Ряд українських часописів вже помістили загальний огляд нарад цьогорічної конференції; появився він і в Інтернеті. Завдяки йому читачі мали змогу виробити собі загальний образ її нарад, зокрема тем доповідей тої наукової імпрези. Метою цього допису є вказати на окремі сесії конференції, що їх згадані огляди не наголосили, або їх ненароком оминули, тоді, як вони у свою чергу представляли актуальні теми українського сьогодення, як це вказувала головна тема конференції "Сучасна Україна: проблеми і перспективи".

Вступну доповідь, чи точніше - провідне слово виголосив Марк ФонГаґен, професор Державного університету Арізони, відомий знавець історії східно-європейських держав, який від років присвячується дослідам історії та політичних подій України. У своєму слові "Росіяни і Україна: деякі епізоди з Великої війни 1914-1918" представив він картину протиукраїнських погромницьких затій російської білої армії під командою ген. А. Денікіна, якого в сьогоднішньому часі демонстративно величає російський режим під керівництвом В. Путіна. Цією сесією, яка після слова ФонГаґена розвернулась в широку дискусію, провадив Леонід Рудницький, професор ЛяСаль університету.

Ярослав Розумний, професор Манітобського університету, керував кількома окремими сесіями;одна з них була присвячена питанню Голодомору в Україні тридцятих років. Сесія складалась з трьох доповідей: Про "Юридичні аспекти Голодомору 1932-1933 в Україні: український і російський підходи" доповідала Мирослава Антонович, професор і зав. Кафедри міжнародного права Національного університету "Києво-Могилянська Академія" і відомий знавець правних питань голодомору-ґеноциду в Україні. Визначний дослідник цієї трагедії України та автор і редактор може найчисленніших праць про голод в Україні, Станіслав Кульчицький, прочитав доповідь "Як представити Голодомор російській стороні, не відходячи від істини?". Роман Сербин, професор історії Квебекського університету в Монтреалі і може найбільший авторитет в діаспорі у питаннях голодомору в Україні 1920-х, 1930-х і 1940-х років та ініціатор і редактор (він же і головний співавтор) першого наукового періодика, присвяченого виключно Голодомору в Україні, говорив на тему "Голодомор у сучасних політичних спорах і наукових дебатах". Названі доповіді та дискусія над ними між самими доповідачами та іншими учасникамиви різні аспекти цієї досі дослідно-незакінченої історичної події. Четвертою і завершальною точкою сесії професор Розумний представив документальний фільм "Окрадена Земля", який появився цього року під режисурою і продукцією відомого продуцента документальних фільмів, Юрія Лугового. До речі, Луговий видав 25 років тому подібний фільм про великий голод в Україні під назвою "Жнива Розпачу", який здобув високе признання тодішньої професійної критики. Цьогорічний фільм Лугового побудований на нових документах та усних зізнаннях осіб, що пережили великий голод 1930-х і голод 1940-х років.

 

Ці дані не були доступні під час праці над фільмом "Жнива Розпачу". У новому виданні використані також коментарі і пояснення 11-ох компетентних осіб, включно з шістьма докторами історичних наук, професорами високих шкіл України та діаспори; між ними (згадаю лише декілька для ілюстрації) Юрія Шаповала з Києва, Ніни Лапчинської з Харкова і згаданого вже Романа Сербина з Монтералю. Фільм "Окрадена Земля" Лугового вже отримав низку наскрізь прихильних рецензій (більшість з них радили перекласти його текст на чужі мови) і також, як жоден інший український історично-документальний фільм - гостру критику російських рецензентів та їхніх телевізійних програм. Інша сесія, що нею керував проф. Розумний і яка мало висвітлена в репортажі акададеміка Мушинки - це "Круглий стіл" під темою "Україна напередодні президентських виборів". Дискутантами тої групової дискусії були історики: Остап Кривдик, Станіслав Кульчицький, Роман Сербин і Володимир Сергійчук. Після коротких вступних уведень дискутантів про сучасну політичну ситуацію в українській державі розгорнулась сподівана широка дискусія; багато запитань ставили учасники конференції передусім з Канади й США. Відповідали на них не тільки названі дискутанти, але й інші учасники конференції з України. У висліді отриманих інформацій та відповідей констатовано, що жоден з головних чотирьох кандидатів на президента України (В. Ющенко, Ю. Тимошенко, В. Янукович, А. Яценюк) досі не представив своєї платформи і не вказав хоча би в загальних рисах на програму своєї президентської праці з метою виведення держави з економічної та політичної кризи. Знову, сьогоднішній розлад у свою чергу не віщує надійного національно позитивного висліду недалеких виборів.

Одною з вельми помітних імпрез конференції слід уважати велику виставку, що її влаштувала Українська Нуково-Дослідна Програма при Іллінойському Університеті і яка відбувалась протягом двох тижнів в головній університетській бібліотеці; складалась вона з двох документальних експозицій - це "Забуттю не підлягає: хроніка комуністичної інквізиції в Україні 1917-1991", яка нараховувала 54 кольорові плакати. Була вона видана заходом Конференції українських державницьких організацій Канади й США та Київською організацією "Меморіал" під керівництвом д-ра

Романа Круцика, головного редактора цього монументального виставкого видання. Друга експозиція - це "Голодомор: ґеноцид голодом" редакції Дослідного інституту "исгаіпіса" в Торонто, під керівництвом д-ра Олега Романишина. Видали її Ліґа Українців Канади і згадана Київська організація "Меморіал". Начислює ця експозиція 101 кольоровий плакат (через брак відповідного місця у виставкових скринях виставлено було лише одну її третину). Обидві експозиції представляли дібрані документальні ілюстрації (портрети і збірні світлини жертв та їхніх катів, знімки епізодів знущання над українським народом - інтелігенцією і селянством протягом десятиліть, зокрема під час великого голоду, та пояснювальні тексти в англійській мові. Тому, що виставка була уряджена під час вакаційного часу, коли більшість студентів і викладачів були поза осідком університету, вона буде повторена і відбудеться протягом 30-ти днів у місяці березні 2010 року.

Головним спонсором цьогорічної, як і майже усіх попередніх цих наукових імпрез в Іллінойському університет в Урбані-Шампейні була Фундація "Спадщина" Першого Федерального Щадничого Банку "Певність" в Чикаґо, Фундація для розбудови українських студій в Іллінойському університеті та низка університетських інституцій східно-європейських студій.