В сиву давнину хтось із мудрих людей сказав, що Храми Господні із високими золотими куполами та величними хрестами на них – це небесні кораблі, опущені Господом на землю, щоб врятувати наші грішні душі і привести їх в обителі Христові; як і багато століть тому, під час Всесвітнього потопу, Господь подарував людству Ноїв ковчег.

В одному з таких кораблів – Українській Православній церкві Святого Володимира – розпочалася всенощна Великодня Воскресна Літургія.
На третій день після смерті Ісуса Христа, в неділю, на світанку, зійшов Ангел з небес і відвалив з гробу Христового камінь. Земля затряслася, зі страху втекла варта, що охороняла гріб. Душа Ісуса Христа злучилася з Тілом, і Він залишив гріб. Христос Воскрес!
Святково прибрана церковна зала, вся в білому, наче наречена до вінця. Ароматний божественний запах білих лілій, якими прикрашений престол з іконою Матінки Божої, ніжно переливається із запахом запалених воскових свічок. Матінко Божа, Пресвята Богородице, дякуємо Тобі за Сина!

По праву руку – Розп’яття, біля підніжжя якого горить віночок свіч, тугу перепалюючи. Дякуємо тобі, Христе, за Страсті, за Рани, за Муки, за те, що тягар гріхів наших поніс на Хрест. Прости нам, грішним, те, що терпів важкі муки і помер заради нашого спасіння. Прости, що живемо поза лицем Твоїм і згадуємо тільки тоді, коли йти далі немає сил. Прости, що не вміємо належно любити Тебе і не навчилися прощати.
Урочисту Літургію розпочали, одягнені у святкове білосніжне вбрання – Владика Даниїл, архімандрит Панкратій, протоієрей Андрій, диякони Микола та Андрій і багато молодих прислужників. До речі, саме в цей день один із них – Максим, був іменинником, з чим його привітав Владика Даниїл. Обійшовши тричі навколо церкви, велично і радісно прозвучало “Христос Воскрес!” Великодні грайливі дзвони, що перегукуються між Православними церквами в Українській околиці, сповіщають про Воскресіння Христове. Зворушливий момент цього урочистого свята описав Іван Франко у поемі “Панські жарти”:

Великдень! Боже мій великий!
Ще як світ світом не було
Для нас Великодня такого!
Від вдосвіта шум, гамір, крики,
Мов муравлисько все село
Людьми кишить. Всі до одного
До церкви пруть. Як перший раз
“Христос Воскрес” заспівали,
То всі, мов діти, заридали,
Аж плач той церквою потряс…
Так бачилось, що вік ми ждали,
Аж дотерпілись, переждали,
Що Він воскрес посеред нас.
І якось так зробилось нам
У душах легко, ясно, тихо…
Що бачилось, готов був всякий
Цілій землі і небесам
Кричать, співають: минуло лихо!
Найзліші вороги прощались,
Всі обнімались, цілувались.
А дзвони дзвонять, не стають!...

Десь коло четвертої ранку відбулося освячення пасок. Біля головного входу церкви дуже гомінко. Тут справжній дивовижний вернісаж народної творчості – художнього оздоблення великодніх кошиків. Одні кращі від інших. Неповторні барвисті вишивані рушнички, баранчики з масла та сиру, писанки, поросятко, запечене з хроном у зубах. У кожному кошику палає свічка.
Перед самим освяченням Господь зіслав на землю короткочасний дощик, окропивши кошики небесною водою. Це ніби знак з неба, поданий Владиці Даниїлу саме в той момент, коли розпочалося освячення пасок.
ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Світлини автора