Щорічна допомога Українсько-Американської Федеральної Кредитової Спілки “Самопоміч” на різні громадські установи складає майже один мільйон доларів. Однак сюди входить набагато більше, ніж тільки саме вручення чека.

Каса “Самопоміч” також співпрацює з організаторами різних імпрез. Організації користуються нашим художнім талантом і графічним дизайном. Зокрема, корисною для них є можливість друкувати в Касі банери великого розміру, прикраси для сцени та афіші. Кредитівка також рекламує громадські події на радіо, газетних сторінках, а також у філіях. У Касі “Самопоміч” інколи навіть друкуються програмки концертів. Кредитівка також документує перебіг концертів і подібних акцій на відео й у фотографіях. Все це дорівнює безлічі годин так званого “in-kind contribution”, що організації, в яких фінансові спроможності обмежені, не могли би собі самі оплатити.

У 2009 році Каса “Самопоміч” почала систематично документувати громадські події, які Каса підтримувала чи в інший спосіб допомагала у їхньому завершенні. Таким чином, з’явився архів онлайн у вигляді відеозаписів і фотографій, які розміщені на веб-сторінці Кредитівки. Цей запас матеріалів

Ведуча радіопрограми “Незалежне Радіо” Оксана Чуйко і працівник “Самопомочі” Віталій Кутний у радіостудії записують програму Кредитівки

підкреслює рівень співпраці між Кредитівкою і громадою. На сайті YouTube Каси “Самопоміч” міститься чи не найбільша збірка українських відеозаписів культурних, мистецьких та інших громадських подій – разом понад 300 відеозаписів, деякі – тривалістю до години часу. Головним чином – це відеозаписи громадських подій, спонсором яких була Кредитівка, або інших заходів, яким ми допомагали.
Віримо, що ці відеозаписи відображають різноманітність української культури та громадської діяльності. Глядачі можуть насолоджуватися красою українського народного танцю, музики, театральних виступів тощо. Відео записуються на найновішій технічній апаратурі, використовуються якісні мікрофони для звукозапису і чіткості зображень. Фотографії доступні для всіх, і їх можна зняти зі сайту у високоякісному форматі. Віднедавна до фотографій додаються короткі описи й статті, щоб висвітлені події були більш зрозумілими для глядачів.

Українські кредитові спілки у США – це фінансова опора нашої громади. Завдяки їхній допомозі релігійне і культурне життя української громади буйно розквітає. Наші відеозаписи дозволяють світові ознайомитися з громадським життям української діаспори, а доступні вони скрізь, на кожному комп’ютері з Інтернет сполученням, чи то “laptop”, “tablet”, чи навіть “smartphone”. Треба тільки зайти на Інтернет сторінку Каси: Selfreliance.Com, або безпосередньо на сторінках:

 

 

 

---

 

 

«Прийшовший, робивший, виступаючий»
або Що робити з активними і пасивними дієприкметниками?

 

Є такий старий філологічний анекдот: «Пані учителько, у вас все добре, але ваші учні дивно розмовляють, кажуть «йшовший, робивший, казавший»… – Справді?! А я і не помітивша…». У цій старій байці можна вгадати зведені до абсурду обриси однієї з доволі поширених проблем українського мовлення – вживання і переклад з російської активних і пасивних дієприкметників, а також віддієслівних прикметників.

