Відомому українському співаку, шоумену, заслуженому артистові України, дитячому і дорослому сміхованцю Левкові Дуркові (справжнє ім'я Леонтій Бебешко) 17 червня виповнилося 60 років.

Hародився Леонтій Бебешко у Стрию Львівської області. Зараз мешкає у Львові. Потяг до музики і "дуркування" був ще змалку. Здібності передалися від батька-професійного музиканта. У 1940-х-50-х рр. він був керівником хору відомої організації "Дашавагаз". Колектив налічував 100 чоловік. Вдома безперервно були репетиції, чулися звуки акордеона (розучував нові партії), а малий Левко під ті звуки засинав. А ще батько завжди брав малого Левка на концерти. Спостерігаючи за виступами учасників, хлопчик і собі перевтілювався в артиста: коли нікого не було вдома, він і собі "виходив на сцену". Коли став школярем, паралельно вчився у музичній школі у класі баяна і фортеп'яно. З легкістю все засвоював, а коли вже провчився 4 роки, батько взяв Левка баяністом до себе в оркестр. В звичайній школі Левко гарно декламував вірші. Вони виходили з таким артистизмом, що деколи отримував зауваження з дисципліни, бо "переборщував" і смішив своїх однокласників, влаштовуючи на уроках комедії, показуючи пантоміми. Через таку поведінку брат Володимир прозвав його "дурком", бо він "дуркував", а мати називала Леонтія "Левком". Так з'явилося сценічне ім'я Левко Дурко. Паралельно Левко Дурко займався спортом (волейбол).

Після закінчення музичної школи додатково грав на біоніці сучасну музику. У ті роки вже починався Бітлз, рок, джаз. Підростав брат Володимир, молодший на 7 років. Він грав на гітарі і барабанах. Тато заставляв йому допомагати, але там було нудно, бо це було старе покоління і грали звичайні естрадні пісні. Хлопці ж хотіли грати джаз, рок. І в 1969 році створили гурт "Золотий ключик", який грав на молодіжних вечорах танців. Після завершення школи вирішив здобувати спортивну освіту в інституті фізичної культури, а не музичну в Дрогобичі, як наполягав тато. Була в нього мрія стати майстром спорту, навіть входив у збірну України з волейболу серед школярів. На першому курсі створив при інституті свій ансамбль. Після закінчення інституту став тренером в спортивній школі в Стрию і паралельно грав з групою на танцювальних вечірках. Згодом почали конфліктувати дві роботи. З'явилися діти. Але музика стала забирати все більше часу, виходило все краще. А ще пан Левко почав гарно співати. Надходило все більше запрошень: на випускний вечір, на Новий Рік, на весілля. Коли брат пішов в армію, а в пана Левка народилася друга дитина, танці вже не влаштовували. Хлопці запросили його в ансамбль "Авангард" грати в ресторані.

Коли брат повернувся з армії, пішов до пана Левка в оркестр. Якось приїхав колектив з Калінінграду давати концерт в Будинку офіцерів у Стрию. Перед тим зайшли до ресторану повечеряти. Побачивши гостей, хлопці з "Авангарду" вирішили заграти кілька джазових композицій, де можна показати себе. Гості покидали їсти і застигли. Пізніше один підійшов і запросив послухати їхній концерт. Після концерту вони прийшли і запропонували пограти "сейшн" (знайома усім джазова мелодія, яку разом імпровізують). Потім керівник ансамблю Леонід Кутіков запропонував іти до них працювати, адже там якраз бракувало чотирьох музикантів. Вони погодилися, тому що це вже був професійний рівень, а також поїздки по всьому СРСР. Так у 1977 р. виник ансамбль "Кеннінсберг". Попрацювали півтора року, а потім відмовилися, бо не погодились їхати на далекий Сибір. Повернулися грати в ресторан. Але знову захотілось кудись поїхати. Навесні 1977 року подалися в Ялту. Створили ансамбль "Алупка". Репертуар мали різноманітний, навіть вірменсько-грузинський, який тоді був популярним. Там зустріли музикантів співака Леонтьєва, які були зі Львова. Керівником був Юрій Варум- батько співачки Анжеліки Варум, з котрою пізніше одружився брат пана Левка- Володимир Бебешко. Він хотів, аби Левко Дурко зі своїми хлопцями приєднався до їх колективу, але Леонтьєв не погодився. Тоді Варум сам покинув його, приїхав до Львова і запропонував створити свій колектив. У російському місті Горький створили ансамбль "Рок-Контраст", який грав рок-музику для інтелектуалів. Працювали півтора року. Поїхали в Ялту на фестиваль "Кримські зорі" з надією отримати лауреата, але пролетіли. Після того розчарування звільнилися з Горького і група розпалась. Юрій Варум поїхав у Москву, а хлопці повернулися до Стрия.

