Медична сфера, нібито, опинилася в зоні турбулентності. На старті одразу кілька важливих частин медичної реформи. Крім укладання декларацій з лікарями, йдеться про роботу Національної служби здоров'я України.

За прогнозами заступника міністра охорони здоров'я Павла Ковтонюка, за десять років ця інституція стане найважливішою в медичній системі. Вже з липня служба розпоряджатиметься коштами державного бюджету, підписуватиме договори з медзакладами, оплачуватиме медичне обслуговування українців і контролюватиме його якість.

НСЗУ з'явилася у січні цього року, в лютому отримала керівника - Олега Петренка, який раніше працював на керівних посадах у кількох приватних медичних закладах. Але ні сайта, ні офісу, ні штату працівників служба ще не має. Є тільки завдання, які вона повинна виконувати. Олег Петренко переконує, що з усім впорається, адже справжні реформи так і робляться - з коліс.

Як саме розвиватиметься Національна служба здоров'я України, її керівник невтомно пояснює на зустрічах із громадою та медичною спільнотою. Такі обговорення є практично щотижневими, останнє з них днями відбулося в Американській торговельній палаті в Україні. Крім запрошення до співпраці юристів, бухгалтерів, аналітиків, адміністраторів та інших фахівців (усього у службі працюватиме понад тисяча осіб), Олег Петренко розповів про найближчі завдання: моніторинг і прогнозування потреб населення в медичних послугах та лікарських засобах, реімбурсація ліків за програмою медичних гарантій та включення приватних клінік до медичної реформи.

«Можливе лобіювання інтересів приватних клінік»

Перспективу співпраці з приватною мережею «День» обговорив з керівником департаменту менеджменту Української асоціації сімейної медицини Костянтином Надутим. «З одного боку, співпраця з приватними закладами - це добре, можливо, будуть закуповуватися такі послуги, які раніше не закуповувалися для населення, - зазначає експерт. - Але якщо в приватників будуть закуплені ті послуги, що й раніше купувалися для населення, це означає, що вони не будуть закуплені в комунальних закладів. А це - закриття лікарень. У потужних містах розвинений приватний і державний сектори, приватний, начебто, надає послуги вищої якості. Але приватний сектор по суті ні з ким не конкурував, якість їхніх послуг ніхто не визначав, бо для цього немає жодних стандартів».

У коментарях ЗМІ лікар і член Української асоціації сприяння охороні здоров'я населення Андрій Гук озвучив ще один ризик співпраці з приватною мережею: «На жаль, НСЗУ не зможе уникнути корупції, схем, моментів, які пов'язані з лобіюванням інтересів певних приватних клінік. Ніхто не каже про те, що Національна служба здоров'я не потрібна. Навпаки, це - закупівельник медичних послуг. НСЗУ має бути, тому що платити за надання медичної допомоги - не функція МОЗ. НСЗУ в цій ситуації укладатиме контракти, договори як з окремими лікарями первинки, так і з лікарнями. Але в нас є неврегульованість щодо потоку коштів, а все має бути прозоро, адже саме на НСЗУ покладені обов'язки правильно й ефективно фінансувати медичну допомогу».

Неконтрольована якість

Чи не найважливіша функція нової служби - контроль за якістю медичних послуг. Експерти вважають, що це коштуватиме державі дуже дорого, створить додаткове навантаження на лікарів. Та найбільше цікавить, хто нестиме відповідальність за надані послуги.

«У контексті реформи охорони здоров'я для мене незрозумілим залишається питання контролю якості послуг, - розмірковував на своїй фейсбук-сторінці експерт із медичних питань Міжнародного комітету Червоного Хреста Ігор Кацитадзе. - Зрозуміло, що сьогодні контролю нема жодного, проте і фінансове забезпечення інше: пацієнт сам проводить контроль, вибирає лікаря (клініку) та несе туди свої кошти. У випадку зміни системи, коли плата повинна зникнути, які критерії оцінки якості будуть запроваджені? Хто буде контролювати відповідність та які наслідки для надавача послуг можуть бути?

Мені здається, що Національна служба здоров'я у своїх функціях буде більш лімітована фінансово-аналітичною діяльністю. Дієвих медичних рад і спільнот в Україні не існує. Тобто, процес контролю якості залишається в МОЗ? Наскільки мені відомо, кількість судових позовів з боку пацієнтів до надавачів послуг практично мізерна, а кількість виграних справ ще менша».

«Усі ризики перекладені на лікаря та пацієнта»

Скорочення персоналу та закриття медичних установ - таких наслідків появи нової служби бояться лікарі, це прогнозують деякі фахівці і про це говорить навіть сам Олег Петренко. «Якщо якийсь заклад неефективно утримує багато працівників, закуповує те, що непотрібно, не виконує свої функції, він вимушений оптимізувати свою структуру, - коментував голова НСЗУ в інтерв'ю для ЗМІ. - Наприклад, якщо в ЛОР-відділенні працюють 12 лікарів, а пацієнти йдуть лише до двох, то нормальний керівник подумає, може, вистачить і цих двох? Хай там як, а оптимізація системи охорони здоров'я буде здійснена, але найбільш обґрунтованим способом. Це не буде банкротство з точки зору закону, але місцеві органи влади зможуть прийняти рішення про перерозподіл ресурсів. Розвиватися будуть ті заклади, куди йдуть люди».

Та чи турбують нову систему надання медичних послуг люди, сумнівається Костянтин Надутий. «Пацієнт не цікавий цій системі. Йому, начебто, кажуть, що гроші ходять за пацієнтом, але не сказали, де взяти лікаря, - акцентує він. - Лікар, начебто, не має права відмовляти приписати пацієнта, а з іншого боку, через перевантаження лікар дитину приписує, а маму ні, бо за маму держава заплатить менше. Або не хочуть приписувати дітей-інвалідів, бо це більше клопоту та відповідальності. І хто вирішуватиме ці індивідуальні випадки? З 1 липня місцева влада жодної відповідальності за медичну допомогу не нестиме. В неї не буде грошей, важелів впливу на первинну ланку, пацієнт не знайде свого лікаря, а місцева влада розведе руками, що всі гроші в агенції. Усі ризики цієї моделі перекладені з держави на лікаря, на пацієнта, на заклад охорони здоров'я. В Петренка жодних ризиків немає. Насправді потребу в медичних послугах повинна визначати одна агенція, тарифи на медичні послуги - інша, обсяги фінансування та планування - третя, і всі мають бути не підпорядковані одна одній».

Автор: Інна Лиховид

Джерело: «День»