Отож нема потреби переповідати ці подробиці, зосередимося на відзначенні свята у столиці України, зокрема в Українській православній церкві Київського патріархату (УПЦ КП).

Київ на Різдво, як і на Новий рік, був заметений снігом, як це було колись, у нашому дитинстві. Останніми роками наслідки глобального потепління давалися взнаки і часто Різво доводилося зустрічати безсніжним. Однак цього року на що-що, а на відсутність снігу гріх було жалітися.

Завчасно повідомлялося прес-службою УПЦ КП, що Святіший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет з нагоди свята Різдва Христового очолить ряд урочистих богослужінь. Таких було заплановано за 4 дні аж сім. Погодьтеся, що таке навантаження є дуже значним. Думаю, читачам буде цікаво ознайомитися з розкладом цих богослужінь. Отже, 6 січня, середа. О 9 годині ранку у Володимирському соборі Патріарх очолював Літургію з нагоди Навечір'я Різдва Христового. О 17 годині вечора у Володимирському соборі Святійший Владика очолював різдвяне Всенічне бдіння. 7 січня, четвер. О 10 годині ранку Святійший Патріарх Філарет очолював у кафедральному Володимирському соборі Божественну літургію з нагоди свята Різдва Христового. О 17 годині вечора Патріарх у тому ж храмі очолював вечірнє богослужіння. 8 січня, п'ятниця. О 10 годині ранку Патріарх Філарет за традицією очолював Божественну літургію у Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі. О 17 годині вечора Предстоятель Київського Патріархату звершив у Володимирському соборі Вечірню, після якої відбулося традиційне різдвяне привітання. 10 січня, неділя. О 10 годині ранку Патріарх очолив Божественну літургію у храмі Різдва Христового на Поштовій площі м. Києва.

Звертаю особливу увагу читачів на розклад 8 грудня, де слова про традиційне різдвяне привітання йдуть у програмі різдвяних заходів по-перше, майже непомітно, а, по друге, містять інформацію про участь патріарха у двох службах того дня - Божественній літургії та Вечірні. Отож на урочисте прийняття Глава УПЦ КП приїхав, добре таки потрудившись того дня. Але яким ми, запрошені на прийом, побачили його того вечора? Бадьорим, енергійним, усміхненим - начебто й не було за плечима ні двох служб, звершених того дня, ні попередніх напружених різдвяних днів.

За традицією прийняття відбувалося у залі «Еліта» ресторану «Київська Русь». Святіший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет під'їхав туди вчасно, біля 19 години і розпочав вітальну церемонію щодо кожного гостя. Він стояв на другому поверсі при вході до залу. А знизу, по вигнутих сходах з першого поверху піднімалися один за одним запрошені. І кожен отримував персональне вітання, усмішку господаря вечора, декілька теплих слів, а то й благословення, коли цього особливо просили гості. У свою чергу гості також дарували господареві вечора якісь сувеніри, квіти, дарунки. Я звернув увагу на пишну корзину квітів, які приніс знаний поет-пісняр Вадим Крищенко. Святіший замилувався підбором чудових квітів у корзині і на хвилинку уповільнив процедуру привітання.

Коли зала наповнилася гомінким натовпом (хоча важко назвати цим безликим словом групу безумовних індивідуальностей, запрошених того вечора), Патріарх став у центрі, поряд розмістилися Димітрій, Митрополит Переяслав-Хмельницький і Бориспільський; Єпіфаній, Єпископ Вишгородський, керуючий справами Київської Патріархії; Євстратій, Єпископ Васильківський, голова Інформаційно-Видавничого відділу. Позаду них і трохи збоку біля невеличкої прикрашеної ялинки привертала увагу авторська композиція Дани Лунь «Українське Різдво», яка нагадувала нам дитинство, відтворюючи фрагмент селянської хати та групу дітлахів-колядників серед лісочку.

Обвівши присутніх поглядом, Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет звернувся до всіх: «Дорогі браття і сестри! Христос народився!» і почув у відповідь дружне: «Славімо Його»!

Патріарх продовжив: «Нині знову Православна Церква святкує Різдво Христове, духовно прославляючи Господа нашого Ісуса Христа. Знову в наших храмах лунають слова: «З нами Бог, розумійте народи і покоряйтеся, бо з нами Бог!» Ці слова обнадійливо звучать у наш час, коли всі християнські народи переживають так звану фінансову кризу. В Україні до цієї всесвітньої біди додалися свої внутрішні проблеми. У цих умовах у нас, християн, слова пророка Ісайї: «З нами Бог!» - вселяють незбориму надію і тверду віру, що все, що стається в світі з кожним народом і з кожною людиною, відбувається для нашого спасіння, задля нашої користі. Бог не тільки карає за гріхи, але й милує. І навіть, коли Він карає, то робить це з любов'ю заради нашого спасіння і вічного життя».

