Спроба прогнозу

Українська держава продовжує перебувати у так званому перехідному періоді, у стані переадаптації від одного суспільно-економічного устрою до іншого, що породжує низку загроз. Стан невизначеності виникає при переході від стабільного функціонування системи/структури до хаосу, а затим до творення нового порядку.

Опитування громадян, які проводила в червні 2007 року маркетингова компанія TNS-Україна, показало, що українці не довіряють прокуратурі (59 відсотків опитаних), понад 53 відсотки не довіряє судам, 51 відсоток не має довіри до Верховної Ради. Це засвідчує, що серед людей переваждає депресивний стан. Цей стан загострився ще більше, починаючи від вересня 2008 року.

Українська держава продовжує перебувати у так званому перехідному періоді, у стані переадаптації від одного суспільно-економічного устрою до іншого, що породжує низку загроз. Стан невизначеності виникає при переході від стабільного функціонування системи/структури до хаосу, а затим до творення нового порядку. В Україні нового порядку все ще не створено. Закони, виписані в Конституці, нехтуються та ігноруються навіть президентом, прем'єр-міністром і Верховною Радою - закони підганяються під політичний момент.

Опитування громадян, які проводила в червні 2007 року маркетингова компанія TNS-Україна, показало, що українці не довіряють прокуратурі (59 відсотків опитаних), понад 53 відсотки не довіряє судам, 51 відсоток не має довіри до Верховної Ради. Це засвідчує, що серед людей переваждає депресивний стан. Цей стан загострився ще більше, починаючи від вересня 2008 року.

Більшість українців не довіряють жодній з гілок влади. Про це свідчать дані дослідження Research&Branding Group, оприлюднені в Києві 8 грудня 2008 року. Так, президенту не довіряють 85% респондентів, уряду не довіряють 83%, Верховній Раді - 89%. Схвалюють діяльність органів влади, зокрема, Верховної Ради - 3%, президента - 8%, уряду - 9%. Вважають нестабільною політичну ситуацію в Україні 92% опитаних і лише 1% вважає її загалом стабільною. Економічну ситуацію як погану оцінюють 89% респонденнтів. Не задоволені рівнем життя 67% опитаних.

Найбільшою загрозою і проблемою для української держави, як це не парадоксально, є українці, тобто українська влада, яка після 2004 року розгубила весь кредит довір'я не тільки всередині країни, але й зовні. Під час роботи у Львові ІІ Українсько-Польського бізнес-форуму "Україна-Польща: спільні виклики та інтереси»"(травень 2008 року) політолог Євген Жеребецький цілком слушно заявив: "Ці процеси, які відбуваються сьогодні у Києві, свідчать про те, що наша влада не зайнята ні державою, ні її безпекою, ні інтеграцією кудись. А просто внутрішніми чварами і внутрішніми проблемами. Це частково є і російський фактор, який колосально впливає на внутрішнє життя в Україні починаючи від втручання у наші внутрішні справи, фінансуючи наші політичні партії, і до впливів на осіб, які здійснюють підривну діяльність зсередини країни. Боротися з тим, можна лише одним єдиним способом: спершу - вступати у НАТО, а потім тим чи іншим чином інтегруватися у економічні та політичні структури ЄС. Іншого виходу у нас просто немає".

В Україні при владі немає раціональної бюрократії, про яку мріяв Макс Вебер. Під час приватизації державного (читай: народного) майна влада в Україні непомітно перейшла від комуністичної номенклатури до номенклатури олігархічної, капіталістичної. Досі триває розкрадання суспільного майна. За свідченням народного депутата Михайла Сироти, який цього року загинув в автомобільній катастрофі, вже в другому скликанні (1994-1998) до Верховної Ради України обрали близько двох десятків мільйонерів (зрозуміло, в доларовому еквіваленті). "В третьому скликанні членами парламенту стали більше 110 мільйонерів. У четвертому кількість депутатів-магнатів подвоюється - їх налічується вже близько 200 осіб. І, нарешті, в п'ятому скликанні, 2006 року, число парламентських мільйонерів і мільярдерів досягло майже 250 чоловік, що становить потужну парламентську більшість. Саме в п'ятому скликанні до Верховної Ради України, вперше за п'ятнадцять років незалежності, не потрапив жоден академік Національної академії наук, жоден авторитетний український вчений. У парламенті практично відсутні вчителі, лікарі, інженери, немає жодного селянина чи робітника. Соціальний склад народних депутатів цього скликання разюче відрізняється від соціального складу суспільства. Парламент перетворився на закритий акціонерний клуб великого капіталу. Верховна Рада перестала бути представницьким органом, адже інтереси найчисленніших соціальних груп населення в ній практично не представлені".

