Oбама ставить карту на політику ‘розумної сили'
Новообраний президент Барак Обама постійно наголошує на тому, що має намір відновити вплив Америки у світі, використовуючи стратегію «розумної сили», яка, як вважає він, є квінтесенцією ідей, культури та способу життя нації.
Необхідність у розробці цього поняття викликана тим, що, незважаючи на те, що американська армія на сьогодні є однією із найкраще тренованих і найбільш озброєних у світі, її репутація і впливи США у світі завдяки воєнному фактору помітно зменшується.
Нещодавнє опитування, проведене дослідницьким центром «П'ю» (Pew), свідчить, що за останніх вісім років позитивне ставлення до США зменшилось у 26-ти із 33-ох країн, у яких проводили це опитування.
Ненсі Сноу, доцент Університету публічної дипломатії у Нью-Йорку каже, що сам факт обрання чорношкірого президента може зміцнити позицію США у світі.
«Світ із затамованим подихом чекав на перемогу Обами, що і трапилося. Я думаю, що відбулося миттєве зменшення антиамериканських настроїв. Інше питання - як довго це триватиме, оскільки тепер Обама мусить керувати».
В ніч своєї перемоги на виборах Обама пообіцяв відновити лідерство Америки у світі.
«Тим, хто питає, чи американські дороговкази світять так само яскраво, сьогодні ми ще раз довели, що справжня міць нашої нації не у нашій військовій силі, не у нашому багатстві, а у наших ідеях: демократії, свободі, можливостях і невмирущій надії».
Обама пообіцяв новий напрям для американської нації. Очікується, що одним із його перших розпоряджень в Овальному кабінеті буде закриття американської військової в'язниці на базі ВМС США в Ґвантанамо, Куба. Він також заявив, що Сполучені Штати не застосовуватимуть тортур на допитах в'язнів. Ненсі Сноу так прокоментувала це:
«Він сказав, що хоче відновити довіру до уряду, відновити віру в лідерство Сполучених Штатів як вдома, так і за кордоном».
Сноу додає, що реалізувати політику розумної сили Обамі можуть допомогти його ораторські здібності та багатонаціональне коріння.
Одним із найбільших критиків політики «розумної сили» був колишній міністр оборони в адміністрації Буша Дональд Рамсфельд. Він казав, що популярність - явище скороминуче, яке не може визначати закордонну політику США. Однак теперішня адміністрація якраз і зазнала найбільшої критики за ігнорування поглядів інших націй, у тому числі і стратегічних партнерів США. Очікують, що адміністрація Обами кардинально змінить цей курс. Так гадає Крістін Лорд, експерт інституту Брукінґса у Вашингтоні.
«Коли американці покажуть, що вони прислухаються до думок інших, і хочуть допомогти у вирішенні тих проблем, з якими зіштовхнувся мусульманський світ сьогодні, можливо, саме це якраз і збільшить безпеку США».
Водночас експерти застерігають, що багатьох людей у США і за кордоном, які покладають на Обаму занадто високі очікування, може чекати неминуче розчарування.
У Ґвантанамо застосовувалися тортури
В інтерв`ю газеті Вашингтон Пост високопоставлений член адміністрації Буша заявила, що ймовірний двадцятий учасник терористичних атак на США одинадцятого вересня 2001-го року піддавався тортурам, перебуваючи в руках американських військових.
Сенсаційну заяву зробила Сьюзен Кроуфорд, адміністратор системи військових комісій, організованих для суду над запідозреними терористами, що перебувають у в'язниці на базі ВМС США в Ґвантанамо, Куба. У опублікованій 14 січня статті у столичній Вашингтон Пост, вона повідомляє, що Мохамед-аль-Кахтані піддавався різним насильницьким методам, включно з примусовим оголенням, позбавленням сну, і тортурам холодом.
За її словами, всі ці методи були схвалені, однак застосовувалися у занадто агресивній і постійній манері у період з листопада 2002-го до січня 2003-го року.
В результаті подібних методів проведення допитів, зазначає Кроуфорд, Кахтані двічі було госпіталізовано в Ґвантанамо з діагнозом серцевої недостатності, яка загрожувала його життю. Через це, зазначила Кроуфорд, вона скасувала обвинувачення у воєнних злочинах проти нього у травні 2007-го року.
Кроуфорд також сказала, що хтось повинен взяти на себе відповідальність за те, що у поводженні з в`язнями було допущено помилок. Вона натякнула, що це повинен зробити Білий дім.
