Москва від самого початку формування Організації Об'єднаних Націй, тоді ще як речник т. зв. Союзу Радянських Соціалістичних Республік, поводилась зухвало, маючи претензії на особливе трактування, включно із зарахуванням двох своїх колоній як суверенних держав - членів ООН. Зокрема, ця зухвалість була помітною протягом 75 років історії в ООН на форумах, таких, як Рада Безпеки ООН, де Москва постійно зловживала правом вето, що мала як один з п'яти постійних членів Ради, Комітет ООН (сьогодні Рада) з прав людини, де Москва мала відвагу критикувати інші держави за порушення людських прав, тоді, коли сама була чи не найгіршим порушником.

Попередній постійний представник Москви при ООН Віталій Чуркін, який, представляв Москву від 2006 року, прославився своїми зухвалими акторськими виступами, які нічого не мали спільного з правдою. Він нагло та за незрозумілих обставин помер 17 лютого минулого року. Нью-йоркський міський патологоанатом провів прелімінарну автопсію та заявив, що причину смерті потрібно ще дослідити. Москва категорично відмовилася, Державний департамент США на вимогу Москви «увімкнув» загальну мовчанку про причину смерті та дозволив видачу тіла Москві. Москва просто забрала тіло. Постійний представник США при ООН Саманта Повер, яка дуже гостро боролась з Чуркіним на форумі РБООН, незрозуміло висловилася тільки похвально про нього як людину та дипломата. Ясно, вона не сміла піти проти наказу її зверхників. Цей інцидент став таємницею, і ніхто сьогодні про це не говорить у колах ООН, а також не вносить підозри, що Москва його (Чуркіна) «злила», бо він або провинився перед нею, або став невигідним. Сталін колись казав, що є людина - є проблема, нема людини - нема проблеми. Цікавою є не поведінка Москви чи навіть Державного департаменту США, але інших держав ООН, їхніх представників, котрі Чуркіна знали, включно з представником України при ООН. Правда, ним був і є Володимир Єльченко - радянський «синок», москвофіл і не зовсім компетентний дипломат.

Недавно на сесії Ради з прав людини ООН, що відбувалася з 26 лютого до 23 березня 2018 р., було представлено «Доповідь щодо ситуації з правами людини в Україні». До речі, Україна є сьогодні членом цієї Ради. Звіт охоплював термін від 16 листопада 2017 р. до 15 лютого 2018 р. та був представлений Управлінням Верховного комісара ООН із прав людини (УВКПЛ) з Місії моніторингу стану прав людини в Україні. Звіт засадничо стосувався ситуації в Криму та на Донбасі. Подаю, які для мене, мабуть, найбільш іронічно-смішні і тим для України трагічні, твердження з цього звіту:

Щодо Донбасу:

«УВКЛП продовжило користуватися безперешкодним доступом до офіційних місць тримання під вартою та осіб, затриманих у зв'язку з конфліктом, йому як і раніше відмовляли у такому доступі на території, контрольованій озброєними групами самопроголошеної «Донецької народної республіки», самопроголошеної «Луганської народної республіки». Ця усталена практика відмови у доступі викликає серйозне занепокоєння з приводу умов тримання під вартою та можливих подальших посягань на права людини. Зокрема, жорстокого поводження і катувань. Інформація, отримана з перших вуст від низки колишніх затриманих, зокрема, деяких осіб, звільнених у рамках одночасного звільнення 27 грудня 2017 року, підкріплює це занепокоєння».

Щодо Криму:

«Незважаючи на відсутність доступу на півострові, УВКПЛ продовжило спостерігати за ситуацією з правами людини в Автономній Республіці Крим і місті Севастополь на підставі резолюцій Генеральної Асамблеї ООН, які визначають територіальну цілісність України та констатують тимчасову окупацію Криму Російською Федерацією».

Після таких тверджень можна було сподіватися висновку, що у такому випадку, коли держави - члени ООН - не дають дозволу на «моніторинг» місії організації, до якої вони належать,то такі держави (читайте Москва) повинні, бодай, спершу зазнати критики, а пізніше мають бути покарані за свою поведінку. Між висновками та рекомендаціями у бік Москви було одне речення: «Виконати резолюцію Генеральної Асамблеї ООН 72/190 від 19 грудня 2017 року, зокрема, шляхом забезпечення належного та безперешкодного доступу міжнародних моніторингових місій із прав людини та неурядових правозахисних організацій до Криму».

Щодо Донбасу висновки та рекомендації стосуються, як написано:

«Усіх сторін, які беруть участь у бойових діях у Донецькій та Луганській областях, включаючи Збройні сили України та озброєні групи самопроголошених «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки»... забезпечити безперешкодний доступ УВКПЛ та інших незалежних міжнародних спостерігачів до всіх місць позбавлення волі та дозволити проведення приватних, конфіденційних інтерв'ю з особами, яких тримають під вартою...»

Фактично немає жодної реакції на будь-яких форумах ООН. Москва продовжує свою зухвалу поведінку, не даючи навіть мінімального доступу. Міжнародне товариство це стверджує як дійсність, проте не впроваджує будь-якого покарання. Це не тільки дозволяє Москві проводити агресивну політику, але фактично дає їй наснагу та заохочує до нової агресії.