Гунбай-хейхо (стратегія і тактика) – мистецтво, без якого неможливо перемогти у бою. Етимологія слова «стратегія»: від грецького слова «strategos» – «мистецтво полководця». У військовій лексиці стратегія означає планування і реалізацію плану дій з використанням усіх доступних засобів і термінів виконання.

Стратегія самозахисту – план дій, метою якого є перемога у бою, а засобом досягнення мети є мистецтво самозахисту і треноване тіло бійця. Успішне досягнення стратегічних цілей можливе лише за умови добре продуманої тактики.
Тактика проведення бою – це ретельно продумані дії бійця, що динамічно змінюються залежно від ситуації, і які призводять до 100% перемоги над ворогом чи групою ворогів.

Види стратегій і тактик рукопашного бою

Оскільки ситуація у бою змінюється буквально за частки секунди, то це вимагає напруженої розумової діяльності людини, яка повинна моментально оцінювати ситуацію, приймати рішення і застосовувати наявні навички для досягнення мети на кожному етапі бою. Потрібно розуміти, що бої можуть бути різними, у різних видах боїв будуть різні цілі, відповідно, і стратегія і тактика проведення бою теж буде різною. І якщо боєць заздалегідь уявлятиме, що він повинен робити у тій чи іншій ситуації, йому буде значно простіше зрозуміти, як поводитися під час бою. Отже, можна говорити про наступні види:
Військова стратегія і тактика – має на меті повне придушення, усунення агресії противника, примус його до втечі або виведення з ладу аж до фізичного знищення.
Поліцейська стратегія і тактика – основна мета – знезброєння і затримання противника.
Антитерористична стратегія і тактика – максимально швидка ліквідація терористичної загрози і самих терористів, але за умови безпеки заручників.
Спортивна стратегія і тактика – перемога над противником у рамках встановлених правил.

Важливо!
У вуличній бійці, залежно від ситуації і кондиції противника, можливе використання будь-якої з перерахованих вище тактик. Можливі бійки з якимись заздалегідь обумовленими правилами при з’ясуванні взаємин між людьми. Використовувати спортивну тактику бою у цьому випадку можна лише тоді, коли в такій бійці з правилами не використовують зброю. В Іспанії ще до недавнього часу практикували «спортивний» бій на ножах, після якого переможеного часто виносили на кладовище. Апріорі ви повинні розуміти, що на вулиці спортивну тактику краще не застосовувати.
Краще – для вашого здоров’я і здоров’я ваших близьких. Що стосується інших тактик, то ви самі повинні вирішити, чи достатньо просто «заспокоїти» п’яного сусіда, що розбушувався (поліцейська тактика), чи необхідно визволити сусідських жінок і дітей, яких він погрожує зарізати (антитерористична тактика). І зовсім по-іншому потрібно діяти, якщо на вулиці з вами хоче «поговорити» місцева «шпана» (військова тактика).

Стратегія. Етапи рукопашного бою

Будь-який рукопашний бій має чотири фази, відбувається за чотири етапи.

Перший етап: оцінка супротивника і навколишньої ситуації

Дуже важливий етап, який визначає всю картину майбутнього бою. На підставі цієї оцінки приймається план бою, коригується тактика. На цьому етапі необхідно:
– оцінити противника, його наміри, його фізичні дані, агресивність, небезпеку, бойові навички, озброєність та кількість;
– оцінити ситуацію, предмети цієї ситуації: що може бути використано як зброю нападу або захисту, які шляхи нападу і відступу можливі. Наприклад, якщо багато противників, можна використовувати паркан або стіну будинку для прикриття нападу зі спини. Палиця, камінь, жменя сухого листя на вулиці, фужер, пляшка, тарілка у ресторані, ручка або портфель в офісі – все це може бути вашою зброєю;
– зіставити арсенал своїх бойових навичок із двома попередніми пунктами: кондицією супротивника та атмосферою, визначити, що з наявного у вас буде найбільш ефективним у майбутній сутичці;
– оцінити інших – поки що нейтральних людей, які можуть бути як вашими помічниками, так і ворогами, або залишатимуться нейтральними під час усієї сутички.

