На своїй першій після інтронізації прес-конференції у Києві Глава УГКЦ Блаженніший Святослав (Шевчук) почув запитання – як боротися з так званим “руським миром”, який активно проповідують, у тому числі, і в Україні, зокрема, і Патріарх МПЦ Кирил.

	Глава УГКЦ Блаженніший Святослав

Злегка посміхнувшись, Блаженніший відповів: “Дуже просто – будувати український світ”. Лаконізм і глибина цієї зовні простої думки схожі на снайперський постріл – чітко, миттєво, і точно в “десятку”. Гарно починає Блаженніший Святослав, прекрасно сказав.
Отож, пропоную читачам системно та об’єктивно подивитися на нинішні справи в Україні, на нашу соціальну, політико-психологічну ситуацію через призму цього фундаментального надзавдання – будувати Український Світ.

Рік по Януковичу: підсумки, втрати, проблеми

Рік з хвостиком очолює державу Президент В.Янукович. Що з цього має він, його команда, громадяни і, нарешті, Україна? Які здобутки може він продемонструвати громадськості і світові? Які втрати – його і наші – можемо виявити і назвати? Які проблеми має він, а які – ми? На ці прості запитання є прості відповіді. Але є і пастка для простих відповідей. Вона у тому, що ніщо в державі і суспільстві не відбувається просто, процеси надто складні. Спробуємо уникнути пастки, не ухиляючись від відповідальності за висновки і оцінки.
а) Влада
У царині влади В.Янукович та його команда мають найбільший успіх. Президент рішуче зосередив у своїх руках усю повноту влади – і тієї, яка йому належить за законом, і тієї, яку він сам собі привласнив, зумівши залякати. Його команда за рік також практично підкорила собі країну. Партія регіонів майже повністю виграла місцеві вибори, а там, де не виграла, діє різними засобами, розширюючи свій вплив і готуючи плацдарм для виграшу на наступних виборах. У хід іде все. Результат: і у центрі, і на місцях, багато хто переходить з інших партій у ПР, не бажаючи ускладнювати собі життя. А це означає, що Україною рука об руку крокують вигода і страх. Кого залякали, кого купили, кого примусили, кого улестили – вербувати регіонали уміють. Приклади?

Прем’єр Азаров рапортує…

Депутатська картка одного з новообраних мерів-бютівців голосує в унісон з фракцією ПР у Верховній Раді. За це йому дозволено все ще залишатися нардепом. З фракції і партії БЮТ він, звичайно, вийшов. Змушений був вийти, – кажуть його симпатики, бо інакше місто посадили б на голодний пайок, а це означало одне – незадоволення виборців новообраним мером і загрозу дочасних перевиборів.
Соратниця Ющенка Марина Ставнійчук, яка гостро критикувала дії команди ПР, днями згодилася зайняти своє старе місце – посаду заступника глави Адміністрації Президента України. Тільки тоді її шефом був права рука Ющенка В.Балога, тепер – права рука В.Януковича, – С.Льовочкін. Сила цього кадрового ходу ще й і у тому, що М.Ставнійчук є членом високоавторитетної міжнародної організації – Венеціанської комісії, консультативного органу з конституційного права Ради Європи. Повна її назва – “Европейська комісія за демократію через право” і вона не раз гостро критикувала Україну за ті чи інші правові рішення, чи проекти, які мали розбіжності зі стандартами європейських демократії та права. Інформацію для критики і постачала їм часто Марина Ставнійчук, у тому числі, і протягом минулого року. А що тепер?

	Ось так бачать мотивацію М.Ставнійчук скептики

Здається, це можна назвати конфліктом інтересів посадової особи – адже вона тепер має бути лояльною до команди Януковича, членом якої стала і яку неодноразово критикувала. Висновків може бути два – або М.Ставнійчук вирішила стати “на горло власній пісні”, або ж команда Януковича не збирається грубо порушувати конституційний процес. Так, зокрема, вважає і ще один “кадровий” перебіжчик – Леонід Кравчук. Послідовно пройшовши через Компартію, Рух, СДПУ(о), підтримку Ю.Тимошенко, нині він з пані Юлею не спілкується, бо співпрацює з Януковичем, який доручив йому підготовку до роботи Конституційної асамблеї, що має незабаром подарувати Україні нову Конституцію. Хоча “старий лис” заявляє, що нині підтримує і Юлю, і Януковича, і має намір дати народові України дуже демократичну Конституцію, – вірять йому далеко не всі. Дехто називає процес його підтримки обох політиків ємним російським словом “поімєл” і бачить це ось так.

