У Львові презентували книгу «Найдорожча Мамусю!» - листування з матір'ю Блаженнішого отця Любомира Гузара.

Організатори заходу, який відбувся 7 червня у Центрі Митрополита Андрея Шептицького, - Інститут Історії Церкви УКУ та видавництво Українського католицького університету. Про це повідомляє прес-служба міської ради.

«Блаженніший Любомир належав до тих нечисленних церковних діячів, чия медійна впізнаваність і навіть більше - моральний авторитет - виходили далеко за рамки його Церкви, і його слово багато важило не тільки для греко-католиків, а й для людей, далеких від релігії. Усім тим, хто зберіг добру пам'ять про Патріарха Любомира, і кому запали в серце його настанови, неодмінно буде цікавою книжка: листування Любомира Гузара з його матір'ю Ростиславою, яке охоплює (з перервами) період з 1975 до 1992 років», - зазначили організатори.

Усі ці роки (та й, мабуть, задовго до того, хоча листів за попередній період не віднайдено) о. Любомир Гузар щомісяця, а то й щотижня, якщо цьому не перешкоджали справи та роз'їзди, сідав писати листа, що починався тими самими словами: «Найдорожча мамусю!». Копії цих листів він зберігав у своєму особистому архіві, де вони заповнили кілька грубих папок. Це листування охоплює, серед іншого, період, коли відбувалися доленосні для України та Греко-Католицької Церкви події: вихід Церкви з підпілля, проголошення незалежності України, повернення Патріарха Мирослава-Івана Любачівського до Львова й розбудова церковних структур у рідному краї. Про всі ці події, як і про багатьох осіб, у них задіяних, у листуванні можна знайти цікаві й досить відверті коментарі.

Видавці книжки завдячують племінниці Блаженнішого Любомира Марії Рипан за те, що це листування потрапило до рук науковців. Марія Рипан дякує за ці листи владиці Глібові (Лончині), який привіз дві коробки листів зі «Студіону». В одній коробці були особисті листи, на другій написано: «Родина». «Я відкрила пачку, де писало «Родина». І побачила, що там є оригінальні листи, які писала моя бабця, моя мама... Там було навіть відзначено, чи відслужив він Служби Божі за різні намірення... Це унікальна річ», - розповіла Марія Рипан.

Пані Марія майже два тижні вмовляла свого вуйка ще за життя видати ці листи. Він категорично відмовлявся, а нарешті сказав: «Роби собі що хочеш».

«Цікаво, що коли я сортувала ці листи, я запитувала вуйка про його період у Римі, у Студіоні в 70-80-х роках. Але він нічого такого не міг згадати. А в листах дуже багато є про все... Про те, що діялося поза Україною. Бо він про це писав рідним», - сказала пані Рипан.

Якщо так траплялося, що він не написав листа, то потім дуже вибачався.

Олег Турій, директор Інституту історії Церкви УКУ, відзначив, що в цих листах немає якихось скандалів, інтриг чи пліток, повідомляє Департамент інформації УГКЦ.

«Уже заради того, аби люди побачили, які можуть бути людські, родинні стосунки, треба було опублікувати ці листи. Можна розповідати про певні труднощі, але робити це з величезною шляхетністю, внутрішнім добром і теплом», - відзначив пан Турій.