Події минулого тижня в Україні і довкола неї повзли за доволі добре відпрацьованою схемою: на глибині - важливі, і, переважно, пов'язані з чиєюсь надмірною хапучістю. А зверху - банальні скандали, з допомогою яких увагою громадян намагалися крутити, як циган сонцем.

Отже, почнімо з риби, котра глибше.

Державна авіаційна служба переплутала країну, час, і обставини своєї роботи. А відтак посилила правила польотів безпілотників вагою до 2 кілограмів.

А отже дронам заборонили літати вночі, окрім того, заборонили літати над об'єктами, що знаходяться під охороною; дорогами державного значення; центральними вулицями міст, селищ і сіл; промисловими зонами; залізничними коліями; місцями аварій. Також заборонено використовувати дрони в зоні проведення Операції об'єднаних сил і над об'єктами, що належать СБУ, Міноборони і Нацгвардії.

Літати над палацами корупціонерів, звісно, теж нема чого.

Відтепер політ безпілотника Державна авіаційна служба вимагає узгоджувати з Державною авіаційною службою за добу до вильоту.

У випадку порушень правил - штраф, або навіть і три роки позбавлення волі.

Шкода, що в Україні бракує спеціалістів, котрі мають повноваження і засоби повернення чиновників з омріяної їхніми кишенями ситуації назад - в тяжку українську реальність.

Реальність, в якій більшість потреб ЗСУ у всьому, що стосується військової «небесної» розвідки забезпечують фронтові волонтерські безпілотники. І тепер у військових є тільки два шляхи виходу із ситуації: або використовувати дрони тільки вдень, і то - за маршрутом, і часом, узгодженими Державною авіаційною службою, або ж регулярно змащувати завіси кишень чиновників Державної авіаційної служби періодичними фінансовими вливаннями... Чи розлогою військовою лайкою в стилі бабусі Марусини.

Щоправда, наразі Державна авіаційна служба сама не має можливості перевіряти дотримання всіх своїх правил - а так би фінанси вже текли річкою...

Дивним чином вся ця трагікомедія жадібних випаданців з реальності майже збіглася у часі зі спробою підсунути українському війську безпілотники «Яструб» із сумнівною якістю та занадто високою ціною.

Продати Міністерству оборони таку техніку намагається фірма, яка, знову ж таки, за дивним збігом обставин, належить дружині скандально відомого нардепа, члена партії «БПП» Бориса Розенблата. Того самого, якого НАБУ підозрювало в отриманні хабара на 200 тисяч доларів у справі про видобуток бурштину. Але, як відомо, суд визнав політика настільки чесним, що дозволив йому не тільки зняти електронний браслет, а й виїжджати з країни - куди він з цієї країни подінеться. Та й де ще так можна заробити?

	Надсучасна зброя проти російських окупантів, не заборонена Мінськими угодами, схвалена постачальниками Міноборони. Опудало військове. Десь біля лінії фронту. Працює тільки вдень. Крутить тільки косою, і то рідко. Не порушує правил Державної авіаційної служби. Фото Serhiy Takhmazov

До слова, розробкою «Яструбів» (точніше, виготовленням з імпортованих деталей) займається фірма-перевізник, записана на батька одного з партнерів Розенблата. А коштує один такий «Яструб» 9 мільйонів гривень...

І все це якраз тоді, коли Державна авіаційна служба вирішила ускладнити життя користувачам дронів... Або ж - користувачам неправильних дронів?.. не там куплених?...

Просто дивовижні збіги.

Ще більш дивні речі кояться із оборонною галуззю взагалі як такою.

21 червня 2018 року Верховна Рада ухвалила закон про національну безпеку України, який було внесено президентом.

У ньому було узаконено повну секретність всього, що стосується оборонного держзамовлення. З одного боку, воно ніби й логічно... З іншого - в країні, в якій дружини народних  депутатів так і прагнуть продати Міністерству оборони безпілотники, котрі не вміють літати... Така секретність, як мінімум, є небезпечною для держави загалом.

Крім того, ця секретність автоматично викинула з кола потенційних постачальників оборонного комплексу іноземних виробників. Точніше, продавати свій товар українському війську вони можуть - але тільки через українського посередника. Ну це, мабуть, для того, щоб вже жодна дружина депутата чи батьки партнерів депутата без роботи не лишилися... Дбають про робочі місця для українців.

Точніше - дбали.

Бо раптом 26 червня стало відомо, що президент України підписав Указ, який увів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони України щодо лібералізації зовнішньоекономічної діяльності для вітчизняних компаній оборонно-промислового комплексу.

 

Як повідомив Секретар РНБО Олександр Турчинов під час брифінгу, рішення РНБО України передбачає лібералізацію зовнішньоекономічної діяльності для підприємств оборонно-промислового комплексу, «зокрема, дозвіл на експорт власної продукції без посередництва державних спеціалізованих компаній, усім виробникам військової техніки і зброї незалежно від форми власності».

«Дозволено імпорт продукції військового призначення для власних потреб виробників військової техніки і зброї, а також імпорт для недержавних підприємств, що мають прямі дилерські угоди із закордонними виробниками озброєнь», - повідомив Турчинов, додавши, що також знято обмеження щодо прямих контрактів для вітчизняних міністерств силового блоку, зокрема, Міністерства оборони, щодо закупівлі зброї та військової техніки за кордоном.