Отже, влада і кадрово, і інституційно належить Януковичу та його команді. На відміну від Ющенка, нею Янукович не ділиться ні з ким і спротиву не терпить. А якщо і запрошує когось, то попередньо зламавши, або купивши цю людину. Ющенко теж запрошував політичних противників у свою владу – того ж Януковича, але вони залишалися його противниками і будучи формально членами ющенківської влади. У Януковича таке неможливо. Ось і підтримують твердого “господаря” чимало любителів “залізної руки”, хоча ця підтримка останнім часом суттєво зменшилася.
б) Економіка
Основним фактором зниження рейтингу владної команди і особисто Януковича якраз і є економічна ситуація в країні. Чимало виборців купилися на просте передвиборче гасло В.Януковича: “Покращення життя вже сьогодні” і проголосували за нього, сподіваючись на це довгоочікуване покращення. А що ж отримали насправді громадяни протягом минулого і поточного року? Фронтальне підвищення цін і тарифів абсолютно у всіх сферах економіки і житлово-комунального господарства. Судіть самі – ціна капусти, приміром, виросла у 20 (!!!) разів і нині одна середня головка цього традиційного “продукту для бідних” вартує під тридцять гривень. Все інше зростає подібними ж темпами. Бензин А-95 коштує уже під 10 гривень за літру. Сьогодні пенсіонер стоїть перед вибором – сплатити повністю квартплату, електроенергію, телефон, газ і вмерти голодною смертю, або ж частково, чи повністю зволікати з оплатою, накопичуючи борги.

Спочатку Азаров активно кивав на попередній уряд і повторював, що Ю.Тимошенко залишила йому руїни економіки. Було найнято американське агентство, щоб дати нищівний аудит діяльності урядові пані Юлі. Аудит давно проведено, але чіткої вбивчої для пані Юлі викривальної інформації не прозвучало. Пояснювати тотальне підвищення цін наслідками поганого господарювання уряду Тимошенко стало ще важче після того, як оголосили, що кількість українських мільярдерів зросла вже до 21-го, а Рінат Ахметов, зокрема, за рік збільшив свої статки у декілька разів.
“Форбс” вважає, що у Ахметова 16 млрд.$. Український досвід тіньової економіки показує, що фактичний капітал багатьох ще потужніший. Для наших олігархів Україна – не Батьківщина, а територія для заробляння шалених грошей. Ось новий очільник Києва О.Попов офіційно з трибуни Київради озвучив: команда мера Черновецького вкрала у киян землі та інших активів на 75 млрд. гривень. Мільярдів, шановні читачі, не мільйонів. І де ж Черновецький – в буцегарні, на нарах? Ні, на волі, то у Києві, то за кордоном, номінально числиться мером, відсторонений від влади, але не арештований і користується усіма благами цього світу.
Саме економіка може стати каталізатором протестних настроїв населення і посилити симпатії до опозиції. Коли країну починають грабувати відкрито і без найменших обмежень, коли багаті шаленими темпами багатіють, бідні тими ж темпами бідніють, а середній клас скочується до межі бідності – це, рано чи пізно, викличе масове несприйняття і пошуки форм протесту та вожаків для нього.
в) Соціальна сфера
Сьогодні жодна офіційна зарплата не забезпечує українській сім’’ї пристойний середній рівень життя. Підкреслюю – про заможність не йдеться. Учителі, медики, держслужбовці, люди у погонах відчувають себе дуже сутужно, пенсіонери, студенти, багатодітні, інваліди, інші соціально вразливі верстви – ледве животіють. Усі прагнуть десь підробити, чи заробити. Вчителі стають репетиторами своїх же учнів і просять гонорар у розмірі 100 і більше гривень за годину.

