Його вже давно називають новим Лінкольном, Рузвельтом і Кеннеді водночас: аналогічно А. Лінкольну, він має воз'єднати націю, примирити партії та запровадити принцип рівності ймовірностей щастя для усіх (без допомоги "Кольта", що завжди вирівнює шанси); подібно до Ф.Д. Рузвельта - подолати кризу, дати життя новій економіці та перемогти у Великій Війні; аналогічно JFK -надихнути співвітчизників працювати для процвітання країни, а не лише вдоволення егоїстичних інтересів, та захистити Америку і розколотий Світ від нуклеарного Армагеддону.

Світ чекає від нього на новий тип наднаціонального стратегічного лідера нової генерації у новому тисячолітті (Н. Саркозі-Бруні, напевне, вже втратив свій шанс), спроможного на "народження нової свободи", нове бачення і мислення, здатного подолати всі планетарні виклики і гідно зійти у разі необхідності на психологічну Голготу взаємних несправджених очікувань (пам'ятаючи риси і Долі обраних для духовно-психологічного наслідування попередників, западання у меланхолію А. Лінкольна включно).

"Обамгурація" глобальної обамоманії, попри історичну іманентність самої події (без запрошення високих заокеанських гостей та дипкорпусу) за суттю мала всесвітній вимір і була напрочуд гранично символічною, часом до міфологізації, з розробленим і випадково-небажаним амбівалентним характером - взаємна "психоаналітична" обмовка Барака Обами і Дж. Робертса під час присяги на біблії Лінкольна у стані ейфорії 20 січня з "пере-присягою" наступного дня у Білому Домі без біблії; музична "фанера"- фонограма під час виконання струнним квартетом знаменитих учасників (І. Перлман, Йо Йо Ма, Е. Мак-Гілл, Г. Монтеро), що символізують Американську національну єдність, гімну "Air and Simple Gifts", що пролетіла до Монументу Вашінгтона і перетворилась на НЛО, який прибув на інавгурацію із зірок; індіанські вожді на конях у бойовому вбранні на підступах до Білого Дому (Президент Обама ж бо - син індіанського племені Кроу з Великих Рівнин з посвятою імені Барак Обама-Чорний Орел- Той, Хто Допомагає Усім Людям Цієї Землі); найбільш хижий "яструб" Дік Чейні на новій бойовій колісниці - візку після перевезення своїх меблів напередодні; інавгураційний ланчеон у Капітолії з найпростішим підножним меню, як колись було у Лінкольна, - суп із дарунків моря, фазан з качкою та яблучний пиріг із корицею; запаморочення-вдар патріархів Сенату - Кеннеді і Берда під час цієї події; захоплення команданте Фіделя "від розуму і благородства" нового лідера; наступання Президента на край сукні Першої Леді на Балі Сусідів, тощо - занадто символів даремних.

На перехресті поглядів	Під захистом зачарованого кола

Але найзнаменнішим символом у цьому контексті є сам Барак Обама - вже майже мітологічне, магічне уособлення реальності мрії, надії, свободи і найвищих досягнень, людина третього тисячоліття з генами усіх рас усіх континентів із характеристичним зубцем Т-ментограми Стругацьких, що спіймала Юнгівську хвилю синхроністичності, яку не згасив вітер.

Якщо за його власними словами у "Відвазі Надії", що він є чистим екраном, на який люди різної орієнтації проектують свої погляди, то хто тоді був Фелліні і Дзефіреллі цього магічного політ-психологічного дійства (Третя Адміністрація "Клінтонів" у четвертому вимірі?) ?

Психологічні амбівалентні гойдалки між комплексом "Попелюшки" (чого варте одне лиш фото родини Обами у хвилину присяги між перехресним вогнем поглядів найвищого Вашінгтонського естаблішменту та 2-мільйонного натовпу!) і синдромом Бонда, якого часом рефлексує Обама в моменти ейфорії, наприклад, на першому інавгураційному балі ("Як Вам подобається моя дружина?" - останній Джеймс Бонд, Деніел Крейг, навіть зауважив, що настав час темношкірого Бонда) замість можливого розхитування лише загартовують психіку.

Цей надмірний офіційний та особистісний інавгураційний символізм Обами, магічні просторові і часові Архімедові кола є своєрідним архетипним психологічним захистом під час подолання ієрархічних бар'єрів та особистих мурів і меж. Архімедове "Не руш моїх кіл!" може бути табу і зачарованим колом для вторгнення лише для перших ста днів президентства, після яких це коло змиють хвилі Іону.