У вівторок 20 січня сталася, безперечно, одна з найбільш висвітлюваних подій сучасного світу: новообраний Барак Гусейн Обама офіційно присягнув на Біблії, що буде чесно і самовіддано виконувати обов'язки 44-того президента США.

У відповідності з 1-ю главою 2-ї статті Конституції США новообраний президент дає наступну урочисту обіцянку: "Урочисто клянусь (чи обіцяю), що буду сумлінно виконувати обов'язки президента Сполучених Штатів і по мірі своїх сил буду підтримувати, охороняти і захищати Конституцію Сполучених Штатів". Привести президента до присяги може будь-яка посадова особа, але з 1797 року за традицією це робить голова Верховного суду.

Перший президент США Д. Вашингтон приступив до виконання обов'язків 4 березня 1789 року, а присягу приніс тільки 30 квітня того ж року в "Федерал Холлі" в Нью-Йорку, що був тоді столицею США. Після виголошення присяги Вашингтон поклав руку на Біблію і сказав: "Хай допоможе мені Бог". З того часу майже всі президенти клялися на Біблії і завершували клятву зверненням до Бога.

Б. Обама вирішив принести присягу на Біблії, на якій свого часу клявся А. Лінкольн. Він буде першим в історії США, після Лінкольна, хто буде приймати присягу на Біблії, яка зберігається в Бібліотеці Конгресу. "Обраний президент Барак Обама дякує за виявлену йому честь, що Бібліотека Конгресу дозволила використання Біблії Лінкольна на церемонії прийняття його присяги", - говориться в заяві президентського інаугураційного комітету.

Якщо президент хоче, щоб слова "Хай допоможе мені Бог" були додані до тексту президентської присяги, він повинен відправити офіційний запит про це голові Верховного суду. Обама такий запит відправляв нинішньому голові Джону Робертсу.

У Вашингтоні церемонія інавгурації вперше відбулася у 1801 році, коли обрали Т. Джеферсона. Подія відбулася в сенатському крилі Капітолія. В 1825 році Д. К. Адамс вперше приніс присягу у східному портику Капітолія. Ця традиція продовжувалася до 1981 року, коли Р. Рейган переніс місце інавгурації у західне крило, де вона відбувається і тепер. У відповідності з законом, прийнятим Континентальним Конгресом 13 вересня 1788 року, присяга приносилася 4 березня. 23 січня 1933 року була ратифікована 20-та поправка до Конституції США: "Терміни повноважень президента і віце-президента закінчуються опівдні 20-го січня. З цього ж моменту починаються терміни повноважень їх наступників". Вперше 20 січня присяга приймалася Ф. Д. Рузвельтом у 1937 році.

Обов'язковим атрибутом інавгурації є промова нового президента - декларація принципів нової адміністрації. Перша промова Д. Вашингтона була написана, але не виголошена. Друга, через чотири роки, здалася американцям нудною та багатослівною. В 1817 році Д. Монро поклав початок традиції виголошувати інавгураційну промову на відкритому повітрі, і з того часу ця традиція зберігається. 4 березня 1841 року В. Гаррісон виголосив найдовшу промову у вісім тисяч слів, що тривала майже дві години. Перебуваючи на вітрі без шапки, Гаррісон застудився і помер через місяць від пневмонії.

З усіх президентів лише А. Лінкольн і Ф. Д. Рузвельт готували свої інавгураційні промови особисто. Їх промови (і ще промови Д. Кеннеді) вважають зразковими. Рузвельт першим став вставляти в урочисті промови жартівливі звороти. Кеннеді, вражаючи слухачів жестикуляцією, на 20-градусному морозі скинув пальто, яке заваджало йому "оживляти" свої слова.

Барак Обама прибуде на інаугурацію на Капітолії чорним восьмитонним автомобілем. У Вашингтоні віддавна діє правило, що новий президент має їздити новим автомобілем. Починаючи з інавгурації Білла Клінтона 1993 року, офіційним постачальником президентських авто є компанія "Кадилак", дочірнє відділення концерну "Дженерал Моторс". Компанія виготовила для Обами "справжню лялечку", створивши її на базі кількох моделей автомобілів "Дженерал Моторс". ЗМІ США вже охрестили її The Beast.