Гумористом Левко Дурко став після фестивалю "Червона Рута". Анжеліка і брат Володимир стали лауреатами. А Левко і надалі грав у ресторані. Одного разу брат приїхав до мами, а Левко запропонував послухати пісню "Їду в Югославію", яку сам написав. Це була його перша пісня. На сцені співав у піжамі, нібито біг із психлікарні з "авоськами", в яких пляшки, банки та інше. Герой настільки не повірив у можливість поїздки за межі колишнього СРСР, що зійшов з розуму. Брат умирав зі сміху і здивувався, чому Левко не поїхав на "Червону руту", бо там він би однозначно отримав якусь відзнаку. Тоді взяв пана Левка до себе клавішником в ансамбль "Віка". Наступною була пісня про приїзд із Югославії. Потім написав "Червоне село", "Мало", "Свиня - любов моя", "N0, no проблем". Особливо запам'яталася слухачам пісня "Раціональне харчування":

Згодом поїхав у Сопот на Всесвітній з'їзд українців у Польщі. Отримав спеціальну відзнаку за гумористичну пісню "Червоне село". Зміст пісні в тому, що в селі "був комунізм" завдяки вихідцям з цього села, які проживали в США і Канаді і слали пачки до родини. На фестивалі, де приїхало багато українців із США і Канади, пісня була сприйнята на ура. Після фестивалю 200 касет з піснями Левка Дурка розійшлося миттєво. Цей з'їзд вирішив долю Левка Дурка- гумориста. Тоді псевдонім Левко Дурко переріс у філософську категорію. Один учитель пояснив, що настрій Левка Дурка у піснях завжди оптимістичний, нема жовтого сарказму, страшної критики, переважає оптимізм і радість. І зазначив, що це є персонаж з української казки "Івасик-дурасик".

"У цьому й полягає філософія: писати веселі пісні, створювати і дарувати гарний настрій"- зазначає автор.

У травні 1992 року, разом з Анжелікою і братом полетіли на тур до Канади й Америки, який тривав аж до листопада.

Пан Левко пригадує: "Під час концерту до мене підходить одна пані: "Чи ви не є той Левко Дурко, що виступав у Сопоті? Я там бачила Ваш виступ, і мені дуже сподобалась Ваша пісня. Ви можете тут заспівати?". І я заспівав, після чого став майже героєм.

"Успішні виступи в США і Канаді,- говорить Левко Дурко,- надихнули мене на дитячий гумор. Першою була пісня "Моя бабця". Коли заспівав її- почали мене смикати то на дитячі забави, то на дні народження. Коли ми повернулися в Україну, мене запросили знову до США на концерти, але самого. Я не погодився, бо ми- разом. Домовились, що брат з Вікою поїдуть як туристи, а за це я безкоштовно виступав. І ми - знову по забавах. Коли вже настав час їхати, Віка не захотіла повертатися. Жодні вмовляння не допомогли. Брат розійшовся з нею. З того часу живе в Америці. Співає у Лос-Анжелесі в ресторані з якоюсь російською групою, але нічого не добилася. В Україні вона була б мегазіркою. Потім у мене були ще гастролі в Німеччині."

На сьогоднішній день Л. Бебешко- один з небагатьох українських композиторів та виконавців, котрий працює в жанрі жартівливої дитячої пісні. З 1994 року разом з ним на сцені дружина пана Левка Ліда. Вона- позитивний образ, а Левко Дурко- негативний. Працюючи з дітьми, Левко Дурко навчає їх створювати індивідуальні сценічні образи, розвиває творчу думку. Багато його пісень стали хітами, зокрема "Моя бабця", "Азбуки-буки-буки-буки" "Малинове варення", "Гномик Ронтомтомик", "Пальці-па-па-льці". Він тонко відчуває дитячу душу, легко знаходить контакт з глядачами. Він поставив собі за мету здійснити проект по створенню дитячої музичної студії для обдарованих дітей та для дітей-сиріт з незаможних сімей - і досяг її.