Тігіпко мріяв злетіти. Але не так…

Педагогічна теорія Макаренка чи Сухомлинського про формування високоморального естетичного духовного світу дитини впала перед бажанням вчителя вижити. Медики очікують “подяк” і без грошей у лікарні вам не подадуть судно, не зроблять укол і не поправлять ковдру. Клятва Гіпократа впала перед загрозою бідності. Бюджетники пікетують органи влади по черзі – то вчителі, то медики, то студенти, то ще хтось. Влада інколи обіцяє їм мізерну надбавку, а потім усе йде по-старому. Пенсійна реформа зводиться до підняття пенсійного віку, вона викликала різку критику громадськості, і влада її відтермінувала. Основний речник пенсійної реформи С.Тігіпко притих, посилилися розмови про його “виліт” з команди Януковича. Що ж, колись це станеться, бо Тігіпка з самого початку хотіли “спалити” на непопулярних проектах. Першим був Податковий кодекс, другий ось – пенсійна реформа, і все це трощить політичну репутацію недавно успішного політика.
Соціальне самопочуття людей різко знизилося. Посилилися депресивні настрої. Очікують тільки одного – погіршення. Подейкують, що будуть відбирати квартири за борги, землю у селян тощо. У ЗМІ періодично виникають подібні ж сюжети, які значно активізують ці страхи. Коли людина не може себе забезпечити, а держава їй у цьому не допомагає, це загрожує сплеском злочинності. Збільшилось число крадіжок, пограбувань, нападів на людей. Саме тому посилилися еміграційні настрої українців. Усе більше людей хотіло б виїхати (пасивне бажання), і багато хто вже намагається це зробити, переводячи свої настрої в активну фазу.
Саме похмурі, безрадісні соціальні настрої мільйонів людей фіксують на емоційному рівні одне спільне відчуття – Україну паплюжать, нищать, грабують, про людей ніхто не думає.
г) Зовнішня політика

