Суспільство не завжди косо дивилося на чоловічі сльози - в середньовічній Японії епохи Хейан, наприклад, аристократ не вважався аристократом, якщо він не умів ридати по десять разів на день - то милуючись осіннім місяцем, то квітучою вишнею, то розмовляючи зі своєю сьомою молодшою дружиною про швидкоплинність всього сущого. Суворі кавалери європейського Ренесансу старанно збризкували любовні листи водою, щоб чорнило розтікалося, створюючи ілюзію сліз невтішного кореспондента. Пролити сльози розчулення в церкві взагалі було справою богоугодною навіть для військових. А римські воєначальники, відбираючи солдатів до елітних легіонів, прагли брати тих, хто перед боєм «червонів обличчям і лив сльози гніву, оскільки це ознака хороброго серця. Боягуз же блідне, і губи і очі у нього залишаються сухими». Сьогодні сльози вважаються дамським привілеєм, тоді як одним з основних критеріїв мужності стало уміння приховувати свої справжні емоції.

О'кей, це ми уміємо. За це нас обзивають "бездушними колодами". І де, питається, справедливість? Між іншим, слізні залози від довгого невживання атрофуються і "розучуються" плакати - звідки ж ми нашкрябаємо сліз на ті моменти, коли їх терміново потрібно пролити? Ті чоловіки, які не втратили здібності до плачу, опиняються у більш виграшному положенні в порівнянні з тими, хто слухняно відучився плакати у віці восьми-десяти років. Зізнання у коханні, вимовлене із сльозами на очах, наприклад, справляє на будь-яку жінку надзвичайний ефект, навіть якщо до цього вона не знаходила в тобі нічого привабливого. А якщо у тебе підозріло блищатимуть очі на концерті у початковій школі, де ваше чадо, старанно фальшуючи, виконує пісеньку, то будь-яка дружина прийде в захват від твоєї батьківської гордості і сама вирішить, що нова гума і радіатор куди важливіші за якусь безглузду шубку. Отже, якщо можеш плакати - плач. Але коли це треба.Точніше, коли не треба. Тому що жінки поважають тільки ті чоловічі сльози, які викликані речами неістотними. Якщо ж ти заливатимешся сльозами через неприємності на роботі, хворий зуб або відсутність грошей на новий піджак, тобто маючи реальні причини усмак поридати, жодна жінка не захоче залишатися поряд з таким слабаком. Тому що з жіночої точки зору основне правило чоловічого плачу звучить так:

Сльози у тебе на очах можуть з'являтися тільки у момент високої душевної напруги. Їх можуть викликати:

• Співпереживання
• Любов
• Або захоплення

ВСЕ ІНШЕ - ЦЕ СЛАБОХАРАКТЕРНІСТЬ!

Тут, звичайно, теж важливо не переборщити. Якщо цю зброю застосовувати дуже часто і не у справі, то вона втратить свою ефективність. Кожній жінці цілком вистачить двох-трьох разів за весь період спілкування. Відтепер вона знатиме, що ти - зразок чуйної душі, і навіть якщо на сімейних похоронах передчасно покійної золотої рибки твої очі будуть сухішими за пустелю Гобі, це буде списано на те, що від горя ти навіть забув про сльози. А що, питається, робити тим, хто ні за які пряники і інші блага світу не здатний вичавити з себе сльозу більш-менш помітного розміру? Наприклад, сядь перед телевізором з коробкою чіпсів. Їж чіпси, але пальці не облизуй, щоб на них накопичилося достатньо солі. А у найвідповідальніший момент, коли мисливець підніме рушницю і у бідного зайчика затремтять вушка, просто непомітно протри собі очі солоними пальцями. Обіймаючи і утішаючи тебе, твоя подружка і не пригадає того, що минулого літа, коли ви з приятелями повернулися з полювання, ти подарував їй такий симпатичний заячий хвостик...