Тут вкотре вже з часи фінансово-економічної кризи Патріарх більш детально розвинув тему її не випадковості, трактуючи кризу як Господнє попередження людям, які почали перебільшувати значення матеріального, власні життєві та бізнесові успіхи і применшувати увагу до духовного, зокрема і релігійно-церковного життя, що є, підкреслив Патріарх, великою помилкою і гріхом.

Далі Святіший торкнувся ще однієї своєї улюбленої теми, наголосивши на стражденному подвигу Того, чиє Різдво ми відзначали: «Син Божий, один із трьох осіб Пресвятої Трійці, Творець всесвіту, заради визволення нас, грішних людей, від гріха і смерті, принизив Себе: будучи Богом, Він став людиною, не змінившись у Своїй Божественній природі. Бог так полюбив світ і людей, що віддав Сина Єдинородного, «щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне» (Ін. 3, 16). Невже ви думаєте, що Той, Хто зазнав страшних страждань на хресті, не любить і не вболіває за нас, людей ХХІ століття?! Чи Бога не турбує наше вічне життя? Ми можемо бути байдужими до своєї вічної долі, але не Він. Наші душі роз'їдає гріх, як іржа залізо, і ми, християни, майже не звертаємо на це уваги. Наші душі просякли грошолюбством, користолюбством, неправдою, блудом, заздрістю, марнославством, гордістю, владолюбством та іншими багатьма пороками. Ми забуваємо, що все це веде нас до вічної загибелі. Але чоловіколюбивий Бог, у Якого безодні любові до Свого творіння, не бажає нашої смерті; Він хоче, «щоб усі люди спаслися і досягли пізнання істини» (1 Тим. 2, 4).

Всілякий гріх перемагається стражданнями. Тому Спаситель наш Ісус Христос перетерпів страждання на хресті, щоб нашу людську природу очистити від гріха. Він взяв на Себе гріхи всього світу. Його розпинають, ганьблять, кричать: «Якщо Ти Син Божий, зійди з хреста!» А Він у відповідь благає Отця Небесного: «Отче, прости їм, бо вони не знають, що роблять!» Але для того, щоб перетерпіти страждання і перемогти гріх, треба було Сину Божому мати людську природу, а її можна було прийняти через народження від Пресвятої Діви. В цьому і полягає значення Різдва Христового. Без страждань не відбулося б відкуплення гріха; а страждань не могло бути без втілення, тобто без Різдва. Апостол Павло називає це великою благочестя тайною, що Бог явився у плоті (1 Тим. 3, 16).

Слухали Патріарха дуже уважно, а він, як завжди, говорив вільно, спокійним, розважливим голосом, мислив глибоко і примушував присутніх ще раз задуматися над сокровенним сенсом цього свята: «Оскільки ми, християни, носимо на собі ім'я Христа, то й повинні уподібнюватися Йому в усьому, в тому числі і в подоланні гріха через страждання, як в собі особисто, так і в суспільстві. Тому, коли ми не боремося зі своїми власними гріхами, Господь посилає нам хвороби, страждання і всілякі біди, щоб ми терпінням перемагали наші гріхи. Ісус Христос сказав: «Терпінням вашим спасайте душі ваші» (Лк. 21, 19). Церква закликає вірних до терпіння в стражданнях. Але сенс земного життя полягає не в терпінні, а в праведності і благочесті. Що таке праведність? Це властивість життя людини, коли вона свято шанує права інших і постійно виконує покладені на неї обов'язки щодо ближніх. Праведним називається той, хто віддає кожному своє, хто виконує свої обов'язки».

При цих словах я кинув обережний погляд на присутніх, що зліва та справа оточували мене. Були серед них різною мірою грішники та праведники, і кожному з нас було що закинути собі, але докори та самоусвідомлення лише тоді плідні, коли є щирими, не ситуаційними. Слова Патріарха якраз звертали нас до вічних істин, змушували ще і ще раз задуматися над сенсом життя та власними помислами і діями. А промовець продовжував: «Христос Спаситель приніс на землю мир: мир з Богом, мир душевний. Тому під час Його народження ангели співали: «Слава в вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління!» (Лк. 2, 14). Виходячи з цього, Церква навчає, що душевний мир християнина повинен ґрунтуватися не на багатстві, не на грошах і не на користолюбстві, а на любові та благочесті. Заповіді Божі слід виконувати з любові до людей, і це, любов'ю пройняте виконання, дає душевний мир і відраду. Коли людина виконує свої обов'язки, спонукувана любов'ю, в той момент вона вже не прагне до власної вигоди. Якщо такій людині відповідають на добро злом, вона не втрачає через це душевного миру, бо творила добро з добрими намірами: з любові до Бога, з любові до людини, з любові до благочестя і до правди. У такому випадку добро завжди залишається добром, і мета його досягається навіть тоді, коли на добро відповідають злом».