НЕрозуміння (НЕзнання) законів синергетики привело країну до хаосу - невизначеність пріоритетів державного розвитку, брак всебічно обґрунтованого стратегічного напрямку руху суспільства спричинили корупцію, тіньову економіку, зростання злочинності, хабарництво, аморальність.

Українці не вірять у власну сильну державу, спроможну їх захистити. Нині Україна займає передостаннє місце у рейтингу купівельної спроможності серед європейських держав (із 41 країн Європи Україна посідає 40 місце, випереджаючи Молдову). Якщо середня купівельна спроможність на одну особу в Європі становить 12500 євро, то в Україні лише 1688 євро (за даними дослідження GfK Purchasing Power Europe 2008/2009). Заборгованість населення в Україні з оплати житлово-комунальних послуг на початок листопада становила 7218,9 мільйонів гривень

11 грудня 2008 року з уст Віктора Януковича, лідера Партії Регіонів (опозиційної фракції в українському парламенті) прозвучала неприхована погроза: мовляв, якщо уряд Юлії Тимошенко за 100 днів не наведе лад в економіці, то Партія Регіонів виведе людей на вулиці міст і сіл України. Нестатки, бідність, безробіття вже призвели до загострення криміногенної ситуації в державі. І ця тенденція зростатиме.

В Україні не проводяться системні економічні реформи - не прийнятий Податковий кодекс, не здійснена судова, комунальна, медична реформи. Бажає кращого ситуація в освіті (як у середній школі, так і у вищій).

Гривня то ревальтвує, то девальвує. Це спричинює серед населення паніку, зокрема з депозитами. Річна інфляція становить 22%. Обриси нової економіки в 2009 році - примарні. Триває газовий шантаж з боку Росії. Політика Національного банку недолуга. Нацбанк ніяк не може визначити курс гривні. Досі не прийнятий бюджет на 2009 рік. Упродовж 2009 року загальний дефіцит коштів державних фінансів сягне 82,5 мільярда гривень (15 грудня 2008 року у Львові за $1 можна було купити 7,7 гривні, у вересні за $1 давали 5 гривень). Загальний дефіцит бюджету на 1-й квартал 2009 року становить 9,7 мільярда гривень (лише для наповнення пенсійного фонду бракує 4,2 млрд грн.). Відсутні джерела фінансування пенсіонерів. Банківську систему треба лікувати, а то й рятувати - для рекапіталізації банків необхідно $6 мільярдів доларів. Наступного року занепад економіки триватиме.

У 2009 році триватиме криза влади, продовжуватимуться змагання політичних суб'єктів аж до відставки уряду або нового паралічу Верховної Ради. Залишається відносно високою ймовірність нових виборів до Верховної Ради (указ Президента про позачергові парламентські вибори призупинено, але не відмінено). Політична криза може призвести до безпосередньої загрози національній безпеці України. Президент Віктор Ющенко може опинитись у дуже складній ситуації. Аж до імпічменту. Не виключено, що в другій половині 2009 року парламентарі врешті-решт візьмуться за реформу Конституції. Більш-менш стійка виконавча влада можлива не раніше 2010-2012 років. А найімовірніше - в 2011 році. Політико-економічний хаос не припиниться до кінця 2009 року. Зростатимуть авторитирні запити мас. Росія продовжуватиме зміцнювати свої позиції за рахунок експорту нафти і газу, далі переконуватиме Західну Європу і США, що Київ залежить від Москви.