Австро-угорський архікнязь поплатився родиною, волею та життям за любов до... України.
Минулого тижня у Нiмеччинi на 99-му році життя помер Отто фон Габсбург, старший син останнього імператора Австро-Угорщини Карла I. Свiтовi ЗМI цими днями згадують славних представників того роду. Українці ж, як не дивно, можуть згадувати про одного з непересічних представників імператорської родини не як про австрійця, а як про шанованого українця...
Один iз представників королівської династії – Вiльгельм Франц фон Габсбург, троюрідний племінник імператора Франца Йосифа I, – став непересічною особистістю у новiтнiй iсторiї України. Важко в це повірити, але продовжувач знаного австрійського роду свідомо захищав українство, задля високих iдеалiв зрікся сім’ї та гучного прізвища, i під іменем Василя Вишиваного інтегрувався у політичне, військове та культурне життя України.
Про українського патріота з австрійського імператорського дому «Експресу» розповiла провідний науковий спiвробiтник Інституту iсторiї НАНУ, кандидат історичних наук Тетяна Осташко.
З чого почалося приятелювання австрійського архікнязя з українцями?
Про Україну Вiльгельм Габсбург дізнався від чоловіка своєї сестри Матильди – князя Чарторийського, який оповідав про українцiв-гуцулiв не дуже приязно, називав їх розбійниками й розбишаками. Його родина та батько Карл Стефан були великими полонофілами. У цьому середовищі й зростав Вiльгельм. Він наслухався не надто приємних розповідей про українців і вирішив особисто подивитися, що ж то за люди.
У 14-рiчному вiцi хлопець таємно від родини втік у Жаб’є (нині Верховина, Івано-Франківської області – Ред.), у Карпати. Тиждень прожив серед гуцулів. Ходив горами, їздив кіньми, скрізь шукав українських розбишак. Але марно. Уже тоді в його душі зародилася недовіра до тих, хто негативно говорив про українців... У 1915 році Вільгельм закінчив військову академію iменi Марiї-Терезiї, і, як лейтенант австрійської армії, очолив роту уланів 13-го полку, що складався з українців, переважно із Золочiвщини. Вiдтодi юнак заприятелював з українцями, добре вивчив мову. Першими книгами, які він прочитав, були твори Івана Франка та “Мала iсторiя України” Михайла Грушевського. Захоплювався Шевченком, Федьковичем, Стефаником. Писав українською мовою.
Як Вiльгельм Габсбург влився у політичне життя України?
За законами Австро-Угорщини, кожен член імператорської родини після досягнення 21-лiтнього віку “автоматично” ставав членом сенату країни. Тож 1916 року i Вiльгельм Габсбург став сенатором, познайомився з українськими депутатами, зокрема, з Євгеном Петрушевичем.
Для українських полiтикiв у Вiднi підтримка члена імператорської родини виявилась справжнім благословенням. Докладніше Вiльгельм довідався про українські справи Австро-Угорщини після знайомства з одним із провідних полiтикiв iмперiї – Казимиром Гужковським. Гужковський був полковником австрійської армії i одним з небагатьох українців, що обіймав адмiнiстративну посаду в Галичині.
Через нього архікнязь поступово дійшов розуміння потреби державного оформлення етнічних українських земель. Йшлося, звісно, не про незалежність, а про відокремлення українських земель у складі Австро-Угорської iмперiї, де вони б мали більше самоврядування i контроль над культурним життям.
А коли Вiльгельм Франц Габсбург налагодив контакти із Січовими Стрільцями?
Навесні 1918-го Вiльгельма Габсбурга призначили командиром австрійської “Групи архікнязя Вiльгельма”, до якої входив i курінь УСС. За Берестейським мирним договором, частини німецьких та австро-угорських вiйськ були передислоковані в Україну. Поміж них – i пiдроздiли Українських Січових Стрiльцiв.
У квiтнi австрійський архікнязь перейняв командування УСС поблизу Херсона. Тоді він не лише оберігав легіон Січових Стрiльцiв від розформування, чого дехто жадав в Україні та Австрії, а й проводив незалежну політику підтримки українських сил.
Як родина поставилась до його дiяльностi?
Батько поставив йому ультиматум: або він відходить від українського руху, або родина його відцурається. Вiльгельм розірвав стосунки з родиною.
Хто нарік Вiльгельма Василем Вишиваним?
Це ім’я Вiльгельмовi дали згідно зі старою козацькою традицією. Власне, під час військової служби один з українських вояків подарував йому шовкову вишивану сорочку. Вiльгельм Габсбург одягав її під однострiй австрійського старшини. За любов до українства його i прозвали Василем Вишиваним. Власне він говорив: “Мені хочеться працювати для України, i я працюю, доки матиму змогу”.
З поваленням гетьманату Скоропадського в грудні 1918 року Вiльгельм Габсбург-Вишиваний почав співпрацю з урядом Директорії. Він отримав звання полковника армії Української Народної Республіки i навесні 1919-го його призначили головою вiддiлу закордонних зв’язків Головного управління Генштабу УНР.
Однак дiяльнiсть архікнязя в армії Директорії була нетривалою. Він украй негативно поставився до укладеної Петлюрою у квiтнi 1920 року Варшавської угоди з Польщею, згідно з якою захiднi землі вiдiйшли полякам. На знак протесту Вiльгельм подав у відставку i виїхав до Відня.
Яка ж доля спіткала його надалі?
До нього дісталася радянська розвідка. Тривалий час увага сталінських спецслужб була прикута до спiвпрацi Вiльгельма з Органiзацiєю Українських Нацiоналiстiв. За ним пильно стежили. У серпні 1947-го агенти таємно схопили Вiльгельма Габсбурга та вивезли до Києва. Йому iнкримiнували шпигунську дiяльнiсть на користь західних держав, союзників СРСР по Антигiтлерiвськiй коалiцiї та звинуватили у зв’язках з ОУН. Запроторили до Лук’янiвської в’язниці. Там через рік земний шлях палкого симпатика українців i cкiнчився...