На каркасі авто марки "Шевроле Сабурбан" конструктори розмістили броньований кузов, виготовлений із легких композитних матеріалів, які використовуються в космічних технологіях. Попри легкість цих матеріалів, авто важить вісім тонн, бо його корпус дуже товстий (лише двері - завтовшки 20 сантиметрів). Цей мобільний бункер поставлено на куленепробивні 19,5-дюймові шини. Конструктори запевняють, що автомобіль здатен витримати ракетний обстріл і навіть падіння метеорита. Його приводить у рух восьмициліндровий бензиновий двигун потужністю 600 кінських сил. Завдяки спеціальній системі інжекції палива, потужність двигуна можна тимчасово збільшити до 1000 кінських сил, що є важливим для втечі при можливому переслідуванні. Окрім програвача компакт-дисків, у салоні також є кілька телефонів, супутниковий зв'язок та інтернет. Речник "Дженерал Моторс" Девід Колдвелл повідомив журналістам, що в салоні встановлено ще кілька надсучасних технічних новинок, про які не можна розповідати.

У ході церемонії автомобіль, в якому знаходяться колишній і новообраний президенти США (перший сидить справа, другий - зліва), під'їжджає до будівлі Капітолію, на західних сходах якого голова Верховного суду у присутності конгресменів та сенаторів приводить нового президента до присяги. Після цього до присяги приводиться віце-президент.

Президент виступає з інавгураційною промовою. Після цього президентський кортеж урочисто рухається від Капітолію до Білого Дому по Пенсільванія-авеню. Тепер вже новий президент сидить в автомобілі справа, а колишній - зліва. І, нарешті, фінал офіційної церемонії - парад, який приймає новий президент, стоячи на трибуні біля Білого дому.

Святковий парад був вперше включений до церемонії Д. Медісоном у 1809 році , і з тих часів залишається її невід'ємною частиною. Залишається незмінним і маршрут параду: він починається від Капітолію, рухається по Пенсильванія авеню, обходить будівлю міністерства фінансів і проходить перед Білим домом.

Новий президент також дає бал. Перший такий бал Д. Вашингтон влаштував у Залі зібрань міської асамблеї Нью-Йорка. Він затанцював два котильйони та менует, після чого покинув зал. У Вашингтоні перший бал відбувся у 1809 році в готелі "Лонг". В. Вільсон у 1914 році відмовився від балу, вважаючи його неадекватним урочистості моменту. Прикутий до крісла інвалід Ф. Д. Рузвельт до кінця свого 12-річного президенства приховував свою фізичну неспроможність від широкого загалу, тому питання балів відпало само собою.

Г. Трумен у 1949 році традицію балів відновив. Д. Ейзенхауер збільшив їхнє число до двох, Д. Кеннеді - до п'яти, Р. Рейган - до десяти. 20 січня 1997 року Б. Клінтон дав 14 балів, побувавши зі своєю дружиною на кожному з них. 19 січня 2005 року Д. Буш дав Black Tie and Boots Ball, на якому зібралося біля 10 тисяч гостей, переважно техасців. На цей бал було рекомендовано, крім вечірніх суконь та смокінгів, одягнути ковбойські чоботи та капелюхи.

Інавгурація Б. Обами стала найбільш коштовною в історії США: її вартість склала більше 150 млн. $. Для порівняння: інавгурація Б. Клінтона у 1993 році коштувала 33 млн. $, а Д. Буша у 2005 - 42 млн. $. Прес-секретар двопалатного Комітету Конгресу з інавгурацій Керол Флорман заявила: "Ми завжди звертаємо велику увагу на бюджет церемоній. Однак, ми сигналізуємо усій Землі, що в нас відбувається мирна передача влади, і церемонія повинна бути адекватною масштабам цієї події".

Перехідний період від однієї до іншої адміністрації США є унікальним явищем серед демократичних країн. Це пояснюється особливостями Конституції США та традиціями, які склалися впродовж історії країни. В американській історії є приклади вдалих, невдалих і навіть катастрофічних періодів передачі влади, які надалі визначали весь наступний курс дій нової адміністрації. Передача влади 2001 року від Клінтона до Буша була затьмарена актами дрібного вандалізму співробітників Білого дому, які залишили після себе брудні приміщення, розкидані документи та розбиті телефони. Була викрадена і так ніколи й не знайдена президентська печатка. Другий президентський термін Річарда Ніксона розпочинався 1972 року в атмосфері інтриг та залаштункової боротьби і закінчився вотергейтським скандалом та відставкою президента.