Ось що каже про це Борис Антоненко-Давидович у книзі «Як ми говоримо»…
Візьмімо такий уривок із художнього твору одного з відомих стилістів сучасної української прози М. Стельмаха:
«І тепер, проживши піввіку, я згадую далеке вечірнє стависько, потемнілі в жалобі трави, що завтра стануть сіном, велетенські шоломи копиць, останній срібний дзвін коси і перший скрип деркача, і соняшник вогника під косарським таганком, і пофоркування невидимих коней, що зайшли в туман, тонкий посвист дрібних чирят, що струшують зі своїх крилець воду, і дитячий схлип річечки, в яку на все літо повходили м’ята, павині вічка, та й не журяться, а цвітуть собі.
І над усім цим світом, де пахощі сіна злегка притрушує туман і дух молодого, ще не затужавілого зерна, сяють найкращі зорі мого дитинства. Навіть далекий вогник на хуторі біля містка теж здається мені зорею, що стала в чиємусь вікні, щоб радісніше жилося добрим людям...
І здається мені, що, минувши потемнілі вітряки, я входжу в синє крайнебо, беру з нього свою зірку та й навпростець полями поспішаю в село. А в цей час невидимий сон, що причаївся в узголів’ї на другому покосі, торкається повік і наближає до мене зірки».
У цьому довгому уривку ми бачимо низку підрядних речень: що зайшли в туман, що струшують зі своїх крилець воду, що стала в чиємусь вікні, що причаївся в узголів’ї на другому покосі,– а крім того, дієприкметники з суфіксом -л-: потемнілі, не затужавілого. Уявімо собі, який вигляд мав би цей уривок у перекладі російською мовою. Можна напевно сказати, що всі ці підрядні речення, замість описових конструкцій що зайшли, що струшують, починались би активними дієприкметниками: зашедшие в туман, стряхивающие со своих крылышек воду, ставшая в чьем-то окне, притаившийся в изголовье; українські дієприкметники з суфіксом -л- було б замінено російськими активними дієприкметниками з суфіксом -вш-; зворотам потемнілі трави, потемнілі вітряки відповідали б потемневшие травы, потемневшие мельницы, Чом так відрізняються граматичні форми українського оригіналу й російського перекладу? Тому що форм активних дієприкметників із суфіксами -ущ-, -ющ-, -ящ- і -вш- немає в українській мові, й письменник мусив удатись до описової форми на зразок «що зайшли» або до дієприкметників із суфіксом -л-– потемнілі, затужавілі.
Але ми знаємо багато слів із суфіксами -ущ-, -ющ-, -ач-, -яч-, що походять від дієслів: лежачий («Лежачого не б`ють».– М. Номис), питущий («Я– не питущий, отже, не підкочуйтесь до мене з чаркою».– В. Кучер), невмирущий («Слався, горде комсомольське плем`я, невмируща молодість моя».– І. Нехода), трудящий, роботящий («А трудяще, а чепурне, а роботяще!»– Т. Шевченко) тощо. Хіба ці слова не є активними дієприкметниками? Ні, це віддієслівні прикметники, що втратили дієслівні ознаки (час і вид) і означають уже не дію, як дієприкметники, а сталу властивість когось чи чогось.
Немає в українській мові й форм пасивного дієприкметника теперішнього часу на зразок російських читаемый, получаемый, делаемый, але зрідка трапляються віддієслівні прикметники з суфіксами -им- (невгасима любов), -ом- (невідомий чоловік), що також утратили ознаки дії й набули постійної якості.
Щоб легше було зрозуміти сказане, порівняймо дві фрази: «Під лежачий камінь вода не тече» й «Павло підняв лежачу на підлозі монету». У першій фразі слово лежачий є віддієслівний прикметник, що втратив ознаки дієслова й має постійну властивість– лежати; в другій фразі слово лежачу виконує функцію невластивого українській мові активного дієприкметника, через що фраза звучить важко, неприродно, штучно. Так сказати по-українському не можна, а треба: «Павло підняв монету, що лежала на підлозі».
Розгляньмо ще такий приклад: «Питущого й близько не підпускай до комори чи каси, бо проп’є все». Так сказати по-українському можна, бо тут слово питущий– віддієслівний прикметник, що передає постійну властивість п’яниці. А спробуймо лиш надати цьому слову функцію активного дієприкметника й подивімося, що вийде: «Людина, питуща некип’ячену воду, може заслабнути на шлунково-кишкові захворювання». Кожен, хто хоч трохи знає українську мову, відчує, що така фраза звучить по-українському дико, її конче треба перебудувати так, щоб у ній не було активного дієприкметника питущий. Це можна зробити двома способами– або користуючись описовою формою підрядного речення: «Людина, що п’є некип’ячену воду, може заслабнути на шлунково-кишкові захворювання»,– або вдаючись до дієприслівника: «Людина, п’ючи некип’ячену воду, може заслабнути на шлунково-кишкові
Тут виникає слушне питання: чи ця особливість української мови– уникати вживання форм активних дієприкметників– не обмежує наших можливостей? Чи описові конструкції, до яких мусимо вдаватися замість активних дієприкметників із зазначеними вище суфіксами, не обтяжують фрази, не позначаються кепсько на стилі викладу? Як бачимо з наведеного на початку статті уривка з твору М. Стельмаха, це ніскільки не порушило ні мелодійності ритму, ні стрункості, простоти викладу авторової думки. І навпаки– як псують милозвучність, стрункість, простоту й утруднюють вимовляння незграбні спроби живосилом застосувати в українському реченні невластиву форму активного дієприкметника!
Ось невдала фраза з одного сучасного оповідання: «Нам важко бачити тебе прикутим і страждаючим». Можна за попереднім прикладом поставити замість страждаючий дієслово: «Нам важко бачити, як ти страждаєш прикутий».
Інколи можна замінити активний дієприкметник дієприслівником від того ж дієслова або іменником іншого кореня: замість неправильно складеної фрази «Під час обговорення доповіді всі виступаючі товариші зазначали важливість поставленого питання» можна сказати: «Під час обговорення доповіді всі товариші, виступаючи, зазначали важливість поставленого питання» або «Під час обговорення доповіді всі промовці зазначали...». Тим, кому потреба протокольної точності, можна скористуватись описовою конструкцією: «Усі товариші, що виступали (або– брали участь у виступах), зазначали...»
Як бачимо, є багато різних способів, щоб, не порушуючи милозвучності української мови, правильно й точно передати те, що в російській мові передається активними дієприкметниками.