Справа проти Леоніда Кучми навіть через десять років може викликати шок від усвідомлення того, які речі відбувалися в головному кабінеті країни.

“Українська правда” отримала можливість ознайомитися з текстом постанови Генеральної прокуратури про порушення кримінальної справи проти екс-президента.
Тут мовою слідчого описується хронологія убивства Георгія Гонгадзе, що, за великим рахунком, була відома із записів Миколи Мельниченка.
Але якщо раніше це вважалося версією непримиренної опозиції, то сьогодні – офіційною позицією Генпрокуратури напередодні судового процесу над Кучмою.
Кучму, як відомо, звинувачено за статтею “Перевищення влади або посадових повноважень, якщо вони спричинили тяжкі наслідки” – стаття 166 пункт 3 Кримінального кодексу в редакції 1960 року, який був чинний на момент скоєння злочину.
Постанову виніс особисто перший заступник генпрокурора Ренат Кузьмін.
У тексті документу описано, чому слідчі кваліфікують дії Кучми саме таким чином. Отже, читаємо постанову...
“...Кучма Л.Д, будучи президентом України, вчинив злочинні дії, наслідком яких стало грубе порушення законних прав Гонгадзе Г.Р. і Подольського О.І., а також убивство Гонгадзе Г.Р.
У травні-вересні 2000 року Кучма Л.Д., маючи на меті припинити будь-яку критичну громадську і журналістську діяльність на свою адресу, порушуючи чинне законодавство України, вчинив перевищення влади і службових повноважень, що призвело до тяжких наслідків.
Протягом виборчої кампанії 1999 року та першої половини 2000 Олексій Подольський і Георгій Гонгадзе активно займалися громадською діяльністю, публікували газети і листівки з критичними статтями на адресу Кучми Л.Д. і Кравченка Ю.Ф.
Ознайомившись зі статтями і будучи обуреним змістом критичних публікацій Подольського О.І. та Гонгадзе Г.Р., а також їх громадської діяльності, Кучма Л.Д. прийняв рішення зупинити їх діяльність шляхом застосування до них фізичного насильства та інших незаконних методів впливу із залученням до цього працівників правоохоронних органів України.
У травні-червні 2000 року в приміщенні адміністрації президента Кучма Л.Д., без наявних підстав для проведення оперативно-розшукової діяльності, дав Кравченку Ю.Ф. вказівку про здійснення негласних оперативно-розшукових заходів щодо Гонгадзе Г.Р. і Подольського О.І. із застосуванням протизаконного впливу на них з метою припинення їхньої журналістської та громадської діяльності.
Кравченко Ю.Ф., усвідомлюючи злочинну вказівку Кучми Л.Д., погодився її виконати, і, перевищуючи владні та службові повноваження, через керівника апарату міністра внутрішніх справ Фере Е.В. дав наказ Пукачу О.П. здійснювати негласні оперативно-розшукові заходи щодо Подольського О.І., а також викрасти останнього, вивезти за місто, побити, вчинити підпал дверей квартири, щоб змусити Подольського О.І. відмовитися від журналістської діяльності.
12 червня про виконання доручення Кравченко Ю.Ф. особисто доповів Кучмі Л.Д. в приміщенні адміністрації президента. Кучма Л.Д. схвалив дії працівників міліції.
Продовжуючи переслідувати громадських діячів, 3 і 10 липня Кучма Л.Д., перевищуючи владу і службові повноваження, дав Кравченку Ю.Ф. незаконну вказівку про насильне захоплення Гонгадзе Г.Р., вивезення за межі Києва та застосування до нього психологічного та фізичного впливу як з метою помсти за журналістську діяльність, так і з метою її припинення.
Отримавши від Кучми Л.Д. незаконну вказівку, Кравченко Ю.Ф. в один з днів липня 2000 року передав її Пукачу О.П.
Виконуючи незаконну вказівку Кравченка Ю.Ф., Пукач О.П. організував незаконне стеження за журналістом та його переслідування...”.
Далі в тексті постанови згадується епізод, як Георгій Гонгадзе написав відкритого листа генпрокурору Потебеньку, де повідомив, що за ним розпочали полювання. Таким чином Гонгадзе намагався убезпечитися – але це врятувало йому лише три місяці життя.
“...11 вересня 2000 року в приміщенні адміністрації президента Кучма Л.Д. повідомив Кравченку Ю.Ф., що Гонгадзе Г.Р. продовжує займатися журналістською діяльністю, висловив незадоволення діями працівників МВС, які не виконали його (Кучми) вказівку.
Виправдовуючись перед Кучмою Л.Д., Кравченко Ю.Ф. сказав, що причиною невиконання заходів впливу щодо Гонгадзе Г.Р. стало виявлення ним стеження з боку працівників МВС та направлення скарги до Генпрокуратури.
Кравченко запевнив, що насильні дії щодо Гонгадзе Г.Р. будуть здійснені в стислі терміни.
Враховуючи вказівку Кучми Л.Д., Кравченко Ю.Ф. в районі 13-14 вересня 2000 року в службовому кабінеті в МВС, діючи з особистої заінтересованості та кар’єрних спонукань, не бажаючи ускладнювати стосунки з Кучмою Л.Д., дав Пукачу О.П. злочинний наказ убити журналіста Гонгадзе Г.Р. з метою припинення в такий спосіб його журналістської діяльності.
Вищенаведені факти підтверджуються заявами свідків Мельниченка М.І., Мороза О.О., обвинуваченого Пукача О.П., Поповича О.В., Костенка В.М., Протасова М.К., іншими свідченнями, вилученими копіями та оригіналами звукозаписів розмов у кабінеті Кучми Л.Д. щодо Гонгадзе Г.Р. і Подольського О.І., висновками судових експертиз та іншими матеріалами справи...”