Попри те, що цього разу влада переходить від республіканської до демократичної адміністрації, процес її передачі відбувався гладенько. Але новій адміністрації доводиться починати все майже з нуля - люди Обами приходять у порожні кімнати, де залишилися лише телефони і комп'ютери. Відповідно до федерального закону від 1978 року, всі документи попередньої адміністрації є власністю президента, який складає повноваження. Щоправда, деяка документація залишається в юридичному відділі Білого дому та в Національній раді безпеки.

Переїзд нової адміністрації в Білий Дім завжди готують сотні осіб згідно з чітко визначеним протоколом. У ньому в подробицях описано процес формування апарату Білого Дому: потрібно призначити 7840 нових співробітників, 1177 з яких затверджує Конгрес. Упродовж кількох перших тижнів існування адміністрації Обами на ці посади претендуватимуть приблизно 40 тисяч осіб, а до кінця 2009 року кількість претендентів зросте приблизно до 75 тисяч. Досі жодній новій адміністрації не вдавалося до 1 квітня призначити більше 25 членів кабінету.

Б. Обама, виступаючи у суботу 17 січня по радіо, заявив, що "мирна передача влади від одного лідера іншому" є однією з важливих складових американської демократії і звернув увагу, що цьому важливому елементу демократичного суспільства у самих США часом не надається відповідного значення. Але, сказав він, потрібно пам'ятати, що мільярди людей по всьому світу не можуть собі і уявити лідерів, які б віддавали владу без боротьби і крові. Нація ж повинна зберегти дух інавгурації і після самої церемонії передачі влади, що буде потрібен їй у боротьбі з економічними труднощами.

Федеральний уряд виділив на інавгурацію 49 млн. $. Додаткового фінансування також вимагали сусідні зі столицею штати Меріленд і Вірджінія. Крім того, на церемонію пішли гроші, зібрані фандрайзерами Обами і отримані від приватних донорів.

Частина грошей пішла на забезпечення порядку у зв'язку з великою кількістю учасників церемонії. Охорону і допоміжні функції під час інавгурації і параду здійснювали 10 тисяч військовослужбовців Національної гвардії США, 8 тисяч офіцерів поліції Вашингтона і з інших міст країни, тисяча офіцерів паркової поліції, 550 офіцерів транспортної поліції в метро та іншому міському транспорті.

А охороняти було що: загальна кількість учасників перевищила 1 млн. Квитки на парад з нагоди інавгурації президента США були розпродані протягом однієї хвилини і, хоча їх вартість спочатку складала всього 25 доларів, незабаром з'явилися на деяких сайтах квитки за набагато вищою ціною.

Інагурація Обами мала цікавий вплив на американську косметичну індустрію: напередодні церемонії різко виріс попит на послуги косметологів у Вашингтоні та інших великих містах США. Щоб виглядати якнайкраще під час урочистостей, американці замовляли такі косметичні процедури, як ін'єкції ботоксу. Серед клієнтів було багато людей, для яких політика пов'язана з професійною діяльністю: журналісти, політичні активісти, лобісти, юристи. Більша частина - жінки старші 35 років, однак, багато і мужчин у віці 50-60 років.

12 січня у Вашингтоні відбулася повна репетиція майбутньої офіційної церемонії інавгурації Барака Обами і традиційного інавгураційного параду. Вона тривала близько п'яти годин.

В ролі Обами виступив 26-річний сержант 741-го підрозділу військової розвідки сухопутних сил США, афроамериканець Деррік Брукс. Віце-президента США Джозефа Байдена "зіграв" капрал 902 групи військової розвідки сухопутних сил США Ніколас Раппл. В ролі майбутньої першої леді США Мішель Обами виступила 38-річна військовослужбовець ВМС США афроамериканка Ласін Маккрей, а ролі дочок Обами Малії і Саші на репетиції "зіграли" їх однолітки Домінік Сівел і Джіанна Самора-Ніксон. Всі учасники репетиції були у військовій формі і виконували свої ролі з великими білими табличками на грудях, на яких було написано "новообраний президент Обама", "пані Обама", "Малія Обама", "Саша Обама" і "обраний віце-президент Байден". На репетиції, яка включала гарматний салют з 21 гармати, був присутній також "Джордж Буш", роль якого з відповідною табличкою виконував ще один військовослужбовець, а також інші "учасники" майбутньої церемонії.

Вибори Барака Обами вже зараз називають історичними - він став першим в історії країни президентом-афроамериканцем. З нагоди його обрання випущено навіть набір колекційних монет. Крім того, перемогу Обами пов'язують із завершенням 40-річного періоду консервативного панування в американському політичному житті.

