Місяць тому свій 80-річний ювілей відзначила народна артистка України, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка, професор Львівської національної музичної академії ім. М. Лисенка, видатна лемкиня і видатна українка Марія Байко.

Вона належить до найвидатніших співачок України. Її витончений слух і відшліфований наполегливою працею голос протягом багатьох років зачаровував світ.
Марія Яківна Байко народилася 2 березня, 1931 року, у лемківському селі Яблониця, що біля міста Сянок (тепер Польща). Її батьки були національно свідомі, заможні і шановані в селі люди. Виховали 5 доньок: Зеновію, Даниїлу, Марію, Ніну та Ірину. Батьки їх ніжно називали: Зенуся, Дануся, Маруся, Нінуся та Іруся. Усі п’ятеро були музично обдарованими, змалечку гарно співали, але тільки троє стали професійними співачками: Марія, Даниїла і Ніна. Пізніше вони стали знаменитим “тріо сестер Байко”, до яких ніхто не міг прирівнятися. Любов до пісні передалася сестрам від їхньої матері, яка куди не ходила – всюди співала. Заохочувала до цього і своїх доньок. Особливо запам’яталася пісня “По сей бік гора”. Батько сестер Байко був “писарем” на кілька сіл. Біля обійстя родини Байко росли дві великі тополі. Коли потрібно було людям написати якогось листа, чи заяву, то із сусідніх сіл йшли і питалися, де мешкає родина Байко, а їм відповідали: “Там, де ростуть дві тополі”. Також від батьків передалася любов до рідного краю. А ще вплинула місцевість, де вона народилася і виросла: мальовнича природа, прадавні християнські традиції і спів.

 Перший виступ на сцені (1946 р.)

Вона часто наголошувала: “Рідний край і рідна земля – найважливіше, що у нас є. І ми маємо берегти цю землю, маємо дарувати їй усі свої сили, а в її варіанті – весь свій спів і свій голос”. Сестри Байко закінчили Львівське музично-педагогічне училище, а пізніше – консерваторію.
Марія Байко добре пам’ятає, коли вперше батько набив її. У них була улюблена корова “Красуля”. Пані Марія її дуже любила і часто пастушила. Одного разу загнала її в жито, аби корова добре напаслася. Але раптом “Красулі” щось не сподобалося, і вона почала шалено бігати. Випадково зачепила пані Марію рогом нижче ока і поранила. Батьки перелякалися, бо все око заплило, а коли вже стухало, то тоді батько набив її по одному місці.
Про Марію Байко легко говорити, бо є що говорити. Її ім’я вже визначне і прикрашене почестями. Вона стала символом, оберегом, совістю української народної пісенної спадщини. Бог дав безмежно великий талант, який співачка вдосконалює до сьогодні. Нам потрібні такі велетні, котрі показують, як любити Бога і Україну. Перебуваючи в невеликій, але гостинній домівці Марії Байко, я був вражений її енергійністю. Вона не жалілася на здоров’я, як це часто буває в такому віці, а тільки на те, що завжди бракує часу, бо має багато роботи. Три години нашої розмови, замість запланованих 20-ти хвилин, минули непомітно. Було що розповісти про пережите.

Всі сестри Байко	На своєму ювілеї Марія Байко була бадьорою і енергійною

Марія Байко розпочала свій творчий шлях у 1950-х рр. у вокальному тріо із сестрами Даниїлою і Ніною, будучи студентками. Їхнє тріо було окрасою української і закордонної сцени. Їхній спів захоплював слухачів в Україні і за її межами. Голос Марії Байко, – ліричне сопрано, – був провідним у цьому тріо.
Вплинула на формування талановитої співачки Одарка Бандрівська, котра перейняла італійську школу “bel canto” від славетної Соломії Крушельницької, а також С.Людкевич, Василь Барвінський, Микола Колесса. Марія Байко з приємністю згадує свого педагога О.Бандрівську, адже саме вона побачила у тріо сестер Байко великий потенціал.