Адміністрація Буша наразилася на різку критику за утримування та поводження із запідозреними терористами, утримуваними на базі Ґвантанамо. Представники майбутньої адміністрації Барака Обами кажуть, що одне з перших рішень, яке він прийме після інавгурації, буде розпорядження про закриття в`язниці у Ґвантанамо. Проте ніхто в команді Обами наразі не каже, як довго триватиме цей процес і якою буде доля понад 200 утримуваних там в`язнів.
Чотири мільйони американських дітей отримають страховий поліс
В середу, 14 січня, Палата представників, в якій більшість складають демократи, провела голосування за планом надання державних пільг дітям, що не мають зараз медичного страхування. Законопроект був схвалений 289 голосами проти 139.
Засоби на охорону здоров'я дітей поступатимуть за рахунок більш ніж подвійного підвищення мита на цигарки: тепер вони складуть один долар за пачку. Завдяки схваленій мірі число дітей, що одержують медичну допомогу за рахунок держави, збільшиться з 7 до 11 мільйонів. Ініціативу законодавців підтримав президент Барак Обама. Раніше президент Буш двічі відкидав аналогічний пакет заходів, пропонуючи розроблений Білим Домом план приватного медичного страхування.
У США вшановують пам`ять Мартіна Лютера Кінґа
19 січня в США вшановують пам'ять поборника громадянських прав афро-американців Мартіна Лютера Кінга. П'ятнадцятого січня йому виповнилося б 80 років, якби куля вбивці передчасно не забрала його життя 1968-го року.
«Сьогодні я хочу сказати народу Америки і країнам світу, що ми почали наш рух і жодна хвиля расизму не здатна зупинити нас» -- такою декларацією Мартін Лютер Кінґ у 1955 році розпочав боротьбу за припинення сегрегації в громадських місцях міста Монтґомері, штат Алабама. За законом, чорношкірим дозволялось їздити лише в задній частині автобусів, тоді як білим можна було займати будь-які місця. На знак протесту афро-американці майже рік не їздили цим видом транспорту і нарешті Верховний суд штату визнав незаконними сегрегаційні закони Алабами. Це була перша з багатьох наступних перемог Кінґа. В серпні 1963-го боротьба Кінґа за рівні права перетворилась на все-американський рух. Того місяця понад 250 тисяч людей взяли участь в «марші» на Вашингтон. Очолений Кінґом, цей похід був покликаний змусити законодавців прийняти закон про громадянські права, яким би було покладено край расовій дискримінації. Колишній активіст руху за громадянські права Роджер Вілкінс був серед тих, хто в той день зібрався перед меморіалом Лінкольну. Його дядько Рой Вілкінс, який очолював найбільшу правозахисну організацію Америки, також брав участь в марші.
«Це був гарний теплий сонячний день, який надихнув людей. Виникло чудове відчуття єдності. Відчувалась, і я вперше в житті пережив це, важливість американської свідомості», - пригадує Роджер. В історії закарбувалися слова, виголошеній тоді Мартіном Лютером Кінґом в рамках промови "I Have a Dream" - «Я мрію».
«Я мрію, що одного дня четверо моїх маленьких дітей житимуть в країні, де їх будуть судити не за кольором шкіри, а за їх характером».
Для Вілкінса, як і багатьох інших, промова «Я мрію» стала піком маршу на Вашингтон.
«Це був приголомшуючий виступ. Я ніколи в житті не чув такого оратора. Він зарядив людей щастям». Останні виступи Мартіна Лютера Кінґа, якому 1964 року присуджено Нобелівську премію миру, були в місті Мемфіс, штат Теннессі, в березні і квітні 1968-го. Там він очолив марш на підтримку страйкуючих працівників-прибиральників. Але мирний протест набув бурхливого характеру, коли молодь почала грабувати крамниці. Поліція, застосовуючи сльозоточивий газ, почала бити демонстрантів. Одна людина загинула і шістдесят двох було поранено. Це привело Мартіна Лютера Кінґа в розпач і він зобов'язався повернутись в Мемфіс, щоби очолити мирний похід. Роджер Вілкинс пригадує, як він пробував відмовити його, але Мартін Лютер Кінґ йому відповів, що обіцяв страйкуючим підтримку. Четвертого квітня 1968 року у місцевому мотелі «Лорейн» Кінґа було вбито. Йому було 39 років. Минув майже 41 рік після смерті Кінґа і афро-американець займає президентське крісло в країні.
