Їх стає дедалі більше - тих, хто не повернувся, хто назавше залишився сорокарічним, тридцятирічним, а кому не виповнилося й двадцяти. Тих, хто віддав свої життя за українську землю. І за право жити вільними людьми у вільній країні.

 

Ми продовжуємо публікувати інформацію про бійців, які загинули, захищаючи кордони України від наступу російських військ.

Михайло Яровий

 

Михайло Михайлович Яровий народився 19 вересня 1977 року, в Кропивницькому.

Після закінчення школи № 22 хлопець вступив до вищого професійно-технічного училища № 4, де здобув спеціальність слюсаря-ремонтника 3-го розряду. Працював на заводі «Червона зірка» інженером з переміщення вантажу на ПАТ «Креатив».

18 червня 2018 року Михайло Михайлович був призваний за контрактом Кропивницьким РВК. Пройшов навчання у 169-му навчальному центрі «Десна», після чого був відряджений до свого підрозділу.

Солдат, гранатометник 2-го відділення 3-го взводу 9-ї роти 3-го механізованого батальйону 28-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 13 серпня 2018 року о 19:50 в околицях міста Мар'їнка, Донецької області, від множинних уламкових поранень, які отримав через підрив на міні.Похований 16 серпня у Кропивницькому.

У нього залишилися мати, цивільна дружина та дитина.

Георгій Ольховський

 

Георгій Сергійович Ольховський (позивний «Ольха») народився 8 січня 1989 року, в селі Зарічне, Сімферопольського району (Крим). Після анексії півострова переїхав до Луцька.

Після завершення 8 класів середньої школи № 40 у Сімферополі навчався у військовому ліцеї Алушти.

У 2007-2009 роках чоловік проходив строкову військову службу в Очаківському 73-му морському центрі спеціальних операцій, після чого вступив до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, яку закінчив влітку 2014-го року у званні лейтенанта. Після закінчення пішов до 128 гірсько-піхотної бригади. Брав участь у боях біля Авдіївки, Станиці Луганської, Дебальцевого, шахти Бутівка, Горлівки.

Старший лейтенант, командир роти 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади.

Георгій Сергійович дуже мріяв повернутися до Криму, але свого, українського Криму. Доволі часто він казав, що ще прогуляється на своїй рідній землі, коли відвоює її назад. Але не судилося.

Загинув 23 серпня, близько 2:00, біля села Старогнатівка, Волноваського району, Донецької області, від смертельного кульового поранення, завданого снайпером найманців РФ. Похований 26 серпня на міському кладовищі Луцька у селі Гаразджа, на Алеї почесних поховань.

У нього залишилися дружина, донька та син.

Андрій Чирва

 

Андрій Олександрович Чирва народився 27 жовтня 1972 року, в місті Мирноград (на той час - Димитрів), Донецької області. Мешкав у Покровську.

Коли на Сході розпочалася війна, чоловік спочатку займався волонтерською діяльністю. 15 лютого 2017 року був призваний за контрактом Покровсько-Селідовським ОМВК Донецької області.

Старший солдат, механік-водій 2-го відділення 1-го взводу 2-ї роти 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар» 53-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 23 серпня, близько 6:50, неподалік від селища Кримське, Новоайдарського району, Луганської області, під час довготривалого бою зі силами противника, який спробував захопити наші передові спостережні пункти вздовж Бахмутської траси. У тому бою загинули четверо бійців «Айдару», ще семеро зазнали поранень.

Похований 27 серпня у Покровську.

У нього залишилися мати та дружина.

Михайло Щербанюк

 

Михайло Миколайович Щербанюк народився 25 листопада 1989 року, в селі Бережани (на той час - Комунарівка), Калинівського району, Вінницької області.

4 листопада 2017 року підписав зі ЗСУ контракт.

Старший солдат, старший стрілець 3-го відділення 3-го взводу 2-ї роти 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар» 53-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 23 серпня близько 6:50 біля селища Кримське, Новоайдарського району, Луганської області, під час довготривалого бою зі силами противника, який спробував захопити наші передові спостережні пункти вздовж Бахмутської траси.

У батьків Михайло був єдиною дитиною (кілька років тому померла його сестра).

Похований 26 серпня у рідному селі.

Мар'ян Найда

 

Мар'ян Володимирович Найда (позивний «Нейтон») народився 13 квітня 1997 року, у Львові.

Закінчив Львівський навчальний комплекс ЛНВК «Провесінь». Продовжив навчання у Львівському автомобільно-дорожньому коледжі та Технічному коледжі Національного університету «Львівська політехніка».

