Вишиванка-національна ознака, яка чітко вирізняє нас, українців, посеред інших народів світу.

Звичаї нашого народу оздоблювати одежу вишивкою сягають сивої давнини.
Згідно із знахідками археологів, на території, яку займає сучасна Україна, мистецтво вишивання було розвинуто ще в УІ столітті нашої ери. Завдяки копіткій праці народних майстрів-умільців, традиції вишивання пройшли через віки, трансформувавшись із первісного заняття у високохудожнє ремесло, а сорочка-вишиванка стала національною ознакою, яка вирізняє нас, українців, посеред інших народів світу.
Особливим багатством в цьому виді декоративно-прикладного ремесла наділена напоєна чарами і красою земля сизих буків – Буковина. Цей чарівний куточок України виплеснув у світ багато талановитих особистостей.
Мову сьогодні поведемо про одну із буковинок, щиро закохану у вишивку з раннього дитинства.
ГАЛИНА ГАВРИЛЮК – народилася у мальовничому куточку Буковини – містечку Вашківці на Вижниччині.
“Я дуже люблю свої Вашківці із знаменитою чудодійною Анниною горою, знаним на весь світ Маланчиним карнавалом–перебирією, міцними прадідівськими традиціями,” – говорить пані Галина.
Вона здобула вищу освіту в Уклаїні, а в 2003 році емігрувала до Америки. На сьогоднішній день проживає в штаті Каліфорнія. У вільний від основної роботи час займається улюбленим заняттям – вишивкою. Добре володіє техніками машинної вишивки. Учасниця багатьох виставок та фестивалів в Україні та Сполучених Штатах Америки, член американського клубу любителів машинної вишивки.
Любов до народного мистецтва дісталася в спадок від мами Марії, відомої у Вашківцях вишивальниці. І ця любов, виплекана із молоком матері, переросла в життєве кредо мисткині. Освоївши ще в шкільні роки курс машинної вишивки, п. Галина постійно знаходиться у творчому пошуку, вдосконалюючи своє ремесло комп’ютерними розробками. Плоди цієї праці знаходяться в колекціях друзів як в Україні, так і за кордоном.
Дитячі роки Галини Гаврилюк проходили в часи тоталітарного режиму, коли українські народні традиції переслідувались, а на людину, вдягнену у вишиванку, навішувалось тавро націоналіста. Все те святе, виплекане і вистраждане з діда-прадіда, що передавалось від покоління до покоління, як найцінніші реліквії, хаялось і висміювалось. Нам, молодим, нав’язували думку про те, що традиції пращурів є виявом низькопробної культури, другорядної, сільської. Та, на щастя, знаходились люди, які не боялись кидати виклик тодішньому режиму. Скільки б ще міг подарувати світові геніальних творів Іван Миколайчук! А скільки цінних вишивкових орнаментів зберіг, відтворив і залишив нам у спадок художник-орнаменталіст Георгій Гарас! До речі, у Вашківцях у садибі Г.Гараса функціонує музей, в експозиції якого знаходиться весь творчий доробок художника.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

“Прості люди, до яких відносились мої батьки, на великі родинні та традиційні свята вдягались самі й нас усіх теж у власноруч вишиті національні строї. В погожі пори року батьки працювали у полі, а в зимовий час, коли, робота на полі спочиває, повним ходом велася підготовка до Великодня, до весіль. Жіноцтво обшивало і оздоблювало вишивкою одяг для всіх членів родини. Вишивались сорочки, рушники. А дівчата на виданні готували собі придане. Пригадую вечорниці, на які сходились жінки то в одній, то в другій хаті. На такі вечорниці обов’язково брали і нас, малечу. Матері вишивали і терпеливо вчили нас, дочок, цьому ремеслу. Все це дійство супроводжувалось різноголосим співом. На вулиці завірюха, аж в комині свистить, а в печі потріскує вогонь і в хаті лунає:
На камені ноги мию,
На камені стою,
Кругом мене чари сиплять,
А я си не бою..
Як тільки ми виростали з наших вишиванок, мама розшукувала на старих сорочках із родинної скрині цікаві візерунки і бралася до роботи. А в родині нашій було чотири жінки: мама, ми з сестрою та двоюрідна сестра, яку мої батьки взяли на виховання. Чотири неповторні, яскраві бісерні сорочки, вишиті маминими руками, будуть передаватись нашим дітям і онукам, як найцінніші родинні реліквії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Низький уклін Вам, моя мила, дорога і невтомна матусю, за Вашу мудрість, науку і любов.
Також щиро дякую усім друзям, шанувальникам моєї праці тут, на Американському континенті за підтримку, розуміння та безцінну допомогу. А всім тим, хто вболіває за збереження наших традицій, хто любить вишивати – хай Ваша нитка чарівна, яка об’єднує покоління, ніколи не рветься.
Користуючись нагодою, запрошую любителів машинної вишивки в гості до HALYNA’S EMBROIDERY і ознайомитись із моїми творами на фестивальному святі з нагоди Дня Незалежності України, яке відбудеться 21 – 22 серпня в SMITH PARK м. Чикаго. Також завітайте на мій WEBSITE:
www.primapattern.com
Щиро дякую і хай щастить Вам у житті!”