У п’ятницю, 1 липня цього року, в Українському Національному Музеї в Чикаго відкрилася 38-ма виставка-ретроспектива видатного мистця української діаспори, талановитого художника Анатоля Коломийця.

Шанувальників мистецтва, які заповнили виставкову залу, привітала Лідія Ткачук, 2-й віце-президент музею. Вона коротко розповіла про життєвий шлях художника та англійською мовою презентувала відкриття виставки. Марія Климчак, куратор Українського Національного Музею, привітала гостей із Женеви французькою мовою та зробила екскурс у творчість Анатоля Коломийця, розповіла про його самобутній стиль, який органічно поєднав у собі новітні досягнення світового мистецтва.
«Америка визнала і полюбила Коломийця. Щороку у великих містах відбуваються виставки творів художника, його полотна купують музеї та колекціонери у багатьох країнах світу. Український маестро Коломиєць на сьогоднішній день є одним із найбільш знаних мистців діаспори, якого молодші художники з повагою називають українським Пікассо, а також – учителем», – відзначила у своєму виступі Марія Климчак і запросила до слова самого маестро. Анатоль Коломиєць, незважаючи на свій поважний вік, вразив присутніх своїм світлим розумом, філософською мудрістю та художнім мисленням. Він, як справжній митець, філософію життя переносить у свої картини. „Мистецтво для мене – це моя совість”, – сказав художник. Не менш цікавим є вислів, яким він керується під час створення своїх шедеврів: „Думати почуттями, а відчувати розумом”. Анатоль Коломиєць – митець з ґрунтовною художньою школою, здатний творити історію образотворчого мистецтва, надзвичайно цікава людина і філософська особистість. А ось що розповідає його дружина Любов Коломиєць:
Чи легко бути дружиною Анатоля Коломійця, художника і філософа водночас?
Треба собі багато в чому відмовити в особистому, треба, як то кажуть, вміти побути на другому плані. Завжди стараюся дати чоловікові вільні години, щоб він мав час малювати і подумати над своїми картинами.
А Ви є його музою?
Не знаю, треба його запитати…(сміється)
А ваші діти, онуки, можливо, перейняли художній талант чоловіка?
Як були малі, то вони завжди малювали. А тепер кожен має свої заняття. Хоча син має такий талант до карикатур…
Де Ви познайомилися з Вашим чоловіком? Як це було?
Ми познайомилися на його першій виставці. Це була спільна виставка, кілька мистців. Я його запізнала, і він почав телефонувати… так ми і познайомилися. Але раніше ми не зустрічалися, бо він з великої України, а я з Галичини, ми не мали спільного товариства. Але ми „засипали” Збруч у 1957 році…

 

 

 

 

 

Неймовірно тепла атмосфера виставкової зали наштовхувала на роздуми гостей виставки, ось що вдалося почути про Анатоля Коломийця:
Володимир Монастирецький, художник: «Я почуваюсь як людина і як художник щасливим, бо побачив справжні твори мистецтва. Дуже приємно, що це роботи мого колеги, маестро і людини, яку я надзвичайно поважаю, Анатоля Коломийця. Слідкую за його творчістю і щасливий, що знаю його особисто. У моєму житті і у моїй творчості це має велике значення. Дуже ціную його працю. Надзвичайно цільна виставка, надзвичайно красива, надзвичайно майстерна. Ми маємо справу з високого класу мистцем, естетом, маестро в повному розумінні цього слова. Це є ретроспективна виставка, доробок за 30 років, але вона є дуже цілісною. У деяких картинах присутній образ, в деяких – майже на межі витіснення образу, але все одно відчувається його присутність, і глядач може домислити. Варто відзначити велику культуру, майстерність, повагу до глядача. Кожна робота цілком закінчена, вдало підібрана рама, навіть покриття картини в насиченості блиском поверхні продумане художником. Неповторними є колоратура робіт і стилістична гармонія. В деяких картинах ми бачимо всю силу холодних кольорів, і в цих же картинах є місця гарячих кольорів, скажімо, червоний, кадмій, світло-червоний. Разом з тим, кольори мають гармонію, так як Анатоль Коломиєць вміло оперує знаннями колоратури. Помітно, що деякі роботи написані майстром на одному диханні, а деякі вміло комбіновані; там є і протерті місця, і накладання тонких шарів фарби – це дуже складна техніка, яка використовувалася Рембрандтом. Звучання фарб набуло глибини, наш погляд не торкається поверхні, а якби заглиблюється в площину, в матерію самої картини. Анатоль Коломиєць – це видатний український художник, виставка має надзвичайно високий естетичний, мистецький, комерційний рівень. Я гордий, що ми маємо такого надзвичайно талановитого художника, маестро Анатоля Коломийця.”
Ліда Ткачук, другий віце-президент Українського Національного Музею про Анатоля Коломийця: «Я є дуже захоплена виставкою, дуже люблю кольори, якими малює Анатоль Коломиєць. Його стиль малювання багато у чому змінився, і мені це подобається, він є дещо абстрактним. Я маю вдома його картини, які виконані в теплих кольорах.
Художник Анатоль Коломиєць має дуже сильний характер: коли щось собі задумає, то обов’язково виконає, і його ніхто не переконає вчинити по-іншому. Він має свою думку і навіть супроти себе він досить строгий. А в товаристві – це дуже веселий і приємний чоловік».
Споконвіку людина прагне творити речі, що уособлюють її саму, думки, роздуми, чи бажання. Кажуть, що в наш час мистецтво ще дивує, але вже не захоплює. Проте, якщо це справжнє мистецтво і справжній художник, то глядач буде мати місце для роздумів та захоплень. Спосіб виразити художню, неперевершену самобутність можна і надалі побачити на виставці-ретроспективі Анатоля Коломийця, яка продовжуватиметься аж до 24 липня 2011 року, а в серцях глядачів вона буде тривати завжди.

За матеріалами Медіа-порталу VIDIA
www.vidia.us