Серпневе затишшя в Україні порушено двома подієвими завихреннями. Перше з них – так званий лист інтелігенції до Президента В. Януковича, другий – арешт Юлії Тимошенко. Смерч другої події затьмарив першу, але вона варта того, щоб про неї, хоча б коротко, знали читачі.

Мова йде про наступне. Професор Ольга Богомолець листом подякувала Президентові В. Януковичу за те, що він зупинив будівництво багатоповерхівки біля могили її діда, всесвітньовідомого академіка О. Богомольця. У листі, зокрема, були і такі слова: «На моє переконання, це свідчить не тільки про врахування Вами інтересів громадян та глибоке розуміння необхідності збереження історичних та культурних пам’яток України, але й про Вашу здатність до дії – до рішучих послідовних кроків в інтересах держави”.
До цього листа несподівано дружно і одразу долучилися ще декілька відомих в Україні персон – письменник Віталій Коротич, Президент Національної Академії наук України Борис Патон, президент Національного університету “Києво-Могилянська Академія” Сергій Квіт, директор Інституту українознавства Петро Кононенко, Голова Спілки театральних діячів України Лесь Танюк та інші. Вони підтримали у другому листі звернення пані Ольги і від себе додали: «Це не проста справа – переламати хребет корупційній системі, яка існувала в незалежній Україні завжди. Ви, пане Президенте, взялися за це… І чесні люди, а їх в Україні більшість, підтримають Вас. Ви лише повинні … не зважати – свій чи чужий: якщо було зловживання, завдано шкоди державі – повинен відповідати… Ми дочекалися. Йдіть відважно обраною Вами дорогою… ламайте корупцію і ведіть державу до демократичного урядування. З вами – народ».

Лист цей, за яким явно стирчали вуха організаторів, написаний у стилі радянського «одобрямсу», викликав масу негативних відгуків. Танюк сказав, що не підписував такий текст і назвав стиль листа плебейським, Квіт виправдався, що йому весь текст не показали. Словом, здається, «ми дочекалися» – повернення до брежнєвських, а то і глибше – до сталінських часів, коли подібні листи писалися у надрах агітпропів ЦК штатними літературними лакеями, а потім вже відомих людей «переконували» такі тексти підписати. Зі свого боку, речниця Президента Г. Герман обурилася: «Виконують завдання, щоб дискредитувати поважні імена. Бачите: підтримала інтелігенція президента. І цим вчинила, виявляється, страшний гріх».
Читачі, напевно, звернули увагу, що тема цього «одобрямсу» – заподіяна шкода державі, за яку має бути відповідальність. Як сказано у листі: «Корумпований чиновник уже почав боятися, бо майже кожного дня когось із зловмисників арештовують, ловлять на хабарах і притягують до відповідальності. Це правильний шлях. І, можливо, потрібна ще більша жорсткість».
Через декілька днів усі «вуха» замовників, які стирчали у листі, вилізли назовні, заклик авторів до ще більшої жорсткості реалізували, коли Юлію Тимошенко арештували у залі суду.
Склалося враження, що лист підписантів та арешт Тимошенко є елементами єдиного плану, хоча й виконаного так грубо і не професійно, що тільки можна подивуватися.
Тема арешту Тимошенко є настільки важливою та резонансною, що планую у наступному числі часопису висвітлити її більш детально. А поки що констатую, що реакція на арешт головної опозиціонерки виявилася доволі дружною і для влади неприємною.
Захід прореагував стримано, але негативно. Стурбованість і застереження пролунали з багатьох столиць Європи, США і Канади. Світовий Конгрес Українців також застеріг від політичної вмотивованості судових процесів. Що цікаво, навіть Москва висловила своє незадоволення, що, можливо, було не очікувано для ініціаторів арешту пані Юлії.
Кілька політичних партій України почали створювати Комітет опору диктатурі, прихильники БЮТ мітингують під будівлями суду та СІЗО, де сидить Ю. Тимошенко, розбивають там намети. Влада тут же через судове рішення добилася ліквідації наметового містечка протестувальників.
Серед іноземних та вітчизняних відомих імен виявилося надто багато тих, хто не поділяє думку підписантів, що такі дії ведуть «державу до демократичного урядування». Навпаки, лунають гострі оцінки і звинувачення у авторитаризмі, розправі над політичним противниками тощо.
Ну і, звичайно, є такі, які тріумфально говорять (чи думають): «Ми дочекалися»! Їх немало – тих, хто радий ув’язненню Юлії Тимошенко – і це також потрібно розуміти.
Але попри усе різноголосся думок все більш чіткою виглядає позиція багатьох українців – вони не сприймають ув’язнення Юлії Тимошенко як справедливий та обґрунтований крок. Не всі з них виходять протестувати відкрито, але немає сумнівів, що протестні настрої в Україні поглиблюються і міцнішають.
Юля у кайданах – це не та картинка, яку хотіли би бачити мільйони людей в Україні та за її межами. Але сьогодні – це символ політично вмотивованих судових процесів.
Свою здатність до дії Янукович підтвердив – проте дуже багато українців, на відміну від підписантів, не думають, що це в інтересах держави.
Авторами листа явно зманіпулювали. У текст вписали такі положення, з якими не тільки Танюк чи Квіт не знайомі, або не згодні, але тепер вже пізно. Лист став піар-операцією «одобрямсу» на славу «рішучих дій», які обернулися арештом головної опозиціонерки. Думаю, не один з підписантів тепер відчуває себе цинічно використаним.
Серпневі завихрення почалися. Реакція людей або примусить владу відпустити пані Юлію, або дасть змогу тримати її у буцегарні і далі. Залежить від усіх нас – в Україні та за її межами.

Віктор Рибаченко,
шеф-редактор «Час і Події»
Адреса для спілкування: r-viktor@ukr.net