	Леонід Деркач

Фактор Деркача

У четвер в рамках справи Гонгадзе має відбутися допит ще одного фігуранта записів Мельниченка – екс-глави Служби безпеки Леоніда Деркача.
Схоже, Деркач з самого початку знав, що Гонгадзе був викрадений співробітниками міліцейської наружки. Зокрема, паралельно зі проведенням спецоперації Пукачем, за Гонгадзе начебто слідкувало СБУ.
Леонід Деркач
Інформація про це міститься в депутатському запиті колишнього голови слідчої комісії в справі Гонгадзе Григорія Омельченка до генпрокурора Олександра Медведька:
“...29 червня 2000 за вказівкою Деркача була заведена справа оперативної перевірки щодо Гонгадзе “у зв’язку з можливою передачею ним представникам іноземних організацій або окремими іноземним громадянам інформації про Україну, що не підлягає розголошенню, яка стала йому відома під час здійснення журналістської діяльності”.
Омельченка повідомляє, що справі була присвоєна назва “Провокатор”, і практично одразу ж, в липні 2000-го суд навіть дав СБУ офіційну санкцію на прослушку та зовнішнє спостереження за Гонгадзе.
Щоправда, далі є суперечлива інформація.
Омельченко пише, що 15 вересня, тобто за день до зникнення Гонгадзе, справу “Провокатор” було закрито.
За іншою інформацією, начебто у вечір викрадення Гонгадзе за ним також слідкувала СБУ, яка втратила його слід після того, як Пукач разом з подільниками і захопленим журналістом залишили межі Києва.
І, стверджують джерела, у свідченнях Генпрокуратурі Пукач повідомив, що після викрадення ним Гонгадзе до генерала у кабінет приходив помічник глави СБУ Деркача, який заявив, що їм відомо – Гонгадзе вивозила саме міліцейська наружка.
За даними Омельченка, в 2005 році Служба безпеки підтвердила, що справа “Провокатор” справді відкривалася. Оскільки Гонгадзе не вчиняв злочинів, вона була визнана незаконною.
Очевидно, що Деркач викликається до слідчого з метою підсилення доказової бази по справі Гонгадзе – зокрема, в частині підтвердження налаштованості Кучми проти Гонгадзе.
Кримінальне переслідування Деркачеві не загрожує – навіть якщо буде визнано, що він з самого початку знав про плани розібратися з журналістом, то складно довести, що Деркача інформували про намір вбити Гонгадзе.
Дії колишнього шефа СБУ можуть підпадати під статтю 187 чинного на той час Кримінального кодексу 1960 року – “недонесення про злочин”. Однак, згідно з сьогоднішнім Кримінальним кодексом, ця стаття є декриміналізованою.
Довести провину Деркача за актуальною й нині статтею “приховування злочину”, що передбачає з його боку допомогу злочинцям, буде дуже складно.
Леоніда Деркача було звільнено з посади глави СБУ в розпал касетного скандалу 10 лютого 2001 року, а на пенсію він пішов за часів президентства Ющенка. Зараз, при новій владі Деркач став позаштатним радником глави Служби зовнішньої розвідки Григорія Ілляшова.
Цим його доля дуже відрізняється від того, що спіткало Юрія Кравченка, а зараз намагається наздогнати Леоніда Кучму.

Сергій Лещенко, УП