Критерії оцінки противника у рукопашному бою

Традиційно теоретики рукопашного бою при виборі тактики основну роль відводять фізичним даним противника: антропометричним (високий, середній, маленький), біомеханіці його рухів (різкий, повільний, вибуховий), стану кістково-м’язового апарату і серцево-судинної системи (товстий-пухкий, худий-жилавий, атлет, громила), стану сенсомоторних реакцій (швидкості реакції, координації рухів, вестибулярного апарату). Беруться до уваги також інтелектуальні здібності супротивника, його нервово-психологічний тип (меланхолік, флегматик, холерик, сангвінік).
Потім визначається арсенал його технічних дій. Але чим багатші ваші бойові навички, тим доцільніше дотримуватися зворотної схеми – спочатку оцінювати бойові навички супротивника, порівнювати їх зі своїми, і лише потім брати до уваги його фізичні кондиції.

Важливо!
Маючи на озброєнні різноманітні прийоми з борцівської, ударної, змішаної техніки, як у Ніппон Кемпо, можна з успіхом застосовувати їх проти відповідного противника. Основне правило – використовувати для захисту техніку противника, а для нападу – прийоми з незнайомої для нього техніки бою.
Наприклад, проти боксера або каратиста використовувати кидки, захвати і підсічки, і, навпаки, проти борця або дзюдоїста застосовувати ударну техніку. Сучасна синтетична система рукопашного бою Ніппон Кемпо має у цьому сенсі величезні переваги на відміну від традиційних єдиноборств, тому що навіть пройшовши початкову програму підготовки, боєць отримує, нехай і невеликий, але дуже різноманітний арсенал технічних дій, починаючи від ударних технік і закінчуючи застосуванням зброї з метою самозахисту. Таким чином, у такого бійця завжди знайдеться «козир за пазухою» навіть для ворога, який краще обізнаний з однією певною технікою бою – ударною або борцівською.

Другий етап: зав’язка бою

Тут варто звернути увагу на два моменти: раптовість та ініціатива.
Раптовість. Бийте першими. Не чекайте, поки вас вдарять. У розбірках на кшталт «підемо вийдемо» не давайте противнику шансу отримати перевагу, не чекайте, поки вас приведуть у незручну для вас ситуацію. Противник очікує, що бій почнеться на вулиці, – бийте, поки ви не встигли вийти з приміщення або тільки ступили через поріг. Бийте, коли ви йдете першими або коли ви йдете другими – без різниці. Бийте тоді і з такого становища, коли противник не очікує цього.
Чемпіона світу з боксу Віталія Кличка завжди вважали дуже незручним бійцем саме тому, що він умів ударити з опущеної руки, що дуже нестандартно для боксу. «Війна – шлях обману». «Спочатку нехай буде як безневинна дівчина – і противник відчинить свої двері. Потім же нехай буде, як заєць, що вирвався, – і супротивник не встигне вжити заходів для захисту». Це – слова відомого філософа Сунь-Цзи.
Раптовість дозволить перехопити ініціативу в бою. А ініціатива дасть можливість поставити противника у незручне для нього і зручне для вас становище.

Третій етап: кульмінація бою

Кульмінація бою – найвищий момент за напругою та інтенсивністю. Японські бойові мистецтва розглядають бій як дуже швидкоплинний відрізок часу. Ефектно бити одне одного ногами і руками можна, звичайно, не тільки у кіно. Однак, з точки зору самозахисту і самозбереження противник повинен бути виведений з ладу максимально швидко – за 5-10 секунд фізичного контакту, не встигнувши заподіяти вам істотну шкоду. Тому, якщо ви все зробите правильно, кульмінація настане одразу після зав’язки, і багато людей довкола вас навіть не встигнуть зрозуміти, що саме сталося.
Бій може затягнутися до двох-трьох хвилин лише у тому випадку, якщо він – спортивний і ви проводите його у захисному екіпіруванні, яке захистить вас від серйозних травм. Або у тому випадку, коли супротивників – декілька. Зазвичай, фізичний контакт у рукопашному бою навіть при порівняно рівних супротивниках триває не більше, ніж два-три десятки секунд. За цей час один із противників буде виведений з ладу. Тому будьте готовими віддати максимум сил і застосувати свої бойові навички протягом перших кількох секунд бою – вони мають вирішальне значення.

