ФУТЗАЛ

Олександр Бондар - про польський футзал, Лігу чемпіонів, українську Екстра-лігу і львівський «Тайм».

 

- У якому польському клубі було легше адаптуватися?

- Напевно, тут, у «Рекорді». Тому що тут створені всі умови для того, щоб грати. Дуже хороша структура: спортивна школа, професійний клуб, третя ліга великого футболу, жіночий футбол, футзал. І все на такому рівні, що приходиш у роздягальню тільки за кросівками і щитками. Загалом, ні про що не думай, тільки грай. Все налагоджено на професійному рівні. Тим більше, що це моя третя команда в Польщі після «Вісли Кракбет» і «Ред Девілз» (Хойніце).

Не скажу, що було тяжко. Польську трохи знав - у мене в Польщі родичі живуть. Загалом, мені було нескладно адаптуватися і в побутовому плані, і в спортивному.

- Як ти вважаєш, чому польський футзал за наявності хорошої інфраструктури повільно переходить у професійний статус?

- Багато хто працює. Тут немає такого, щоб усі професійно займалися футзалом. Практично всі, хто грає, вранці йдуть на роботу, до обіду працюють, а вже після роботи йдуть на тренування. Тому й такий рівень. У нас, в Україні, все значно більш професійно - більшою мірою ті, хто грає у футзал, не працюють. Я думаю, що в цьому головна причина.

- Які завдання стоять перед «Рекордом» у Лізі чемпіонів УЄФА?

- У нас днями відбулася зустріч із президентом, говорили про це. Зрештою, хотілося б потрапити в елітний раунд. Завжди ставиш високі цілі, але не завжди вдається їх досягнути.

- Твоя думка про суперників.

- Вважаю, що перша група нам під силу. Суперники з Люксембургу, Болгарії та Уельсу. Треба проходити, тим більше, що граємо вдома, а от далі буде складніше. Наступна група у Ризі більш рівна: місцевий «Нікарс» - хороша команда з досвідченим тренером, постійно грає в Лізі чемпіонів.

За розкладами туди також може потрапити володар Кубка Німеччини, який, за нашими даними, цього сезону робить ставку на бразильців (вісім), і чемпіон Румунії «Тімішоара», де вистачає натуралізованих бразильців і португальців. У нас шлях В, де з групи виходить одна команда. Так що буде важко у будь-якому випадку, але будемо старатися. Поки що потрібно виграти цю групу, а потім уже думатимемо, як грати далі (посміхається).

- Можеш виокремити якихось польських футзалістів, які, на твій погляд, могли б грати в чемпіонатах рівнем вище, ніж польський?

- Перший, кого можна виокремити, це Павел Будняк. Дуже сильний гравець, він свого часу грав у нас за «Ураган». Коли я грав у Хойніце, там був Томаш Крізель, зараз грає за збірну Польщі - теж хороший гравець. У «Клірексі» заграв Себастьян Лещак - дуже вирізняється. Він прийшов з футболу, це у нього другий або третій сезон у футзалі, але він дуже швидко прогресує.

- Твоє ставлення до плей-оф? У польському футзалі зараз велика дискусія щодо цього.

- Знаю, що була нарада президентів, але за плей-оф проголосувало всього п'ять чи шість осіб із дванадцяти. Тому наразі закинули таку систему змагань. Правда, очки тепер вже не діляться навпіл на другому етапі. Тут усе, як у футболі: поміняють щось у футболі - через рік те саме роблять у футзалі.

Моя думка - система плей-оф потрібна. Це - цікаво для глядачів. Тільки щоб не було такого, що команда грає регулярний чемпіонат в одному складі, а перед плей-оф дозаявляє чотирьох бразильців і починає «виносити» всіх. Придумати б щось, наприклад, щоб гравець зіграв не менше, ніж 75% матчів у чемпіонаті. Або закривати трансферний період задовго до початку плей-оф. Якось так, тому що багато хто таке практикує, а, на мою думку, це - неправильно.

- Слідкуєш за українською Екстра-лігою? (Тут Сашко жвавішає і посміхається).

- Звісно, постійно. Буває, що включаю по 2-3 матчі одночасно: один на комп'ютері, другий - на телевізорі, а третій - на телефоні. Намагаюся дивитися всі матчі.

- За кого вболіваєш?

- Насамперед, за «Кардинал-Рівне». Це - моя рідна команда. І за «Енергію», за яку тривалий час грав. Підглядаю якісь комбінації, стандарти, фрагменти. Дивлюся, а потім прихожу на тренування і розповідаю тренеру. У нас багато комбінацій так і називаються - «Кардинал», «Ураган», є навіть «Сокіл», сьогодні якраз спробували її розіграти (сміється).

- Кого з українських гравців можна виокремити?

- Мені складно. Дуже багато молодих гравців. Коли я грав, були зовсім інші люди. Але молодь прогресує - це помітно. І у збірній йде процес зміни поколінь, бо з'явилося багато молодих гравців. Я думаю, що все буде добре. У «Сокола», до речі, теж серйозний акцент на молодь - проти нас виходили зовсім молоді хлопці. Гра поставлена, виконавці добре готові фізично.

- Олександре, заглядав у базу ФФУ, дивився, як розвивалася твоя кар'єра. Помітив, що ти в ОДЕКу одночасно грав і у футбол, і у футзал. Чи так це?

- Так, було таке.

- Ти там за чотири сезони забив більше, ніж 80 голів. Нападником грав?

- Ні, лівим півзахисником (сміється). Так воно і було - в суботу міг грати за МФК «Рівне» тоді ще у Першій лізі, а в неділю - за ОДЕК на великому полі.

- Який період за час виступів в Україні можеш виокремити? В якому клубі тобі гралося найкомфортніше?

- Коли грав за львівський «Тайм». Тоді склад був дуже потужній. Підбір виконавців був відмінний: Дмитро Бондар, Ільдар Макаєв, Максим Павленко, Сергій Чепорнюк, Віталій Скорий, Олександр Кондратюк, Євген Москвін, Сергій Кольцун, потім додалися Валерій Легчанов, Денис Овсянніков. Склад був такий, що і в дванадцятку гравців у протоколі важко було потрапити.

- Кілька слів із приводу сьогоднішнього матчу.

- Ми зібралися і зайшли в зал тиждень тому. За два тижні до цього отримали завдання з фізпідготовки, бігали, готувалися самостійно. Тому, як для першого матчу, ми зіграли добре. У другому таймі почали пробувати новачків, ще багато непорозумінь. Вони (бразилець та італієць) ще багато чого не знають, тому чимало помилялися. І «Сокіл» теж у другому таймі додав, вони добре грали в пресинг. Пресували, пресували і таки змусили нас помилятися. Для нас це добре - в Польщі проти «Рекорду» так не грають. Так що для нас зіграти такий матч перед стартом офіційних змагань - дуже хороша підготовка до сезону.

- Дякую за інтерв'ю. Успіхів у Лізі чемпіонів!

- Вам - успіхів в чемпіонаті!

 

Автор: Сергій Бабіков

Джерело: Futsalua.org