25 серпня 2015 року хлопець був зарахований солдатом, стільцем-санітаром 4-го відділення 2-го взводу 1-ї роти спеціального призначення батальйону спеціального призначення (резервного батальйону) Східного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України (в/ч 3057). У лавах батальйону пробув до 19 вересня 2016-го та був звільнений за скороченням штату.

Мар'ян випромінював якесь сяйво добра, навколо нього сірі фарби набували яскравих кольорів. Він був абсолютно безвідмовним та хоробрим, з легкістю погоджувався на будь-яке завдання. Мав неабиякий талант художника, неодноразово робив побратимам тату.

13 лютого 2017-го року підписав зі ЗСУ контракт.

Старший солдат, командир бойової машини-командир відділення 2-го штурмового відділення 1-го взводу 2-ї роти 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар» 53-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 23 серпня, близько 6:50, на околицях селища Кримське, Новоайдарського району, Луганської області, під час довготривалого бою зі силами противника, який спробував захопити наші передові спостережні пункти вздовж Бахмутської траси.

Похований 26 серпня у Львові.

У нього залишилися мати та брат.

Василь Нечитайло

 

Василь Володимирович Нечитайло народився 13 травня 1966 року, в селі Новомиколаївка, Вітовського району, Миколаївської області.

Сержант, командир відділення 28-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 23 серпня о 15:45 у районі населеного пункту Красногорівка, Донецької області, через поранення, отримані під час обстрілу водовозу ЗСУ протитанковою керованою ракетою.

Похований 25 серпня у Новомиколаївці.

У нього залишилися дружина та троє дітей.

Тарас Проценко

 

Тарас Станіславович Проценко (позивний «Тарік») народився 15 травня 1976 року, в селищі міського типу Лисянка, Лисянського району, Черкаської області. Мешкав у Києві.

1993 року хлопець закінчив сільську школу. Ще з юних років він цікавився футболом, іншими видами спорту. У його шкільному атестаті було лише кілька «четвірок», все інше він знав на «відмінно».

Із 2014 року добровольцем пішов на війну, але навіть там, у жорстких умовах виживання, посмішка не сходила з його обличчя. Тарас любив і вмів куховарити, побратими згадують смачні страви, які він здатен був приготувати.

20 квітня 2018 року призваний за контрактом Костянтинівським ОМВК у Донецькій області.

Солдат, заступник командира бойової машини-командир відділення 2-го відділення 3-го взводу 2-ї роти 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар» 53-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 23 серпня, близько 6:50, біля селища Кримське, Новоайдарського району, Луганської області, під час довготривалого бою зі силами противника, який спробував захопити наші передові спостережні пункти вздовж Бахмутської траси.

Похований 26 серпня у Лисянці.

У нього залишились батьки, дружина та двоє дітей.

Станіслав Д'яконов

 

Станіслав Васильович Д'яконов народився 24 березня 1985 року, в селі Червоне, Білопільського району, Сумської області. З 2011 року мешкав у селі Сергіївка. Працював будівельником.

У 2015 році був призваний за мобілізацією та проходив службу у 13-му окремому аеромобільному батальйоні 95-ї окремої десантно-штурмової бригади.

14 листопада 2016 року підписав зі ЗСУ контракт.

Старший солдат, навідник кулеметного відділення протитанково-кулеметного взводу 2-ї роти 15-го окремого мотопіхотного батальйону 58-ї окремої мотопіхотної бригади.

Загинув 24 серпня, о 15:40, в околицях селища міського типу Південне, на Горлівському напрямку, від смертельного кульового поранення, отриманого під час бою з найманцями РФ.

Похований 28 серпня у Сергіївці.

У нього залишилися мати та двоє братів.

Сергій Левченко

 

Сергій Валерійович Левченко народився 15 вересня 1987 року, в Сєвєродонецьку.

Навчався у 10-й школі, закінчив Сєвєродонецький професійний ліцей, працював на заводі залізобетонних виробів.

Проходив навчання у навчальному центрі «Десна», після чого протягом двох років перебував у лавах Збройних сил України.

Солдат, командир бойової машини 1-ї роти механізованого батальйону 53-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 26 серпня неподалік від селища Кримське, Луганської області, під час виконання бойового завдання через підрив на міні.

Похований 28 серпня у Сєвєродонецьку.

У нього залишилися батьки, дружина та двоє дітей.

Олександр Бережанський

 

Олександр Сергійович Бережанський (позивний «Берія») народився 20 січня 1976 року, в селі Ланцеве, Більмацького району, Запорізької області.

Військовослужбовець 53-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 26 серпня біля селища Кримське, Луганської області, під час виконання бойового завдання через підрив на міні.

Похований 28 серпня у Ланцевому.

Автор: Ян Осока

Джерело: «Цензор.НЕТ»