Левко Дурко постійно урізноманітнює свою програму. Його конкурси, забави, змагальні моменти стали дуже популярними. Його добре знають і в інших містах України, де він розважає своїми виступами дітей (дуже часто в літніх таборах). Добре відомі його програми "Левко в школі"- тематична програма про географію. "З рідного порога-безпечна дорога"- профілактична програма проти травматизму дітей на автошляхах. Музична вистава про безпеку пішоходів постійно демонструється у містах України за підтримки управління ДАІ. Популярною для дошкільнят є програма "Казки Левка Дурка". Цікавими і веселими є програми на Миколая і Новий рік, де Левко Дурко виступає у ролі Левка Морозка.

Нещодавно з'явилася нова програма артиста під назвою "Левко Дурко проти дуркоманії". Під час концертів він планує переконувати молодь позбутися залежності від п'янства, куріння, наркотиків та гральних автоматів.
Зараз Левко Дурко працює над програмою для дітей від 2-х до 10-х років. Це основи безпеки життєдіяльності, пісні на тему поведінки в лісі, укус тварин, сам вдома, електрика-це все в піснях. Пісні на цю тему не драматичні, а оптимістичні. Цим підтримує молодь- дає їм ритм життя. Прагне розширити свій контингент на старшокласників і студентів через соціальні теми, де можна і кохання зачепити. Для цього зустрічається з лікарями наркодиспансеру, вивчає поведінку залежних. Допомагає йому у цьому одна медсестра, яка пише поезію на цю тему. На жаль, нема грошової підтримки від соціальних служб міста, тому шукають батьків, діти яких наркозалежні і вони в цьому зацікавлені.

Цікавою є програма Левка Дурка "Гуляй весілля", де він може неабияк допомогти тамаді.

"Ми придумали водевіль "Гуляй весілля" - говорить пан Левко. "Він не на сцену театру, а більше для району, тому що їм це рідніше. У мене є задник, де намальований весільний стіл з гостями. І там є наречена Текля Василівна з довгим носом, яка дуже довго вибирала женихів і залишилася в дівках. Є спеціальні пісні для весілля, наприклад "Фартушок", "Про двох кумів".... Ми стараємося виступати під другий стіл, коли люди вже напідпитку. І робимо без попередження як сюрприз. Виходимо, даруємо молодятам свій диск і годину їх бавимо. Робимо змагальний момент, наприклад сказати 10 ласкавих слів дружині без зупину. Вони отримують за це приз."

Має Левко Дурко веселу програму для любителів мисливства і рибалок під назвою "Мисливство та рибалка".

Дуже добре сприймають виступи Левка Дурка неповносправні діти, для яких він виступає в специфічних інтернатах. Прикладом може бути проект "Церебрал" (м. Стрий), де виступ Левка Дурка запам'ятався дітям, хворим на церебральний параліч надовго, адже вони, крім концерту, отримали книжку-розмальовку за його авторством. Книжка-розмальовка створена за мотивами пісень, які виконує Левко Дурко. На цій же зустрічі вперше пролунала пісня "Право жити", яка в доступній формі доносить зміст шостої статті "Конвенції про права дитини".

"У 2004 році ми були в Торонто на забаві, яку влаштував один з українських банків. - говорить пан Левко. - Дали два концерти для малих і середніх дітей. Їм це дуже сподобалося і наприкінці 2008 року до нас зателефонували і запропонували взяти участь у котячому весіллі. Що це таке? Дітки одягаються в українські строї, малюють вуса і вушка, як котики. Вони дружать, а потім женяться. Я мав бути ведучим котом, а дружина- старшою кицею. Я погодився, але почалася криза і все змінилося. Зате я їм написав і подарував пісню на цю тему. Принцип той, що коти і киці дружать, один котик закохався у кицю, але був хуліганом, проте кохання перемогло і все закінчилося весіллям. Їм це дуже сподобалося і вони заспівали на святі, а пізніше- на українському радіо. І вже пообіцяли, що наступного року обов'язково запросять. Я вирішив розкрутити це як спектакль."