У відповідності з важливістю моменту новообраний президент вирішив обставити найважливішу у своєму житті подію усіма ритуалами і символами, які, очевидно, мали б відображати, так би мовити, безперервність історичного шляху усіх тих державних діячів в житті США, яких Обама вважає своїми ідеологічними попередниками.

Одним з таких попередників був шістнадцятий президент США Абрагам Лінкольн, теж сенатор-"ілінойсець", що під час Громадянської війни 1861-1864 р.р. підписав Декларацію про відміну рабства.

У 1861 році новообраний президент Лінкольн проїхав на потягу від Філадельфії до Вашингтона. Через майже півтора століття Б. Обама повторив цей символічний шлях на "Обама-експресі", як його прозвали американські ЗМІ, і 17 січня прибув до Вашингтона. В 9-годинній поїздці його супроводжували жінка Мішель, якій в цей день виповнилося 45 років, доньки Малія і Саша і новий віце-президент Джозеф Байден з сім'єю, а також численні прихильники Обами.

"Обама-експрес", складений з десяти вагонів зразка 1939 року, зробив зупинки у Вілмінгтоні, Балтіморі та Делавері. Впродовж усього маршруту "експрес" зустрічали тисячні натовпи прихильників нового президента, а сам Обама кілька разів виступав з промовами перед численними аудиторіями. Незважаючи на мороз, Обама без шарфу і шапки періодично виходив у відкритий тамбур свого хвостового вагона і виступав перед сотнями закутаних у пальта і ковдри американців, що зібралися, щоб привітати нового президента.

У Філадельфії, де 4 липня 1776 року була прийнята Декларація про незалежність США, Б. Обама віддав данину поваги батькам-засновникам Сполучених Штатів. Він також згадав за труднощі, з якими йому і його адміністрації доведеться стикнутися у перші ж дні урядування: "Лише кілька разів за всю нашу історію ми стикалися з такими великими труднощами". В найближчий час потрібно розібратися з економічними проблемами і війнами в Іраку і Афганістані, перша з яких, за словами Обами, "повинна бути завершена з відповідальністю, а друга - проведена розумно". "Ми визнаємо, що ті великі проблеми, з якими ми стикнулися, не будуть швидко вирішені. Будуть фальстарти і невдачі. Будуть переживання і розчарування. І я ще не раз помилюся. Але ми ніколи не повинні забувати, що ми - нащадки патріотів - звичайних чоловіків і жінок, що відмовилися піддатися і створили новий світ. Цей дух ми повинні сьогодні відродити", - сказав Обама і заявив про необхідність "нової Декларації незалежності - від ідеології, недалекоглядності, упереджень та фанатизму".

У Вілмінгтоні він аплодував штату Делавер, який першим ратифікував Декларацію незалежності: "прийшов час повернути надію цій країні і здійснити зміни, які так їй потрібні", а в Балтіморі, штат Меріленд, де на нього чекав 40-тисячний натовп, відзначив заслуги перших захисників Сполучених Штатів, що розгромили британський флот і тим самим уможливили незалежність північноамериканських колоній від Великобританії. Він нагадав про героїчну оборону форту Мак-Генрі від британського флоту в 1812 году, що надихнула Френсіса Скота Кі на написання віршу, який став американським гімном.

У Вашингтоні, незважаючи на холодну погоду, Обаму зустрічав радісний натовп. Б.Обама звернувся до людей з промовою, в якій згадав, що країна бореться з проблемами в економіці, глобальним потеплінням та війною.

Символізм Обами передався і на традиційні, в принципі, події. Цьогорічний День Мартіна Лютера Кінга - 19 січня - теж став особливим. У неділю на сходах Меморіала Лінкольна - там, де в серпні 1963 року Мартін Лютер Кінг оголосив свою знамениту промову I have a dream - відбувся безплатний концерт музичних зірок "Ми - єдині": перед тисячами глядачів виступили співаки Брюс Спрінгстін, Джон Бон Джові, Джеймс Тейлор, Стіві Уандер, Джон Меленкамп та Піт Сігер, співачки Шеріл Кроу, Мері Дж. Блайдж, Шакіра та Бейонс, джазмен Хербі Хенкок та рок-група U2. Послухати їх у центрі Вашингтона зібралося кількасот тисяч людей. Перед концертом до слухачів звернувся Обама: "США знаходяться в стані війни, а американська економіка - у кризі. Не варто прикидатися і називати боротьбу з цими проблемами легкою. Але, не дивлячись на труднощі, що нас очікують, я стою тут сповнений твердих надій на те, що Сполучені Штати Америки подолають усі негаразди, і мрії батьків здійсняться на наших очах. В Америці можливе все!"