Винахідливість врятувала
одного шукача роботи
Багато американців проявляють у ці дні неабияку винахідливість у процесі активних пошуків праці. Втім, один молодий чоловік, який мав клопоти з працевлаштуванням через відсутність досвіду, врешті-решт знайшов собі роботу.....і не одну, а аж п'ятдесят - по одній в кожному американському штаті!
Даніель Седікві щойно здобув освіту економіста і не дивлячись на важкі часи - нову роботу. Він вирубує ліс в Орегоні, тобто займається заготівлею деревини. Він не переймається тим, що працює простим лісорубом, а не за професією, якої навчався в університеті...Поза тим, Даніель також займається виготовленням медичного обладнання для компанії у штаті Міннесота.
Він також працює гідрологом у Колорадо і фермером в Небрасці. І це - лише початок:
«Цього тижня я маю роботу охоронця у парку у штаті Вайомінг», - додає Даніель Седікві.
Закінчивши університет, він почав шукати працю в галузі фінансів, але зразу ж зіткнувся з проблемами: «Мені відмовили понад сорок разів і я впав у відчай», - згадує Даніель.
Основною проблемою для працедавців була відсутність в Даніеля Седикві досвіду. Отже молодий чоловік вирішив його отримати і до того ж у незвичний спосіб. У кожному штаті він знайшов собі роботу рівно на один тиждень, а, відтак, роз'їжджає по всій країні, щоб працювати--від бюро з нерухомості в Айдаго до родео в Південній Дакоті. Працедавців зацікавив його експеримент і вони почали давати Даніелю відповідно оплачувану працю. У Лас-Вегасі він знайшов роботу у весільній капличці.
Щоб це не було - весільний бізнес, робота морським біологом, чи археологом - Даніель, фактично, не знає про свої обов'язки до першого дня праці на новій посаді. Втім, це аж ніяк не сповільнює темпу його діяльності.
Як він знаходить роботу? - спитаєте ви. Даніель говорить, попросту, працедавцям, що досліджує різні професії в Америці. І виглядає, що він справді швидко вчиться, адже десять з дванадцяти працедавців запропонували йому залишитися на постійно. Що ж він робитиме, коли перепробує усі п'ятдесят робіт?:
«Хто його знає!, - каже Даніель, - «Я відкрив для себе стільки можливостей.... Ще чотири місяці тому не мав жодної, а зараз їх безліч».
Своїм експериментом Даніель доводить, що навіть у важкі часи економічної скрути можливості для праці таки існують і що їх багато. «Потрібно, попросту, пильніше придивлятися», - радить молодий чоловік.
Ангели-охоронці за роботою
«Нічого подібного я не чекав. Результати мене вразили». Такими словами соціолог техаського університету Baylor Крістофер Бейдер почав презентацію свого другого загальнонаціонального опиту з питань релігії. Підсумки обстеження, проведеного минулою восени серед 1700 дорослих американців, виявили: 55% респондентів не сумніваються, що їх захищає від життєвих бід і зла ангел-охоронець. Причому, 5% з цієї когорти, за їх словами, не належать ні до однієї релігійної структури.
Опитаних просили висловити своє відношення до Бога. Список питань першого обстеження, проведеного Бейдером в 2006 році, був оновлений; у нього були включені питання, що відносяться до сфери статі, політики, навколишнього середовища і існування Зла. Виявилось, що віруючі практично кожної релігійної деномінації Америки відчувають «ангельське» втручання в своє повсякденне життя. Про це заявили 66% протестантів-євангелістів, 57% католиків, 10% іудеїв, 49% осіб інших віросповідань і 20% респондентів, що не належать ні до якої формальної релігійної общини. «Вражає характерне для більшості опитаних чітке відчуття божественної присутності, навіть якщо при цьому не вимовляється слово Бог. Поза всяким сумнівом, в американському суспільстві превалює духовність», - вважає Метьюгілберт з інституту Noetic Sciences в Каліфорнії. У цьому вузі застосовують науковий підхід до вивчення суб'єктивного досвіду.
Професор психології Огайського університету Кенет Пергамент відзначає: «Люди представляють ангелів-охоронців в самих різних образах, точно так, як і іпостасі Господа Бога. Зовсім необов'язково це повинен бути ангел з крилами, знайомий по картинах і фресках великих майстрів. Можливо, що хтось «бачить» обличчя коханих, що давно пішли в світ інший». Цікаво, що багато респондентів «чули голос Всевишнього». Пергамент вважає, що це не слід трактувати буквально, а приймати як вираз внутрішнього духовного осяяння.
лист до редактора
версія для друку
