У сталих виразах кожної мови багато чого приховано, вони говорять і про сам народ, і про його бачення світу, образні мотивації, менталітет.

Фразеологізми, з одного боку, мають ознаки, спільні зі словами, словосполученнями та реченнями, а з іншого відрізняються від них. Фразеологією називають також сукупність усталених зворотів певної мови. Фразеологія кожної мови це скарбниця народу, здобуток його мудрості й культури, що містить багатющий матеріал про його історію, боротьбу з гнобителями й нападниками, про звичаї, ідеали, мрії та сподівання. Так, в усталених зворотах: пропав, як швед під Полтавою, висипався хміль із міха та й наробив ляхам лиха звучить відгомін боротьби з чужинцями. У сталих словах: казав пан кожух дам, та слово його тепле; богу слава, а попові дай сала - ненависть і зневага до гнобителів, а історія виникнення усталених словосполучень перемивати кісточки, сім п'ятниць на тиждень, ні пуха ні пера та інші піднімає завісу над звичаями, віруваннями, обрядами наших предків.

З давніх­давен народ з покоління в покоління передавав усталені звороти - перлини народної мудрості. Серед фразеологізмів можемо знайти такі, що потрапили в українську мову ще зі спільнослав'янської і давньоруської мов (водити за носа; іду на ви) і засвоєні зовсім недавно (з космічною швидкістю; потрібний як зайцю стопсигнал).

Немає такої ділянки, галузі життя народу, яка б не характеризувалася усталеними зворотами. У фразеологізмах відображені явища розумової діяльності (ламати голову; сушити мозок; перебирати в пам'яті), психічного стану (бути на сьомому небі; сам не свій; руки опустити; на дибки ставати), взаємин між людьми (давати прочухана; носити камінь за пазухою), стану людського організму (носом клювати; зуб на зуб не попадає (зуба з зубом не зведе)), дається оцінка людей, явищ, дій (ні риба, ні м'ясо; на розум не багатий; як сніг на голову) та інші.

Серед українських фразеологізмів є традиційні формули - власне українські каламбури (на городі бузина, а в Києві дядько; трошки гречки, трошки проса, трошки взута, трошки боса), образні порівняння (старий як світ; чистий як сльоза), доброзичливі побажання (великий рости; будь здорова, як вода, а багата, як земля), припрошування (гостинно просимо; чим багаті, тим і раді), різні примовки (скільки літ, скільки зим).

Велику цінність становлять прислів'я і приказки, які також належать до фразеології. Вони всебічно й багатогранно відтворюють різноманітні сфери життя народу: возвеличують духовні цінності, таврують ганебне, висміюють вади, висловлюють співчуття, поради, вчать, наставляють і виховують людей.

Фразеологічні звороти є смисловою і структурною єдністю.

Переважна більшість фразеологічних зворотів має стилістичні особливості і є опорою образного, емоційно наснаженого мовлення. Ці усталені звороти тяжіють до певного стилю. Офіційно­ділова фразеологія - це усталені звороти, що використовуються в документах, ділових паперах. Наприклад: оголосити догану, взяти до уваги, заслухавши і обговоривши.

Величезна більшість фразеологізмів, як і слів, за походженням є корінними українськими. Серед них виділяються спільнослов'янські, спільносхіднослов'янські і власне українські. Широко використовуються в української мові фразеологізми античного походження - старогрецькі, староримські, усталені звороти із західноєвропейських мов - німецької, французької, англійської, італійської та ін. Наприклад, жити на широку ногу, Ахілесова п'ята, Домоклів меч, скринька Пандори, всі дороги ведуть до Рима. Цікаве походження вислову жити на широку ногу. Виявляється виник він через моду, що з'явилася в Англії ще у ХІІ столітті. Подейкували, що на великому пальці правої ноги англійського короля Генріха ІІ Плантагенета з'явився жахливий наріст. Король ніяк не міг змінити форму спотвореної ноги. Тому він замовив собі черевики з довгими, гострими, загнутими догори носками. Ефект виявився приголомшливим. Вже наступного дня шевці були завалені замовленнями на „носате" взуття; кожен новий замовник прагнув переплюнути попереднього. Король вирішив за краще обмежити довжину носків на рівні закону: простим громадянам дозволялося носити черевики з носком не довше 15 сантиметрів, лицарям та баронам - близько 30 сантиметрів, а графам - 60 сантиметрів.

Основним, невичерпним джерелом української фразеології є народна мова, якій властиві влучність та образність. Саме влучні, метафоричні вислови стають усталеними і поповнюють фразеологічні запаси мови. Особливо багато фразеологічних зворотів виробничо­професійного походження.

Історія багатьох фразеологічних зворотів здається загадковою і незрозумілою. Наприклад, про людину, що добре знає свою справу кажуть: він на цьому собаку з'їв. А про незугарного працівника, який не вміє зробити того, за що взявся, частенько говорять: зробив із лемеша швайку, і за кожним висловом стоїть своя, цікава історія, тепер уже забута, хоч зворот живе в різних сферах людської діяльності і сьогодні.