Її підсумки є неоднозначними. “Медовий місяць” українсько-російського потепління після Харківських угод змінився глухими претензіями росіян, які, напевно, очікували від команди Януковича більших поступок. Багаті російські олігархи готові зайти на український ринок і скупити усе “на корню”. Але олігархи місцеві проти. Вони запитують себе і своїх вождів – за що ж боролись? Чому ми повинні віддавати росіянам те, що хочемо взяти собі? Такий ось економічний егоїзм і є вищою формою доступного багатьом нашим олігархам “патріотизму”. Не тому впираються, що не хочуть віддавати росіянам українське, а тому, що хочуть привласнити це самі. Ідеологія одна – особисте і кланове збагачення. Доля України нікого не цікавить.  
Стосунки з Європою і США дещо змінилися. Ситуація з арештами та переслідуванням Ю.Тимошенко та членів її Уряду викликала чимало критики та запитань із-за кордону. Лейтмотив один – всі арешти і карні справи є однобічними і нагадують політичне переслідування. Це віддалило Україну від Європи ще більше. Можливо, саме тому і несподівано виникла сенсаційна “справа Кучми”.
д) Кучмагейт
Відкриття карної справи проти Л.Кучми було настільки несподіваним, що навіть досвідчений В.Литвин, який розуміється на всіляких апаратних іграх, був вражений і прохопився, що не очікував нічого подібного. А хто очікував?
Мені у якості експерта довелося взяти участь у опитуванні фонду “Демократичні ініціативи” з цього питання і наведу читачам анкету зі своїми відповідями (вони підкреслені і подані курсивом):
1. Чи очікували Ви, що проти Кучми буде порушено кримінальну справу, пов’язану із вбивством Георгія Гонгадзе?
1- Так, я очікував (ла), що проти Кучму розпочнуть кримінальну справу
2- Загалом, я очікував (ла), що таку справу колись порушать, але не за цієї влади
3- Ні, я думав (ла), що Кучма ніколи не буде звинувачений у цій справі
2. Справа проти Кучми спровокувала справжній парад версій. Які з них Вам видаються найбільш вірогідними? (зазначте не більше 3-х варіантів)
1 – це торжество правосуддя, яке колись таки мало відбутися
2 – це спроба відволікти увагу суспільства від соціальної ситуації, яка постійно погіршується
3 – це спроба нормалізувати стосунки із Заходом і довести, що правосуддя в Україні не вибіркове
4 – влада, нарешті, вирішила реалізувати принцип “Закон один для всіх!”
5 – це засіб шантажу Володимира Литвина
6 – це засіб тиску на Віктора Пінчука з метою перерозподілу його бізнесу та впливу на його медіа ресурси
7 – насправді, це засіб остаточної реабілітації Леоніда Кучми через виправдання у суді
8 – це логічний захід, коли слідство має розглянути роль Кучми в справі Гонгадзе
9 – це спосіб залякування політичних гравців, демонстрація, що ніхто не може почуватися у безпеці (У тому числі і Пінчук, і Кучма – В.Р.)
10 – це помста Віктора Януковича за свій програш на президентських виборах 2004 року
11 – це спроба влади завоювати симпатії тих виборців, які її не підтримують
12 – інше (що?)__________________
3. Як Ви передбачаєте, чим може закінчитися ця кримінальна справа проти Леоніда Кучми?
1 – торжеством правосуддя і справедливим вироком Леоніду Кучмі
2 – Леонід Кучма таки буде притягнутий до суду, але звинувачення буде сформульоване так, щоб підпадало під термін давності (10 років)
3 – Леонід Кучма буде реабілітований під час  судового розгляду
4 – інше (що?)____
Домовляться про компромісний варіант з виплатою відступного
А ось узагальнені відповіді усіх експертів на цю анкету, які були оголошені на прес-конференції в “Укрінформі” директором Фонду Іриною Бекешкіною:
• Переважна більшість експертів (35) не очікувала відкриття кримінальної справи проти Леоніда Кучми, пов’язаної з убивством Георгія Гонгадзе. Частина експертів (16) висловила думку, що таку справу буде відкрито, але не за нинішньої влади. Лише троє експертів заявили, що відкриття цієї справи підтвердило їх очікування.
• Серед запропонованих версій найбільш популярною серед експертів (30 відповідей) стала версія, згідно з якою – це стало спробою влади спростувати закиди у вибірковості правосуддя в Україні й таким чином нормалізувати стосунки із Заходом.
• Дуже вірогідним, на думку експертів (26 відповідей), є й те, що кримінальна справа є намаганням відволікти увагу українського суспільства від нагальних соціально-економічних проблем.
• Ще одне трактування відкритої кримінальної справи полягає в тому, що таким чином влада чинить тиск на зятя Леоніда Кучми, Віктора Пінчука, з метою перерозподілу його підприємств і медіа ресурсів (24 відповіді) або на спікера парламенту Володимира Литвина для гарантування його лояльності (11 відповідей). Крім того, це також може бути методом залякування інших політичних гравців, демонстрацією того, що ніхто не може почуватися в безпеці (21 відповідь).
• Причина відкриття справи може полягати і в тому, що завдяки їй Леоніда Кучму буде реабілітовано в судовому порядку (14 відповідей).
• Зрештою, за звинуваченнями проти Леоніда Кучми може стояти особиста неприязнь Президента Віктора Януковича, його помста за свій програш на президентських виборах 2004 року (12 відповідей).
• При цьому жоден експерт не вважає, що відкриття кримінальної справи проти Леоніда Кучми було спричинено бажанням влади встановити справедливість і покарати винних за вбивство Георгія Гонгадзе.
• Абсолютно всі експерти висловили переконаність у тому, що Леонідові Кучмі не буде винесено звинувачувальний вирок. На думку експертів, його або буде реабілітовано під час судового процесу (21 експерт), або не буде притягнуто до відповідальності через завершення строку давності в 10 років (20 експертів). Невелика кількість експертів вважає, що справу розвалять ще до суду, або вона буде тривати дуже довго і нічим не закінчиться.
Список експертів містив чимало відомих фахівців: Бекешкіна Ірина, Вишняк Олександр, Гарань Олексій, Грабовський Сергій, Довгич Віталій, Дуцик Діана, Жданов Ігор, Захаров Євген, Золотарьов Володимир, Карасьов Вадим, Конончук Світлана, Луканов Юрій, Макєєв Сергій, Медвєдєв Олег, Палій Олександр, Перепелиця Григорій, Попов Ігор, Портников Віталій, Правденко Сергій, Рибаченко Віктор, Рябчук Микола, Стоякін Василь, Татенко Віталій, Теличенко Валентина, Фесенко Володимир, Фролов Павло, Хмелько Валерій, Чайка Роман, Черненко Олександр інші.
Читачі можуть на основі цього опитування вибрати і свою позицію. Але ось сьогоднішня очна ставка Кучми і майора Мельниченка закінчилася без сенсацій, хоча Кучма двічі уникав її, відмовлявся. Тепер погодився. Чи не тому, що його заспокоїли – мовляв, нічого страшного не буде?