(Цензор.нет)

Дивовижно і несподівано. І, що головне, вчасно - якийсь там п'ятий рік війни...

Ще більш дивовижним є інше повідомлення того ж таки Турчинова.

На тому ж таки брифінгу він заявив, що наразі обговорюється ініціатива щодо закріплення на законодавчому рівні можливості приватизації державних оборонних підприємств.

«Ми проводимо активну роботу і з Кабінетом міністрів, і з Верховною Радою, зокрема, з профільними комітетами, щодо прийняття на законодавчому рівні зняття будь-яких обмежень щодо приватизації державних оборонних підприємств», - зазначив Турчинов.

Крім того, за його словами, планується також дозволити іноземним інвесторам заходити на українські оборонно-промислові підприємства.

Наразі законодавство жорстко обмежує приватизацію оборонних підприємств - і, схоже, правильно робить.

Бо, як то не дивно, ті ж таки українські постачальники «оборонки» не просто думають кишенями - вони ще й час від часу ті свої вражаючі думки озвучують.

Так, для прикладу, нардеп Сергій Пашинський в прямому ефірі українського телебачення на питання «Чому Україна досі не побудувала завод для патронів до стрілецької зброї», не кліпнувши оком, відповів: «Бо Україна не має потреби у патронах до стрілецької зброї».

Чим швидше за все, спровокував навіть у найменш знайомих зі станом забезпечення українського війська стрілецькими патронами людей палке бажання потриматися за шию промовця, або хоча б змусити його постріляти в реальному бою з російськими окупантами тим мотлохом, який солдатам постачають замість патронів до стрілецької зброї.

Що ж, можливо, що нові постачальники Міністерства оборони України і допоможуть вирішити цю проблему. Але з якої країни будуть ці нові постачальники?

Чи не вийде так, що після засекречування процедури цих закупівель дружини українських депутатів почнуть закуповувати товари для оборонного комплексу в Росії?

Тільки не кажіть, що таке неможливо.

Зміг же ж перший заступник секретаря РНБО Олег Гладковський (Свинарчук) купити електродвигуни до своїх тролейбусів у «Псковського електромашинобудівного заводу» (ПЕМЗ), який виробляє і військову техніку, а також комплектуючі для російських систем зенітних ракетних комплексів та для військової оптики. Тяжко було, незручно, війна і санкції заважали - а таки ж вмудрився!

Чого тільки не зробиш для забезпечення свого виробництва дешевими складовими... А росіяни не тільки дешевше продадуть,а ще й «відкат» приплатять, щоб взяли...

Одно слово, тепер небайдужій громадськості хоч бери та вивчай техніки екстрасенсорного впливу, аби додивитися, звідкіля Міністерству оборони товари постачатимуть...

А про приватизацію оборонних підприємств і взагалі подумати страшно.

Облгази вже продали «вигідно», обленерго продали «ще вигідніше», тепер ще лишилося продати так само вигідно «Укроборонпром» - і взагалі буде повне щастя, особливо дружинам депутатів і батькам їхніх партнерів.

Оптимісти, щоправда, підкреслюють всіляко, що торгівля військовим обладнанням з Росією все ще заборонена, а найбільші контракти в цій сфері заморожені. Ну, це найбільші - заморожені. Але ж є ще не найбільші... А скільки їх - не найбільших - ще може бути?

Єдиний оптимістичний момент - це те, що з кожним напливом грошей українські чиновники все далі випадають з реальності. А з кожною їхньою спробою перемкнути увагу суспільства на «вічні проблеми з цінностями» люди дедалі міцніше за цю реальність хапаються.

От, для прикладу, ще пару років тому скандали довкола циган були найліпшим способом спрямувати народний гнів саме в той бік - і народну увагу разом з ним. Зараз це вже тяжче. В соцмережах відразу намагаються порівняти «вкинуту» ідею з реальністю: а у війську, на фронті, цигани є? Кажуть, є. Гмс, значить, нормальні люди. А тут ще й виявилося, що циганча з мамою на Майдані не просто десь там було, а активно захищало і Свободу, і Гідність, та ще й стало одним із фото-символів Революції. А це вже зовсім інше діло.

Звісно, це ще не цілковите людинолюбство і повага до прав людини, однак вже і не та легкозаймиста суспільна ненависть, яка була ще з років 5-6 тому.

Тобто будь-яку думку про шкідливість для країни того чи іншого елемента соціуму народ починає звіряти з певним камертоном: а що цей елемент соціуму зробив для країни під час війни?

І якщо таки щось зробив - значить, цей елемент не безнадійний, і з ним можна працювати. Значення цього елемента для суспільства може й не велике - але плюсове.

Цікаво, чи розуміють панове чиновники, особливо відірвані від реальності, що їхнє значення для суспільства за цією шкалою - у багатьох випадках мінусове?

І що якщо рушниця, у якої «нема потреби в патронах», навіть просто висить на стіні - то рано чи пізно вона може здетонувати?.. Крутити нею, як циган сонцем, можна тільки до пори-до часу...