Львівська поштова справа була започаткована у 1625 році, коли купець Доменіко Мантеллупі, якого вважають засновником пошти у Кракові, розпочав організацію такої служби у Львові. Вдосконалив ж її інший італієць - Роберто Бандінеллі, який на початку XVII ст. придбав на площі Ринок кам'яницю і став львівським городянином.

За деякими даними, які сьогодні важко перевірити, Роберто Бандінеллі був онуком відомого італійського скульптора Бартоломео Бандінеллі, котрий, зокрема, створив для площі Синьйорії у м. Флоренції відому скульптуру Геракла.

У 1629 році польський король Сигізмунд ІІІ видав декрет про надання Роберту Бандінеллі привілею на провадження королівської пошти до Італії та інших закордонних міст. Тоді ж воєвода руських земель С.Любомирський та польський гетьман коронний С.Конєцпольский видали універсали, згідно з якими брали Бандінеллі під свою опіку і протекцію, проголошували важливість такої справи, як організація пошти, бо вона потрібна громадянству та краю, закликали не чинити перешкод та прикростей у цій справі й усіляко допомагати Бандінеллі.

Життя будь-якого суспільства за всіх часів важко уявити без обміну інформацією, що забезпечує поштова служба. Відомо, що в давні часи контакти в суспільстві та між державами підтримувалися за допомогою кур'єрів. Вони в усній або в письмовій формі передавали необхідну інформацію. Своїх кур'єрів мали князі, університети, великі монастирі. У ХІІ - ХІІІ ст. славилися пунктуальністю, надійністю і швидкістю гінці італійських університетів з Болоньї, Салерно, Неаполя, французької Тулузи, згодом - паризької Сорбонни.

З розвитком міст формується інститут міських кур'єрів, особливого поширення він набуває у великих центрах Німеччини та Італії. Гінці були у віданні маґістрату, якому, згідно з присягою, мусили підпорядковуватися. Вони виступали з міста в певні визначені дні. Доставляли за призначенням кореспонденцію маґістрату та міщанам, з яких брали встановлену плату.

Слово "пошта" походить від італійського "posta" і є скороченням від "statio posita", що означало станцію для переміни коней. Перші спеціально організовані станції були створені в Німеччині. Тоді поштою за встановленою таксою перевозили кореспонденцію, а в деяких країнах і людей.

Іноді за згодою з маґістратами та купецькими гільдіями, перевезенням займалися окремі ремісничі цехи, як, наприклад, цех різників у Німеччині. Ця так звана "пошта м'ясників" (Metzger Post) проіснувала до XVII ст. Першою, організованою на міжнародній основі, була пошта, яку заклала родина Таксіс 1516 року в м. Бергамо. Професіональних кур'єрів ще у Стародавньому Римі називали курсорами. Курсори родини Таксіс долали віддаль від Брюсселя до Парижа за 36 годин влітку і 40 годин взимку.

Українці також високо цінували самовіддану працю поштарів. Так до наших днів дійшла слава одного із закарпатських листонош, яких тамтешній люд з повагою називав послами. Перший у світі пам'ятник листоноші вдячні земляки поставили багатолітньому послові Федорові Фекеті у селі Тур'ї Ремети Перечинського району ще у першій половині XIX століття. Він щодня долав близько 20-кілометрову дорогу до Ужгорода і повертався назад небезпечними гірськими стежками. На стіні сільської церкви оповиту легендами за многії людські чесноти постать увіковічив чавунний барельєф з написом "Федор Фекета. В Пам'ять Приязності, Тверезості, Чесності й Послужності Посла". Пам'ятають його і досі, бо вже в 2004 році пам'ятник Федорові Фекеті поставили і в Перечині...

Разом з одержанням привілею на провадження королівської пошти Роберто Бандінеллі був зарахований до складу королівського почту. Цей факт, та ще й високе покровительство дозволили Бандінеллі порозумітися з маґістратом та укласти з радою міста "Ordinatio Posthal" - план організації пошти. Документ і досі зберігається у Центральному історичному архіві України у Львові. Текст його був водночас своєрідним оголошенням про те, що "пошта зі Львова до Любліна, Варшави, Торуня, Гданська, а також в інші краї та... з цих же місць назад знатному панові Роберто Бандінеллі на поштміністерство надана". 12 травня 1629 р. текст "ординарії" був занесений до міських книг.

Пошта зі Львова вирушала раз на тиждень, у суботу Обслуговували її 17 професіональних кур'єрів - курсорів, серед яких один був за старшого. Історія зберегла для нас імена львів'ян, які були першими львівськими поштарями: Симон (або Ломивода), Варфоломій Козел, Ян Мосцинський, Мартин Сокирник, Мартин Капуста, Ян Суровка, Мартин Опришко, Станіслав Воловець, Яків Каменський, Андрій Опришко (або Плахта), Войтех Швець із Башти, Мартин, який ходить від євреїв, Валентин високий, який ходить до євреїв, Ворона Шарпаний, Сенек (колишній ціпак), Ян Волох з Підгір'я, Гресько Сокирник.

Курсори мусили складати присягу. Обов'язки їх були чітко визначені: курсор, який, скажімо, летів до Варшави (туди й назад), повинен був повернутися за два тижні, а коли б того не міг вчинити з якоїсь причини, то мав письмово виправдати своє запізнення; якщо того не зробить, то буде покараний на 5 грн. і ув'язнений. Курсор не мав права самочинно брати листи, за це міг бути покараний штрафом (до 8 грн.), ув'язненням та позбавленням права на курсорство.

Якби якийсь лист загубився чи був затриманий або пошкоджений, то курсор повинен виправдатися перед кореспондентом, а коли б це сталося через лихі його наміри, то мав бути суворо покараний. Від кореспондентів ніколи не брали за послуги більше встановленої суми. Таксу встановлювали залежно від віддалі та розмірів аркуша. Коли б у якогось городянина виникла потреба терміново відправити кореспонденцію (не чекаючи суботи), тоді поштмейстер мусив надати йому окремого курсора. Але городянин при тому повинен був сам випровадити курсора за місто, бо той не мав права додатково по дорозі взяти ще якусь кореспонденцію. За порушення цього правила курсора також карали штрафом (до 30 грн.). Цей штраф ішов на потреби пошти. За бажанням курсора, йому видавали відповідне посвідчення про сплачений штраф.

Історія зберегла нам не тільки імена перших професійних поштарів Львова, а й будинок, де мешкав Роберто Бандінеллі і де містилася пошта, організована ним у 1629 році. Сьогодні це наріжний будинок площі Ринок та вулиці Ставропігійської, одна з найкращих ренесансних споруд у комплексі будівель Ринкової площі. За своєю композицією і декором будинок нагадує відомі палаци Пандольфіні у Флоренції та Фернезе в Римі (на жаль, невідомим залишається ім'я архітектора). Особливо багатим і виразним є декор бокового фасаду (від вулиці Ставропігійської). Колишня кам'яниця Бандінеллі, ймовірно, є однією з найстаріших будівель, пов'язаних із поштовою справою в Україні, і єдиною житловою спорудою в ансамблі площі Ринок, яка наразі реставрована.

Ми не знаємо, чи залишились у Львові нащадки Доменіко Монтеллупі та Роберта Бандінеллі, але імена італійців, які поклали початок поштовій справі у Львові, історія нам зберегла. Як зберегла і відомості, що пошта Бандінеллі з вини львівського маґістрату проіснувала недовго, бо магістрат ставив палки в колеса Бандінеллі.