За боротьбою Мельниченка з Кучмою спостерігає ініціатор карної справи, заступник Генпрокурора, Ренат Кузьмін

Чим закінчиться Кучмагейт? Неясно. Одне зрозуміло – це буде ще один тест для влади, і у суспільстві нема віри, що вона його витримає. Очікують чого завгодно, але не здобуття істини у справі Г.Гонгадзе. А якщо не істина, то будь-яка інша мета тільки зганьбить владу, і ще більше знизить її авторитет у суспільстві, вірніше, його залишки.
Е) Релігійна сфера
Нищення Київського патріархату та інтронізація Святослава (Шевчука) – ось головні події звітного періоду у сфері церковно-релігійній. Патріарх УПЦ КП Святійший Філарет попри усі намагання налагодити діалог з новим Президентом, наштовхується тільки на глуху мовчанку. Увага Януковича віддана суто УПЦ Московського Патріархату та його російському керманичеві Патріархові РПЦ Кирилу.
Ось інтронізацію Блаженнішого Святослава Президент формально привітав, але цим усе і обмежилося. Широкої телетрансляції процедури інтронізації не було. Від влади присутня була тільки Ганна Герман, та й то невідомо у якій якості – чи то як офіційний представник, чи то як вірянка родом із Західної України.
Як повідомляють ЗМІ та прес-служби, 27 березня, 2011 р., у греко-католицькому кафедральному храмі Воскресіння Христового в Києві відбулася інтронізація нового Верховного Архієпископа УГКЦ, владики Святослава (Шевчука). На запрошення організаторів на урочистому богослужінні з нагоди інтронізації були присутні представники Київського Патріархату.
Зокрема, з благословення Святійшого Патріарха Філарета секретар Священного Синоду єпископ Євстратій був присутній на літургії, під час якої було звершено чин інтронізації глави УГКЦ. В богослужінні брали участь греко-католицькі ієрархи з України та діаспори, а також гості – мелькітський греко-католицький патріарх Антіохії Григорій ІІІ, папський нунцій в Росії архієпископ Іван Юркович (який завершує свою місію нунція в Україні), митрополит Римсько-Католицької Церкви Мечислав Мокрицький, та інші ієрархи РКЦ.

	Блаженніший та Святійший

Наприкінці богослужіння до Воскресенського собору прибув Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет. Він привітав попереднього главу УГКЦ владику Любомира Гузара, а згодом мав можливість особисто привітати й владику Святослава (Шевчука). Новий глава УГКЦ у своєму слові з подякою згадав присутність на урочистостях Патріарха Філарета, яка, на його думку, є доброю ознакою для продовження співпраці між Київським Патріархатом та УГКЦ.
Після завершення богослужіння учасники й гості урочистостей були запрошені на прийняття, на початку якого перше слово для вітання було надане Патріархові Філарету.
Святійший Владика відзначив: “Ми раді, що обрали Блаженнішим Святослава (Шевчука), сподіваємося, що відносини між Київським Патріархатом та Українською Греко-Католицькою Церквою продовжуватимуться. Я радий, що в нас хороші відносини, які заклав ще кардинал Любомир Гузар. Ми, Православна Церква Київського Патріархату, Греко-Католицька Церква, також Римо-Католицька і протестантські церкви показуємо приклад єднання українців. Оскільки тут багато політичних діячів, хочу звернути їхню увагу на те, як треба єднатися українцям”. Патріарх подарував Блаженнішому Верховному Архієпископу УГКЦ Святославові набір з хреста і двох панагій – богослужбові відзнаки Предстоятеля Церкви, а також букет білих троянд.
Під час прийняття та в кулуарах Святійший Владика мав спілкування з багатьма церковними та громадськими діячами. Зокрема, Патріарх спілкувався з ієрархами РКЦ в Україні, мелькітським патріархом Антіохії Григорієм ІІІ, низкою ієрархів УГКЦ з України та діаспори, а також з Президентом України (2005-2010 рр.) Віктором Ющенком і його дружиною Катериною, лідерами партії “Батьківщина” – Юлією Тимошенко та партії “Фронт змін” – Арсенієм Яценюком, послом США в Україні Джоном Теффтом, та багатьма іншими.
Почав я статтю із влучного слова Блаженнішого Святослава, а закінчую не менш яскравим висловлюванням Святійшого Філарета. Як треба єднатися українцям, як потрібно будувати Український Світ – набагато більше знають церковні авторитети, а не політики. Прислухаймося ж до них, їхнього мудрого слова. Єднаймося, будуймо Український Світ. За нас це ніхто не зробить.

Київ, 5 квітня 2011 Адреса для відгуків та спілкування: [email protected]