Обама розпочав день 19 січня з обговорення нового веб-сайту USAservice.org, для активістів проектів допомоги та участі на низовому рівні - від очищення парків и приготування їжі для бездомних до подарунків солдатам за кордоном. Після цього новий президент відвідав у військовому госпіталі поранених солдатів та офіцерів.

У обід Обама,підкотивши рукави, фарбував стіни сховку для бездомних підлітків. По ходу цього заняття він встигав відповідати на запитання і підкреслив, що найкращим способом вшанувати пам'ять Мартіна Лютера Кінга є добровільний труд.

У другій половині дня Обама відвідав прийоми на честь свого республіканського суперника Джона Маккейна, Джо Байдена і колишнього держсекретаря Коліна Пауела (цікаво було б уявити собі В. Ющенка на прийомі на честь В. Януковича у грудні 2004 року).

20 січня 56-й інавгураційний день в історії американської нації почався з традиційної ранкової молитви Б. Обами та Д. Байдена на богослужінні у єпископальній церкві Св. Джона навпроти Білого Дому. Обама і його жінка Мішель, що прибули на 5 хвилин пізніше запланованого, були зустрінуті урочистим церковним дзвоном.

За традицією, Обама з дружиною та Байден з дружиною прямо від церкви пішли до Білого Дому на каву до Буша та його дружини. Мішель Обама принесла Лорі Буш подарунок у білому пакунку, обв'язаному червоною стрічкою.

Біля 11.00 Обама і Буш сіли у броньований "Кадилак", щоб здійснити найбільш висвітлювану сьогодні світовими мас-медіа поїздку. Віце-перзидент в адміністрації Буша Д. Чейні у понеділок пошкодив собі спину, тому змушений був брати участь у церемонії у інвалідному кріслі.

О 12.00 перед лицем морозу та мільйонного натовпу на Національному Молі, що простягнувся від інавгураційної платформи на Капітолії до Меморіалу Лінкольна (вашингтонська підземка була заповнена понад усяку міру, а дві станції закрили після того, як потяг збив одну жінку), Барак Хусейн Обама (Обама вирішив вжити своє повне ім'я на церемонії) виголосив 35 слів присяги 44-го президента США. Присягу прийняв голова Верховного суду Д. Робертс. Обама був серед 22 сенаторів, що голосували проти призначення Робертса на цю посаду у 2005 році.

Після цього він виступив з промовою. На фоні 11-мільйонного безробіття і мільярдних збитків у економіці Обама наголосив, що його головним завданням є відродження кризової американської економіки, залишеної його попередником: "Час бездіяльності, захисту інтересів окремих груп і уникання непопулярних рішень - цей час, звичайно, вже минув. Починаючи від сьогодні, ми мусимо зібратися з силами, засукати рукави і почати роботу по відродженню Америки".

"Стосовно мусульманських країн ми сподіваємося на нові підходи, що базуватимуться на взаємовигоді та взаємоповазі. До тих лідерів по всій земній кулі, що намагаються посіяти зерна конфлікту чи намагаються обвинуватити Захід у своїх соціальних проблемах - знайте, що ваші народи будуть судити про вас по тому, що ви можете побудувати, а не по тому, що ви можете знищити. До тих, хто чіпляється за владу шляхом корупції та обману і утискують критику - знайте, що ви знаходитеся з темного боку історії, але ми простягнемо вам руку, якщо ви будете готові розтиснути кулаки."

Свій початок боротьби за президентське крісло Обама назвав "моментом усвідомлення, що всі є рівними, всі є вільними і всі заслуговують на можливість досягнення свого щастя у повному обсязі". Він закликав до політичного перемир'я у Вашингтоні, щоб закінчити "дитячі сварки і неправдиві обіцянки, ретроградність та догматизм, що занадто довго не давали нашій політиці дихнути на повні груди". Роль всіх американців, на його думку, полягає у відновленні традицій сумлінної праці, чесності та дотримання загальноприйнятих правил гри, толерантності, законослухняності та патріотизму.

"Що від нас сьогодні вимагається, є нова ера відповідальності, усвідомлення з боку кожного американця, що ми маємо обов'язки стосовно самих себе, нашої нації та світу в цілому, обов'язки, які ми повинні не сприймати, незадоволено буркочучи, а виконувати з радістю, з відчуттям того, що немає нічого, здатного так задовільнити наші душі, сформувати наш характер, як готовність віддати усього себе виконанню важкого завдання".

