НАСТІЛЬНИЙ ТЕНІС

3 серпня у Львові грошовими сертифікатами нагородили кращих спортсменів півріччя. Серед них була чемпіонка Європи з настільного тенісу в парі Соломія Братейко. Після нагородження наш кореспондент поспілкувався з нею та розпитав про старт кар'єри, ритуали та цілі.

 

- Як ви прийшли у настільний теніс?

- Я народилась у селі Андріївка, Буського району, Львівської області, і єдиний спорт, яким можна було займатись, - це  був настільний теніс. Також моїм сусідом є Віктор Дідух (чемпіон Літніх Паралімпійських ігор, майстер спорту України міжнародного класу - прим. ГС), я починала в нього тренуватись. Спочатку мені не дуже подобалось, тому мама змушувала ходити разом зі сестрою. З часом почала їздити до Львова на тренування, а потім переїхала в Жовкву, де тренувалась щодня.

- Коли зрозуміли, що це ваш вид спорту і будете займатись ним професійно?

- Коли переїхала в Жовкву. Я зрозуміла, що хочу цим займатись і досягнути у цьому успіху та показати всім, що люди зі села також можуть багато досягнути.

- Де ви зараз тренуєтесь?

- У Чехії, там виступаю за місцевий клуб, який забезпечує мене всім необхідним. Але час від часу приїжджаю в Україну на збори з національною командою.

- Розкажіть більше про клуб.

- Клуб називається «Годонін». Це - назва міста Годонін, що розташоване біля Брно. Я граю в Екстра-лізі. Раніше грала з хлопцями у Дивізіоні. Також ми граємо в європейській Суперлізі.

- Як минає ваш день - день професійної гравчині у настільний теніс?

- Прокидаюсь рано, але все залежить від того, на яку годину тренування (потрібно домовлятись з тренером). Найчастіше це між 9-ю та 10-ю. Снідаю, йду на тренування, розминаюсь, тренуюсь дві/дві з половиною години. Потім йду відпочивати та обідати, а на пів на п'яту/ четверту або третю (залежно від домовленості з тренером) йду на тренування до сьомої вечора.

- Ви щодня можете собі визначати, коли зустрічатись із тренером, йти на тренування?

- Завдяки тому, що ми маємо цілий день вільний зал, ми можемо домовлятись на ту годину, на котру хочемо.

- Чи є якісь особливості при підготовці до змагань і в день гри?

- Кожен спортсмен має свої ритуали перед м'ячем чи грою. Наприклад, постукування м'ячиком по столі чи підлозі, витирання рук. Є така специфічна традиція - викрики. Після кожного виграного очка можна щось кричати, стимулюючи себе. Мене це завжди підбадьорює.

- А які у вас?

- Різні (сміється - прим. ГС).

- Для більшості настільний теніс - розвага. Чим вирізняється професійний настільний теніс?

- Найчастіше - це тримання ракетки. Та ж ракетка має бути професійною. Аматори можуть купити свою ракетку в звичайному магазині. Нашу - тільки в спеціалізованих, вона значно дорожче коштує та має специфічні накладки. Використовуємо м'ячики кращої якості.

- Кожен спортсмен розповідає про свій стиль гри. Як його побачити звичайним вболівальникам? Чим вони відрізняються?

- Я - лівша, а частіше грають правою. Є захисниці, які постійно відходять і захищаються. Є дуже смішні техніки виконання топсів, підрізок. Потрібно добре придивитись до того, як спортсмен виконує всі елементи і можна побачити, що він робить не так, як інші.

- Через те, що ви лівша, ваш стиль незручний суперникам?

- Мені здається, що навпаки, зручний. Мене вважають швидкою, проста нападаюча, яка нічого особливого не робить. Але виграю я за рахунок швидкості, багато хто не встигає.

- Наскільки велика різниця, якою рукою грає суперниця?

- Я, як лівша, маю деякі переваги. Багатьом не зручно грати з лівшами. Тому я маю перевагу перед деякими суперниками.

- Чим вищий на зріст, тим важче грати в настільний теніс. Чи це так?

- Напевно, так. Мені здається, що чим нижчий, тим легше. Високим потрібно нижче присідати біля столу, щоб добре бачити сітку, м'ячик і контролювати себе. Якщо ти низького росту, то не завжди і схилятись треба.

- Рахували, скільки кілометрів «намотуєте» довкола стола під час змагань або тренувань?

- Ніколи, але треба це порахувати. Думаю, десь п'ять кілометрів буде.

- У великому тенісі гонорари сягають мільйонів доларів. А які заробітки у настільному.

