Можливо, цього чоловіка ніхто не знає на ім'я, зате візуально знають практично усі відвідувачі фестивалів, фестин та інших масових святкувань. Мова йде про хіпуватого майстра вишивання кольорових метеликів 48 - річного Яна Ляшкевича, без котрого важко собі уявити будь-якиу масову святкову подію.

 

Ян Ляшкевич зі "своїм товаром" (фото із сайту www.radikal.ru)

Ян Ляшкевич родом із села Ріпнів Буського району Львівської області. Вишиває різні кольорові метелики, які прикрашають одяг не одного хіпі, а також вплітає у волосся чорно - білі і кольорові расточки. Вишивку, як традиційний, орнаментальний вид мистецтва цей хіпі перетворив на анімалістичний жанр, тобто на фантазію примітивізму і наївного мистецтва.

А чому саме метелики вишиваєте - запитую в хіпі Яна Ляшкевича?

- Метелики - це хіповий символ 1970 - х років - відповідає пан Ляшкевич. Вони завжди любили метеликів і квіточки, а я себе якраз відношу до хіпі цього періоду. Метелики символізують дуже багато - це жива метаморфоза. Це ніжні, гарні, різнокольорові створіння. Я тоді зрозумів, що можна метелика й вишити, вплітаючи різні узори, орнаменти і кольори.

Першого метелика Ян Ляшкевич вишив 19 вересня 1982 року, коли йому виповнився 21 рік, і уже понад 25 років не перестає цього робити.

А почалося все так: в одного хіпі побачив на спині джинсової куртки вишитого метелика і подумав, що може й сам такого вишити. Так і зробив. Взяв і на своїх хіпових джинсах, ще тоді кльош був у моді, вишив першого, потім другого, третього - і все пішло. Це було вперше у житті, коли взяв у руки голку і нитку. Це був талант від Бога, бо до цього чимось подібним не займався. Відтоді настільки захопився цим мистецтвом, що став його розвивати. За 25 років вишив понад три тисячі метеликів. Мандрують вони різними країнами світу, бо купують їх різні туристи. Є вони в Австралії, Японії, Тайланді...

Чи ще хтось займається подібним видом мистецтва?

- Я не бачив чогось подібного, хоча пробувало багато людей, але їх вистачало на кілька штук. Це були просто любителі, а я цим займаюся уже професійно, не можу ні дня бути без вишивки, щодня вишиваю по одному метелику. Зараз, коли перебуваю на фестивалі, спілкуюся переважно з молоддю і пропоную їм намалювати метелика власної фантазії, а потім його вишиваю. Часто трапляються студенти-художники і в них це виходить ідеально. Своїх узорів я вже багато напридумував і мені дуже цікава чужа інспірація.

 

 

Один з найновіших метеликів

 

Найбільше Ян Ляшкевич займається вишиванням узимку, коли нема фестивалів, а вже на весну має готовий товар, бо крім хобі це його основний заробіток. Один метелик коштує приблизно 30 гривень.

А ще мистець вплітає у дівоче волосся расточки або косички.

 - Расточки я навчився плести у 1992 році в Чехії на фестивалі, де всім туристам у Празі вплітали кольорові нитки у волосся. Расточка - це так у нас називають в Україні, а насправді то є хаїррепс, тобто скручене волосся. У Польщі то називається "рейнболка", а в Чехії - "цупанек". Завезено це було з Південної Америки - з Перу і Болівії. Там собі колись індіанці вплітали пасма волосся кольоровими нитками. Пізніше це було завезено до Європи. Я перший завіз цей вид мистецтва в Україну.

 

 

Хіпі Ян завжди при роботі

 

 

Чорно-біла расточка

 

Участь у масових заходах хіпі Ян почав брати ще з 1990-х років. Після перебудови почали відбуватися народні фестивалі. Вперше повіз свої витвори (метелики) продавати у Вільнюс на свято Святого Казимира, яке відбувається на початку березня і його дуже облюбувала хіпня. Вони завжди їхали туди "тусуватись". Протягом зими вишив сто метеликів і повіз продавати. Це була перша його реалізація, а потім, у 1994 році, був на першому грандіозному фестивалі "Сігат" в Угорщині і там почав уже крутити расточки. А вже десь на початку 2000 року, коли почалися масові фестивалі в Україні, почав їздити по рідній землі. Крім того, працює у Польщі, Росії і в Білорусі. У минулому році побував на 25 - х імпрезах фестивального циклу, враховуючи Дні міста.

Ян Ляшкевич не належить до жодної спілки мистців. Він - повний андеграунд, тобто вільний мистець. І не хоче нікуди вступати, бо вважає, що тоді треба бути підневільним. Його професія художник-вишивальник. Сам собі її обрав, придумав метод праці і ніхто не має права щось змінити.