Голос його зміцнів. Піднявши вказівного пальця, дивлячись пильно нам в очі, Патріарх наголосив: «Тільки та праведність, в основі якої любов, має моральну вартість і може бути названа міцною. Вона прихиляє до себе Духа Святого. А Дух Святий занепале поповнить, немічне вилікує та дасть душі мир і радість, які ніщо ніколи не може порушити».

На завершення промови Глава УПЦ КП зщвернувся не тільки до присутніх, але подумки до всіх вірних, включно і до вас, шановні читачі: «Цього святкового дня сердечно вітаю Вас, дорогі браття і сестри, та всіх християн України і серед них - віруючих УПЦ Московського Патріархату з Різдвом Христовим і Новим роком. Поздоровляю зі святом і наших земляків-українців, розсіяних по всьому світу: в Америці і Канаді, в Європі і Австралії, які люблять свою Батьківщину і дбають про Українську державу. Вітаю з Різдвом Христовим Президента України Віктора Ющенка, Верховну Раду, Український уряд і Збройні сили України. У це велике свято Різдва Христового подякуймо Богові за всі Його милості до нас, за радості і скорботи. Будемо благати Христа Спасителя, щоб Він благословив нашу Українську державу в Новому 2010 році, весь український народ, дарував нам мир, злагоду, єдність і здоровий глузд, щоб ми керувалися в житті любов'ю до Бога, до ближніх і до України, ходили дорогами правди і не збочували на криві шляхи. Нехай світлосяйне проміння Різдвяної зірки осяє наші душі й серця світлом правди, миру і любові».

Важливо підкреслити, що глибока та змістовна промова Патріарха Філарета надала прийняттю високого виміру духовності, прославляючи Господа у Його величі.

Скінчивши промову, Патріарх благословив їжу та пиття, що трохи неподалік чекали присутніх на фуршетних столах і закликав до трапези. На столах гостей чекало достатньо скромне, проте різноманітне частування - якраз нормальне під час кризи. Пили потроху горілку, коньяк, біле та червоне вино, хто бажав - соки та мінеральну воду. Їли також по вибору, тим паче, що вибір був і немаленький. Гості розбрелися, підняли чарочки і келихи, почали розговлятися. Звучали локальні віншування, тости, багато хто гуртувався у компанії - адже декотрі з присутніх або ж добре знайомі, або ж інколи бачаться саме тут від прийняття до прийняття. Отож у обох випадках це штовхало до кучкування у дружні групки, до щирого спілкування.

Окрім давніх друзів, які обнімалися, віталися, радо розмовляли, на прийнятті деякі з молодих гостей мали змогу наблизитися до живих класиків та несміливо щось запитати їх, отримуючи у відповідь тепле напутнє слово і щирі побажання. Так, моя донька Маргарита, першокурсниця факультету міжнародних стосунків мала рідкісну нагоду трохи поспілкуватися з патріархом української дипломатії екс-міністром закордонних справ України Борисом Тарасюком, який розпитував її про те, які предмети вивчаються тепер, чи всерйоз вона хоче працювати у сфері дипломатії і як важливо піднімати та зміцнювати міжнародний імідж України. - «Це першочергове завдання вашого покоління, коли ви вже почнете працювати» - наголосив Борис Іванович. Інша донька - десятикласниця Софійка отримала змогу прочитати Дмитрові Павличку його ж власного вірша, якого вивчають за шкільною програмою. Класики були великодушні та поблажливі і охоче спілкувалися, потім сфотографувалися на пам'ять. А Дмитро Васильович сказав: «Ну добре, дівчатка, а тепер дайте нам з Борисом Івановичем погомоніти удвох, нам є що згадати». Такі зустрічі назавжди залишаються у пам'яті молодих, хоча у повному обсязі значимість їх вони усвідомлять, напевне, через роки.

Прем'єрка Юлія Тимошенко на Різдво була присутня у Володимирському соборі, а на прийнятті її представляли Богдан Губський, заступник керівника фракції БЮТ та Михайло Лівінський, керівник апарата Прем'єр-міністра України.

Час ішов, гості потроху розходилися. Патріарх за вечір жодного разу не присів, він переходив від одних гостей до інших, від компанії до компанії і кожному знаходив добре слово та тему для спілкування. Я дивувався його невтомності і, як і усі присутні, подумки побажав Патріархові міцного здоров'я на багато літ.

Закінчуючи цей репортаж, хочу побажати усім читачам та редакції усіляких гараздів та іще раз (ніколи не пізно!) привітати з Новим роком та Різдвом Христовим.