- Звичайно, менші, ніж у великому. Він і менш популярний. Але якщо ти хороший професіонал, виграєш змагання, то тебе добре фінансують. Ти можеш рекламувати різні марки і фірми. Я вважаю, що це - хороший спорт для заробітку.

- Чи може спортсмен жити і відкласти на «пенсію» тільки за рахунок настільного тенісу?

- Думаю, що можна. Настільним тенісом можна займатись все життя, тільки в різних ролях. Після завершення кар'єри можна діток тренувати або проводити спаринги.

- У вас багато перемог і нагород. Яка найцінніша?

- Перемога на Чемпіонаті Європи в парі і третє місце на Протурі в Польщі. Це - дві «великі» медалі, які мене стимулюють і показують, що я можу досягнути більшого.

- Наскільки важливим є вік для гравців настільного тенісу? Ви вже в 15 років змагались на дорослому чемпіонаті України.

- Він відіграє важливу роль, але важливішим є, наскільки швидко ти адаптуєшся до вимог, як тренуєшся й отримуєш нові знання. Мені здається, що найкращий вік - від 20 до 30 років. Це - ідеальний вік для хорошої професійної кар'єри.

- Чи є «дідівщина» у збірній України?

- Коли переходила до національної команди, то думала, що буде. Але такого не було. До мене добре ставляться, я з усіма на рівних умовах. Мене завжди підтримують, допомагають, радять, вчать.

- Настільний теніс в Україні розвивається?

- Важко сказати. Тренери допомагають дітям. Але з кожним роком дедалі менше дітей цікавляться цим видом спорту. Навіть та ж Суперліга: колись вона була дуже сильною, а зараз майже немає. Потрібно більше стимулювати дітей займатись після молодших класів, кадетських, юніорських.

- А який рівень в Європі?

- Сильною є Німеччина, де ідеальна підготовка. Французи дуже добре працюють, у них є лікарі, психологи. У нас тільки тренери їздять, а тепер ще масажист буде. Це вже добре.

- Не важко переїхати у чужу країну так рано?

- Я хотіла змін, хотіла спопробувати щось нове. Мені казали, що буде важко, що буду плакати за мамою і татом. Я жодного разу не плакала і не пошкодувала, що поїхала.

- Як налаштовуєте себе на змагання?

- Кажу собі «треба виграти, треба постаратись, треба показати, на що ти здатна».

- Чи було колись бажання покинути спорт?

- Це хіба що буває після провальних змагань. Але через кілька днів ти розумієш, що треба більше працювати, щоб були кращі результати.

- Часто заглядаєте в рейтинг?

- Стараюсь не так часто, щоб себе не розчаровувати, коли програю і «падаю». А коли виграю - дивлюсь.

- Яка ваша мета?

- Потрапити на Олімпійські ігри.

- Чому потрібно займатись настільним тенісом?

- Він розвиває всі м'язи в організмі, тут повинен добре працювати мозок, виробляється хороша реакція. Під час гри в настільний теніс потрібно багато рухатись, тому всі можуть скинути зайві кілограми.

Довідка

 

Братейко Соломія Володимирівна народилася 24 лютого 1999 року, в селі Андріївка, Буського району, Львівської області. Настільним тенісом почала займатися з 5 років у тренера-викладача СДЮШОР «Прудкий м'яч» Дідуха Ігоря Володимировича в селі Андріївка. Також з нею займався його син Дідух Віктор Ігорович. Згодом почала їздити на тренування до Львова на основну базу СДЮШОР «Прудкий м'яч» до тренера-викладача Шацького Миколи Миколайовича.

В 10-11 років вперше виграла чемпіонат Львівської області. З появою СК «ЛІРС» у віці 12 років переїхала жити в місто Жовква та під керівництвом тренерів-викладачів Карликової Марії Олегівної та Бучацького Сергія Миколайовича у віці 14 років виграла чемпіонат України серед кадетів, ТОП-16.

Неодноразово здобувала перше місце на міжнародному турнірі «LIRS-OPEN» та «Кубок Анатолія Строкатова». Після того ставала чемпіонкою України серед юніорів та молоді. Також посіла друге місце на Чемпіонаті України серед дорослих у 2018 р. м. Чернігів. На цих же змаганнях посіла І місце в жіночій парі та перше місце в змішаній парі. Була призеркою на міжнародному турнірі в Польщі, Чехії та Словаччині.

Тренер: Віктор Дідух - чемпіон Літніх Паралімпійських ігор-2016 у Ріо-де-Жанейро. Майстер спорту України міжнародного класу з настільного тенісу.

 

Джерело: «Галичина спортивна»