	Ректор Львівської консерваторії Ігор Пилатюк прийшов привітати видатну співачку

Вперше тріо сестер Байко витупило у 1953 році і з того часу активно розвивалося. Блискучу перемогу тріо отримало на 6-му Всесвітньому фестивалі молоді та студентів у Москві. Вони зачарували слухачів українськими народними піснями. За це були нагороджені Золотою медаллю і Дипломом І ступеня. Пані Марія з приємністю згадує про цю подію: “Коли ми дізналися про перемогу на фестивалі, стало зрозумілим, що спів у складі тріо відтепер – головне, а потім – усе решта. Хоча, по правді, я завжди роздиралася між співом і викладацькою роботою”.
До репертуару Марії Байко входять українські народні пісні, солоспіви Лисенка, Людкевича, Кос-Анатольського, Фільца, Барвінського. Її легкий і теплий, ніжний голос ллється напрочуд вільно. Їй притаманна природність звукодобування, вирівняність усіх регістрів, плинність мелодичного ведення.
У 1968 році сестри Байко мали концертну подорож містами Канади. Їх гаряче вітали як українці, так і канадці. Зате, протягом усіх гастролей по Канаді, за ними стежили агенти КДБ. А на гостині їм навіть не дозволяли сидіти разом: поміж них садили КДБ-істів, котрі, взагалі, не спілкувалися. На одній фотографії з архіву М.Байко зафіксовано перекошений погляд агента.
У 1974 році сестри Байко виступили в Організації Об’єднаних Націй. Успішними були виступи сестер Байко у Бельгії, Німеччині, Люксембурзі, Польщі, США, Чехії, Словаччині, Франції, Росії і Білорусі. Об’їздили з концертами майже всі області України.
Сестри Байко були активними і в консерваторії. Вони часто брали участь у звітних і тематичних концертах у Києві та Москві, на пленумах композиторів. Часто їх чарівний спів можна було почути на радіо і телебаченні. За їх участю було створено кілька поетичних кінокартин: “Сійся-родися, жито-пшениця”, “Співають сестри Байко”, “Трьома голосами”, “Сестри Байко і родина” та ін.
Визначною стала сольна кар’єра Марії Байко. Як соліст, виконувала твори визначних європейських композиторів Ф.Шуберта, Й.Брамса, Б.Бартоки, М.Равеля, М.Лисенка, С.Людкевича, Р.Сімовича, А.Кос-Анатольського, М.Скорика. Звучали арії українських і зарубіжних композиторів, котрі згодом увійшли до репертуару співачки. Загалом, було понад 500 творів, включаючи також оперні. Марія Байко дуже ретельно і прискіпливо ставилася до опрацювання цих творів. Вона часто виступала із сольними, концертно-камерними програмами, завжди була вимоглива у підборі репертуару, сумлінна в опрацюванні вокальних творів. Супроводжували сольні концерти співачки її партнери – Тетяна Лагола, Марія Макара, Ярослава Матюха. Спільна праця зачаровувала глядачів і творила високе мистецтво. Її першим рецензентом була згадана О.Бандрівська, котра стежила за творчим ростом талановитої співачки.

“Ой, співаночки мої” у виконанні Марії Байко	“Тріо сестер Байко” (1970-ті рр.)

Усе своє творче життя Марія Байко поєднувала солоспів із педагогічною працею. Уже понад 50 років викладає на кафедрі сольного співу Львівської національної музичної академії ім. М. Лисенка. Виховала понад 50 вокалістів. Серед них – народна артистка Лідія Кодрашевська, народна артистка Званич, заслужена артистка, солістка Великого театру Галина Чорноба, молода львівська співачка Софія Федина. Її вихованцем був народний артист України Василь Попович. Своїм вихованцям прищеплює любов до камерних творів українських композиторів, а, особливо, – до української народної пісні.
Марія Байко та сестри брали активну участь у відзначенні ювілейних дат видатних українських діячів культури: Т.Шевченка, І.Франка, Л.Українки С.Людкевича, М.Колесси та багатьох інших. Тривалий час М.Байко співала у квартеті Львівського обласного радіо.
Українські народні пісні у виконанні Марії Байко, а також тріо сестер Байко завжди користувалися великим успіхом. У 1982 р. побачила світ нотна збірка “Українські народні пісні в репертуарі Марії Байко”, упорядником якої був доцент Львівської консерваторії Т.Лагола. До збірки ввійшли українські народні і маловідомі, зокрема, лемківські пісні.
Вагомою у творчості співачки стала фольклористична праця. Вона стала невтомною збирачкою народних пісень, для прикладу, лемківських, звідки походило її коріння. Співачка порятувала від повного забуття сотні лемківських пісень, працювала над “Малою антологією лемківської пісні”, куди ввійшли різножанрові обрядові пісні. Таким чином, назбирала понад 600 пісень з нотами і варіантами виконання. Також упорядкувала збірку “Українські народні пісні в обробці С.Людкевича”, яку видали у 1980 р. Більшість з тих пісень вперше заспівала упорядниця збірки, а її улюбленою і найбільш популярною серед людей стала пісня “Ой, співаночки мої”. Ще більшим здобутком у фольклорній праці співачки стала. “Антологія лемківської пісні,” видана у 2005 р, до якої ввійшли 900 пісень.
Марія Байко є доброю матір’ю. Виховала двох синів – Володимира і Романа. Обидва – скульптори.
Приємна подія для талановитої співачки відбулася 25 березня цього року. В актовій залі ЛНМА ім. М.Лисенка відбувся ювілейний вечір Марії Байко. Привітати ювілярку прийшло багато людей. Були присутні львівська міська і обласна влада, ректорат академії, представники громадських організацій і церков, учні співачки різних років навчання. Приємно здивували ювілярку своїми виступами лемківські колективи з Калуша, Івано-Франківської області і Тернополя. Голова Львівської обласної ради Олег Панькевич вручив Марії Байко “Відзнаку Львівської обласної ради”. У своєму привітанні О.Панькевич зазначив: “У цьому залі відчувається особливий дух і атмосфера. Завдяки Вашій подвижницькій праці збереглася українська пісня і українська культура. Ви працювали і працюєте в нелегкі часи, але Ваша діяльність була завжди вище над усіма тими проблемами. Ви є вище над усіма владами. Завдяки Вам українська пісня буде вічною”.