Четвертий етап: вихід з бою

Порядок виходу з бою залежить від вибраної тактики. Якщо з антитерористичною, поліцейською або спортивною тактикою все зрозуміло, то про військову або вуличну тактику бою потрібно сказати окремо. Не варто затримуватися на місці для того, щоб добити противника, або як у фільмах, сказати йому все, що ви про нього думаєте. Йдіть з місця сутички максимально швидко. На жаль, правоохоронні органи спочатку вважають, що той, кого побили, – жертва, навіть якщо він до цього порізав кілька людей.

Тактичні завдання у рукопашному бою

Вся стратегія бою, основний план проведення бою базується на виконанні низки тактичних завдань, що призведе до кінцевої мети – перемоги у бою.
У загальному випадку існує наступна послідовність виконання завдань:
– створення ситуації, де ви маєте перевагу, і нав’язуєте свій стиль та умови сутички. Якщо ви будете змушені битися на чужій території і тим стилем, якого ви не знаєте, це не додасть шансів до вашої перемоги. І, навпаки, якщо ви зможете застосувати те, що ви вмієте робити добре і що відпрацьовано на тренуваннях до автоматизму, успіх буде гарантований;
– підготовка зручної ситуації для проведення атаки. Вкрай бажано створити супротивнику у зручну для вас ситуацію, в якій ваша атака буде бездоганною. Це може бути як проведення обманного удару, який відкриє уразливі частини тіла, так і вихід на потрібну для проведення конкретного прийому дистанцію. Наприклад, якщо вас виводять «на поговорити», ви можете вдавати п’яного, і, ледве тримаючись на ногах, у спробі спертися на противника, зробити необхідний захват;
– проведення бойової дії. Ще раз повторимо, що тут немає місця для експериментів – атака повинна пройти бездоганно. Експериментувати потрібно у спарингах на тренуваннях, але не під час реального рукопашного бою. Пам’ятайте, що бойовий удар не повинен бути поодиноким, за першим має йти другий, третій і так далі, поки супротивник не буде повністю виведений з ладу.

Зверніть увагу!

У більшості випадків вуличні конфлікти – швидкоплинні, всі успішні атаки – раптові, але підготовані, і проводяться зі зручної позиції.
У японських системах боротьби і самозахисту існує таке поняття, як Cен-хо. Цей термін не має аналога у західній філософії, але його можна визначити як ініціативу при придушенні противника з використанням власної інтуїції, коли боєць не лише передбачає дії противника, а й керує ними. Японці вважають Сен-хо основою тактики бою в усіх традиційних (карате, дзю-до, кендо, сумо, джиу-джитсу, айкідо) і синтетичних (Ніппон Кемпо) єдиноборствах. Принципи Сен-хо насправді є тактичними прийомами, які можна використовувати протягом усього бою.

5 основних принципів Сен:

