У неділю, 12 червня 2011 року, Українська Громадська Організація „Помаранчева Хвиля” організувала цікавий захід з нагоди вшанування Героїв України. Водночас відбулася святкова програма. Цьогоріч вона була присвячена Героям Слова.

	Спільна світлина з виконавцями свята

Ми маємо різних героїв: були державні мужі, котрі обґрунтовували і визначали шлях нашого народу і нашої нації – князі періоду Русі-України, відтак Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Симон Петлюра, Степан Бандера; були полководці, котрі стояли на чолі військових з’єднань і захищали нашу державність від зовнішніх ворогів; були рядові вояки, котрі зі зброєю в руках стояли в перших рядах і відбивали наступ ворога. Серед цих останніх славне місце займають

у новітніх часах Січові Стрільці, герої бою під Крутами, вояки УПА. Всіх героїв не перечислити – їх були сотні, тисячі, мільйони. Всі вони відзначалися мужністю, були сповнені посвяти, були готові віддати своє життя за осягнення  якогось добра  для інших. Словник Вебстера називає героєм ту людину, яка відзначається відвагою, котра ризикує своїм життям і є  готова його віддати за якусь ціль.
Не меншими героями є сторожі слова і правди. Це ті, котрі з аркушем паперу і олівцем у руках сьогодні відслідковують життя в нашій державі, збирають інформацію про різноманітні події і інформують про них суспільство, викривають неправду, фальш, обман, зловживання, ганять гниль, яка нищить наш народ і націю. Вони – письменники, поети, а найчастіше – журналісти і репортери. В демократичних суспільствах їх поважають, шанують; у тоталітарних, в яких влада тримається за рахунок репресій, їх вважають ворогами, переслідують, залякують, позбавляють свободи слова. Їхнє життя постійно під загрозою, так, як життя вояка, що стоїть на стійці на фронтовій лінії.
На жаль, цей другий тип влади характеризує сьогоднішню Україну. Молодій українській державі тільки-но 20 років, і за цей час понад 60 журналістів загинуло тільки тому, що писали і говорили правду, викривали несправедливість, нечесні вчинки влади та її антидемократичні дії. Поміж тими 60-ма журналістами зустрічаємо ім’я великого сина українського народу – журналіста Ґеорґія Ґонґадзе. Метою цієї людини, як журналіста, було писати правду, розкривати зловживання, виступати проти свавілля, називати речі своїми іменами. Його ідеалістична настанова була не до вподоби олігархам, клановій системі, нечесній владі. Тому та влада його ліквідувала, в жорстокий спосіб відібравши в нього життя. Сьогодні цілий світ говорить, хто були замовники його вбивства, тільки українське правосуддя не може цього дослідити. Цікаво, чому? Може й воно позбавлене можливості сказати правду, може й воно перебуває під тиском і не може користуватися вільним словом!?
Святкова програма відбулася в школі Катедральної церкви св. Отця Миколая. Її розпочали американські ветерани українського походження внесенням національних прапорів, після чого були виконані національні гімни. Молитву провів о. Гурзан з церкви св. Миколая.

Ті, що святкують день народження	о.Гурзан проводить молитву

Виступає з вітальним словом генеральний консул	Виступає Мирослава Ґонґадзе

Виступає Л. Митничук	Співає Віктор Морозов

Святкову програму відкрив голова УГО „Помаранчева Хвиля” Ігор Худик. Він відзначив, що історія України пишається іменами великих людей, яких ми називаємо героями та що цьогорічні святкування приурочуємо Героям Слова – українським журналістам, які стояли на сторожі вільного слова, багато з яких за свою позицію заплатили життям. Відтак вітальне слово до присутніх виголосив Ґенеральний консул України в Чикаґо Костянтин Кудрик. Вступну частину свята продовжила Марія Васько, прочитавши патріотичний вірш-розповідь.

	Учасники свята

Головним доповідачем на святі була вдова загиблого Ґеорґія Ґонґадзе шановна Мирослава Ґонґадзе. Перші її слова звучали дуже зворушливо – в неї з’явилися сльози на очах. Вона пригадала, що сьогодні Зелені свята, люди пішли на цвинтарі, щоб помолитися за своїх рідних, а вона цього не може зробити, бо могили її чоловіка немає. У своїм слові пані Мирослава розповіла, як після проголошення державної незалежності України відбувалося становлення журналістики в Україні. Вона вирізнила чотири окремих етапи. Пані Мирослава згадувала, що в Україні відбувався тривалий процес утиску журналістів, поступово зростало обмеження вільного слова. Вона відзначила, що в тій ситуації було мало елітарних журналістів, були тільки поодинокі, відважні, політично свідомі журналісти, які не боялися писати правду, звітувати перед суспільством про поведінку влади та її дії, і про те, що відбувається в країні. Одним з таких журналістів був Ґеорґій Ґонґадзе. М. Гонгадзе розповідала, що в Україні постійно діяла цензура, був тиск на вільне слово. З гіркотою доповідачка відмітила, що ми шукали сильного лідера, але, на жаль, ми такого не знайшли. Ми мали і маємо таких, що тільки дбали за свої власні інтереси. Завершила своє слово пані Мирослава закликом вибирати в майбутньому таку владу, яка дбала би за свій народ.
Відтак відбулася мистецька частина свята. Виступили юні учні школи „Барвінок” – піаністи Петрик Партика і Настя Бакун. Остання також заспівала пісню.
Виступ режисера поетичного театру „Істина” Леоніди Митничук утвердив ідею свята „Герої Слова” і запропонував присутнім публіцистично-поетичний монтаж за матеріалами статей Віктора Рибаченка, Мирослави Ґонґадзе, Сергія Лещенка та поезій Ольги Царицанської, Леоніда Талалая, Василя Стуса. В цих творах відображалося сьогодення України, її доля, а майстерне, артистичне виконання пані Леоніди хапало присутніх за серце.
Мистецька програма тривала. Її продовжив концертний виступ співака Віктора Морозова, якого представив присутнім Ярослав Загайський. Присутні довідалися, що Віктор Морозов не тільки співак, а й композитор, перекладач. Він допомагав у створенні багатьох мистецьких колективів та організації різноманітних творчих. заходів. Його спів і поезія мали вплив на творчість багатьох груп сучасного жанру співу. За своїм світоглядом – Віктор Морозов – щирий український патріот, твердий у своїх переконаннях, за що і потерпав, і навіть був відчислений з Львівського університету.
Під супровід гітари Віктор Морозов подарував присутнім концерт тривалістю більше ніж півгодини, проспівавши багато відомих стрілецьких та повстанських пісень, до виконання яких часто долучалася публіка, плескаючи в долоні і підспівуючи разом з ним. Не знаю, чи виконання останньої пісні на святі „Герої Слова” можна вважати вдалим. Її, мабуть, співають „Львівські батяри”, оскільки подекуди треба було ковтати нецензурні слова.
Святкове дійство закінчилося співом „Боже великий єдиний”, а завершенням програми було виконання «Многая літ» для Мирослави Ґонґадзе, Леоніди Митничук та Віктора Морозова, які цими днями святкують день народження. На многії літа, Ювіляти!

Світлини автора