Обама заявив, що настав час для швидких і сміливих дій, щоб створити нові робочі місця і фундамент для подальшого зростання. Демократи у Конгресі підготували план стимулювання економіки у розмірі 825 млрд. $ на скорочення податків, фінансування будівництва доріг, мостів, шкіл, електростанцій та інших проектів.

"Питання, яким ми сьогодні задаємся, є не про те, чи наш уряд є занадто великим, чи занадто малим, а про те, як він працює".

Бурхливі оплески зігрітої обіднім сонцем публіки, що мерзла, чекаючи, годинами, відзначили початок промови Обами. Натомість, коли на трибуну вийшли Д. Буш та Д. Чейні, у натовпі було чути поодинокі вигуки несхвалення.

Обама не обмежував себе у описі проблем, що стоять перед нацією: "Те, що ми знаходимося у самому розпалі кризи, уже всім добре зрозуміло. Наша нація знаходиться в стані війни проти широкої мережі насильства і ненависті. Наша економіка є дуже ослаблена, що є наслідком жадоби і безвідповідальності з боку окремих осіб, але також нашої спільної нездатності приймати важкі рішення і готувати націю до нової епохи. Житла втрачені, робочі місця скорочені, підприємства знищені. Наша охорона здоров'я є занадто витратною, наші школи занадто неефективні, і кожен день дає нам нове свідчення, що наші способи використання енергії зміцнюють наших супротивників і загрожують нашій планеті".

Згідно традиції Д. Буш залишив записку Обамі у верхній шухляді свого стола в Овальному кабінеті. Прес-секретар Білого дому Дана Періно сказала, що в написаній Бушем у понеділок записці йшлося про те, що Обама повинен відкрити "чудову нову главу" у історії США, а Буш бажає йому в цьому усіляких успіхів.

Для інавгураційного параду було зібрано більше десяти тисяч учасників з п'ятидесяти штатів, включаючи оркестри і військові підрозділи. Вони пройшли за Обамою і Байденом півторамильним парадом від Капітолію по Пенсільванія авеню до захищеної куленепробивним склом трибуни перед Білим Домом.

Були прийняті безпрецендентні заходи безпеки. Більшість мостів у Вашингтоні і весь даунтаун площею біля 3,5 квадратних миль були закриті для сторонніх відвідувачів.

Серед самих ВІП-осіб на Капітолії був також пілот Чеслі Сулленбергер, герой нещодавнього "приводнення" літака US Airways на ріці Гудзон.

Сьогоднішні святкування будуть продовжуватися за північ, включаючи танці і прийняття на 10 інавгураційних балах. У них, однак, не візьме участі сенатор-демократ Тед Кеннеді, великий прихильник і сподвижник Б. Обами. Кеннеді, що страждає від пухлини мозку, стало погано під час офіційного обіду, і він був госпіталізований.

Посвячення інавгурації Обама запросив здійснити консервативного евангелістського пастора Ріка Воррена - противника прав гомосексуалістів.

Барак Обама розпочинає своє правління з велетенським кредитом громадської довіри. Проведені за кілька днів до інавгурації газетою New York Times та телемережею CBS опитування показують, що 79 відсотків американців покладають оптимістичні очікування на наступні чотири роки президентства Обами. Навіть 58 відсотків тих, хто голосував за республіканця Джона Маккейна, вірять, що правління Обами буде успішним. Переважна більшість опитаних вірить, що Обама здійснить зміни у Вашингтоні, прийматиме вдалі рішення у справах економіки та закордонної політики, захистить країну від терористичних нападів. Водночас, більшість американців відповіли, що не очікують упродовж найближчих двох років справжнього прогресу в реформуванні економіки, системи охорони здоров'я. Дві третини опитаних вважають, що теперішня економічно-фінансова криза триватиме щонайменше два роки.

2001 року, коли на президентську посаду вступав Джордж Буш, такий мандат довіри йому давали лише 47 відсотків американців.

За Обамою спостерігають не тільки американці. "Головне для Обами - виведення Америки з економічної кризи. Це - його війна. Переможе - стане Рузвельтом наших днів. Ні - питання про президента-афроамериканця буде надовго зняте з американської повістки дня", - так вважає генеральний директор Ради по національній стратегії Росії Валерій Хомяков.

Поживемо - побачимо...