Так, історія фразеологізму: перемивати кісточки - займатися пересудами, обмовляти когонебудь - пов'язана з обрядом другого поховання, яке організовувалося у східних слов'ян через кілька років після смерті людини. Наші предки вважали, що покійника треба звільнити від гріхів, зняти з нього закляття через очищення останків небіжчика. Перемиваючи кості в прямому значенні цих слів, пригадували життя покійного, переповідали окремі події, найяскравіші сторінки біографії, говорили про характер, вихваляли, возвеличували його. Так поняття „перемивати кісточки" було пов'язане з обговоренням життя, вчинків, рис людини, яку вдруге ховали.

Живе в нашій мові фразеологічний зворот: прикласти руку взяти участь у чомусь. Історія його походження піднімає завісу над особливостями організації діловодства в давнину. Сьогодні, написавши будьякий діловий папір, документ, ми засвідчуємо його достовірність власним підписом. Так робили і в давнину, оскільки у кожної людини був свій своєрідний підпис. Проте письмом у давні часи володіло не так багато людей і неписьменні, замість підпису, прикладали до паперу руку або палець, попередньо злегка пофарбувавши. Відбиток руки або пальця надійно замінював підпис.

Інакший бік життя наших предків розкриває фразеологічний зворот сім п'ятниць на тиждень, який використовується для характеристики нестійкої, легковажної людини, що часто змінює свої рішення, погляди, не дотримується своїх слів. Колись існував культ „святої п'ятниці". На відзначення „святої п'ятниці" будувалися церкви, день відкриття яких вважався в певній місцевості святом. У цей день приймали та пригощали гостей, поминали померлих. Біля церкви збиралося багато людей, а ще організовувався ярмарок, велися торги, купували, продавали, міняли, брали у борг і повертали борги. П'ятниця ставала строковим днем, з яким пов'язували виконання обіцянок, зобов'язань. Звісно траплялися й такі люди, які не дотримувалися слова і відкладали виконання своїх обіцянок до наступної п'ятниці або й переносили на інший день. У таких людей всі дні тижня ставали строковими, перетворювались у п'ятниці, а обіцянки так і залишались невиконаними. Так і з'явився вислів, що став усталеним і досить точно характеризує непослідовних, легковажних людей.

Культура мови покликана оцінювати доречність, доцільність або недоречність чи недоцільність використання різних засобів словесного вираження. Вона виступає тим чутливим інструментом, що першим помічає нові явища в лексиці, фразеології, граматиці, показує нам стилістичне забарвлення мовних форм, попереджає про втрату словом його інформаційного та емоційного заряду. Добре мовне чуття неодмінно приверне увагу читача до ненормативних висловів у газетному чи журнальному тексті. Особливе місце в системі літературної мови належить фразеології, яка надає мовленню виразного національного колориту. Але використання сталих зворотів потребує тонкого відчуття стилістичної системи мови. Неабиякою майстерністю мають володіти й перекладачі, добираючи фразеологічні еквіваленти іноземних слів. Адже хибне тлумачення фразеологізму може цілковито спотворити весь текст, а отже покраяти думку автора. Так, англійський фразеологізм don't bark at the moon, що буквально означає - не гавкайте на місяць, насправді перекладається: не гаймо часу. Уявіть, якої шкоди може завдати його хибне тлумачення. Наведемо ще приклад. Є в російській мові два семантично близькі вислови: на вкус и цвет товарищей нет; о вкусах не спорят. В українській їм відповідають: кожен Івась має свій лас; на колір і смак товариш не всяк, а також з іншим експресивним значенням - кому піп, кому попадя, а кому попова дочка.

Дуже часто можна чути, читати і навіть писати кальковані фразеологізми здебільшого з російської мови. Вони є просто дослівним перекладом і не завжди відповідниками до того чи іншого сталого виразу. Нагадаймо, що хоч російська та українська в дечому споріднені (відсоток спорідненості 38%), однак більшість фразеологічних зворотів мають різне мовне забарвлення, тож інколи необізнаний читач/слухач не може впізнати у своєму фразеологізмі сусідній і навпаки. Так, розхожий тепер вислів знай нашых! українською може перекладатися не лише знай наших!, а й отак наші!, ось то ми!, тому, гадаю, це зауваження стане в пригоді тим, хто раніше про це не знав. Цікавий фразеологізм злачное место має відповідник: зелений затишок; вертеп. Думаю, варто нагадати про правильні, доречні відповідники до сталих російських фразеологізмів, які часто плутають.

Ось такі приклади сталих виразів та фразеологічних зворотів, переклад яких часто стає наріжним каменем і тому на цьому варто було зупинитися. Сподіваюся, наведені приклади допоможуть урізноманітнити мову наших читачів, а також стануть добрими помічниками у російсько­українському перекладі. Далі буде...