Сен – постійна атака. Тактика, в якій атака проводиться постійно, повністю пригнічуючи ініціативу і, відповідно, захист супротивника. Раптовий напад – це теж сен. Сен освоюють на самому початку шляху Ніппон Кемпо.
Сен но сен – одночасна атака. Наступний рівень складності. Тактика сен но сен базується на атаці, яка починається у той момент, коли противник тільки-тільки почав атакувати вас: він уже почав атакуючий рух. У цю коротку мить, коли противник, що називається, «сіпнувся», ви повинні почати атаку і провести її швидше, ніж він, з урахуванням його атакуючих дій, одночасно йдучи з лінії його атаки, і/або використовуючи енергію його атаки на свою користь і на шкоду йому. Сен но сен – це, по суті, зустрічний удар, контрприйом.
Сен сен но сен – перехоплення ініціативи. Тактичний прийом наступного рівня складності. Фактично це – розвиток попереднього принципу «сен но сен». Тут боєць не просто вичікує моменту атаки супротивника, а відчуває його і проводить свою атаку за частки секунди до початку атаки противника, практично захоплюючи ініціативу бою у свої руки, не даючи виказати ініціативу ворогові.
Така майстерність досягається шляхом постійної практики, постійних спарингів, коли за положенням рук, ніг, голови, жестів супротивника ви чітко визначаєте момент його атаки і передбачаєте її. Коли учень досягає цього рівня, його дії вже мають рефлекторний характер.
Го но сен  – перехоплення ініціативи, наступна контратака. У цій тактиці ви очікуєте атаки противника або навіть проводите її. Після початку атаки, коли противник уже не може її зупинити, ви виконуєте захисні дії з наступною контратакою. У спрощеному варіанті на початковій стадії підготовки у Ніппон Кемпо це виглядає так: противнику дають провести атаку, виконавши від неї захист, а потім одразу ж проводять свою, перехоплюючи у нього ініціативу.
Кі но сен. Найвища сходинка Сен Хо. Цей принцип не має фізичного прояву. У самій назві (Кі – енергія) закладено сенс енергетичного придушення противника. На початковому рівні підготовки «Кі но сен» використовують для запобігання фізичної сутички. Зовнішність, вираз обличчя, хода, постава, ваші жести – вже лише це може змусити противника відмовитися нападати на вас. Використання Кі но під час фізичного бою у Ніппон Кемпо, звичайно, дозволено учням, що мають коричневий або чорний пояси.

Практика – запорука перемоги

Отримати відточені навички і вміння при застосуванні арсеналу бойової кидкової та ударної техніки, зрозуміти тактичні закономірності бою, зміцнити і виростити дух переможця можливо лише в умовах справжнього бою без будь-яких обмежень.
Сучасний синтетичний рукопашний бій Ніппон Кемпо дає можливість проводити спаринги на повну силу, унеможливлюючи при цьому травматизм партнерів. Це можливо завдяки використанню повного захисного екіпірування, яке максимально захищає бійців. Тільки виконуючи бойові прийоми й удари на повну силу, ви зможете також на повну силу використовувати їх у реальному бою. Якщо ж ви б’єте на татамі або на рингу, виконуєте кидки і підсічки, притримуючи партнера, у реальній жорстокій бійці ви також будете притримувати противника за лікоть, щоб він не вдарився.
Займатися будь-яким видом самозахисту або системою єдиноборств без проведення практичних боїв – те ж саме, що вчитися плаванню без води. Якщо кинути такого новачка у воду, то 100 відсотків зі 100, що він потоне.
«Оранжерейні бійці», які знають багато ударів і прийомів, потрапивши у сутичку з вуличним хуліганом, який добре знає два-три удари і тактику вуличного бою, не мають шансів. У японській системі рукопашного бою Nippon Kempo кажуть: «Наші знання ми здобуваємо у бою!» У процесі проведення поєдинків у Ніппон Кемпо в кожного учня залежно від його фізичних кондицій і технічного арсеналу виробляється індивідуальний почерк бою і, найголовніше, – тактичне мислення та бойова інтуїція.
Тактичне мислення – це оперативне вміння моментально оцінювати бойову ситуацію і приймати рішення про застосування бойового впливу.
Бойова інтуїція – це здатність передбачати не тільки дії противника, а й розвиток ситуації загалом. Усі проведені поєдинки формують, у результаті, безцінний бойовий досвід.
Все це, разом узяте, – технічний арсенал, тактичне мислення, бойова інтуїція і бойовий досвід – є складовими справжньої майстерності самозахисту та самооборони.
Руки майстра починають діяти раніше, ніж його думка! Майстерність не народжується на порожньому місці. Майстерність відшліфовується у результаті послідовності, дисципліни і наполегливої праці.