молоді. А навпроти головного корпусу красується сучасний басейн під відкритим небом. Є тут новозбудовані душові кабінки, туалети, а трохи далі – чудові тенісні корти.
Ми змогли доторкнутися до великого Довбушевого каменю, схилити голову перед пам’ятником 500-м героїням Кінґіру (Казахстан), по-звірськи вбитих і розчавлених більшовицькими танками. А вітер гойдав прапорами України і США над пам’ятником, який був встановлений і посвячений у 1969 році на знак пам’яті про Акт 30 червня. З цієї гори відкривається чудовий краєвид, де є місце для незабутньої СУМівської ватри, де народилася всім відома пісня “Сумівські вогні”.
Саме свято розпочалося о 10 годині ранку Божественною Святою Літургією з панахидою за померлими будівничими оселі під проводом Преосвященного Владики Ришарда Степана Семенюка, о. крилошанина Олега Кривокульського, о. ректора Богдана Налисника та отця Миколи Бурядника в каплиці, побудованій у гуцульському стилі, яку до 40-річчя подарували брати по крові і духу – СУМівці ім. полковника Дмитра Вітовського з м. Палатайн. У цій капличці зберігаються камінці з чудотворного джерела в Зарваниці та Успенської церкви.
О першій годині пополудні почався святковий бенкет, який відкрила Христя Верещак – співголова Комітету Ювілейних святкувань. Програму проводили ведучі Стефан і Тарас Дрозд. Бурхливі оплески звучали для адвоката Юліана Куляса – головного доповідача, Андрія Бігуна – голови Крайової Управи СУМ Америки, Богдана Гаргая – голови Конференції Українських Державницьких Організацій Америки, Лілії Запаранюк – співголови Комітету Ювілейних Святкувань, Ярослави Абрам’юк – голови Осередку СУМ ім. Миколи Павлушкова, представникам нашого консульства, Кредитівки “Самопоміч”, гостям і друзям.
А яким цікавим, змістовним і музично озвученим ми побачили фільм про СУМівців і Барабу!
Родзинкою святкувань стає виступ хору осередку СУМ ім. М. Павлушкова, диригентом якого є Володимир Попович. На святі вручено багато нагород, було названо багатьох людей, які зробили все, щоб достойно зустріти своє 50-річчя.
Приємно, що Оселя “Бескид” у Барабу живе, розбудовується і сповідує девіз – “Україна і Бог!”
Ми поверталися до Чикаго окрилені та щасливі, а в мене народилися рядки:

Є місцина, є місцина,
У Віскансині, в лісах.
Там багато довша днина
Тане вечір у піснях!
Там чиказький вітер грає,
Душу спокій огорта.
На сопілці, на гітарі,
Про Вкраїну вповіда!
З іскри ватра вже палає,
Зігріває нам серця.
Кожен українець знає
Милі в Барабу місця!
Пахне медом, зелен-зіллям,
Свіжоскошена трава,
Тут СУМівці грай весіллям,
Всіх гуртуючи співа:
Ночі зоряні – Барабу!
Ранки росяні – Барабу!
Веселковий сміх – Барабу!
Це СУМівців зліт – Барабу!
Сонце радості – Барабу!
Спогад юності – Барабу!
Тут живиці сік- Барабу!
Нас єднає всіх – Барабу!

Низький уклін Вам, усім-усім, хто долучився до того, щоб свято відбулося на високому рівні, щоб усі ми відчули, якого ми роду і, незважаючи на те, що перебуваємо далеко від рідної землі, зберігаємо історію, культуру рідного народу. Бог і Україна у кожного в серці, з нами вічно буде жити гасло – “Гартуйсь!”
Слава нашим СУМівцям! Так тримати!