Хочеться зупинитися детальніше на першому стрибку за класичною схемою - тобто саме на тому варіанті, який найчастіше відпрацьовують на аеродромах, де щовихідних можна зустріти натовп спраглих отримати порцію адреналіну «першоразників». Отже, розглянемо найважливіші моменти, на які треба звернути увагу.

Стрибки найчастіше відбуваються у вихідні, збір на інструктаж на кожному аеродромі - у різний час, але, як правило, - з 9-11 години ранку.

Вибір транспортного літака і парашутної системи залежить від того, що є на дропзоні (місці (аеродромі чи іншому придатному майданчику), де виконують стрибки з парашутом). В Україні, зазвичай, техніка - стара, але надійна. Якщо для вас вкрай важливий тип купола, то краще заздалегідь дізнатися про все телефоном.

Щоб стрибок відбувся

По-перше, необхідно пройти медкомісію. Аеродромний лікар проведе загальний огляд та опитування стосовно основних протипоказань, поміряє пульс і тиск. Але загалом піклуватися про своє здоров'я ви повинні самі.

По-друге, з вас, найімовірніше, візьмуть розписку на випадок невдалого стрибка. Переживати з цього приводу не варто. Невдалий стрибок - рідкісний виняток.

По-третє, з вас обов'язково візьмуть гроші, не забудьте також передбачити кошти на випадок штрафу (втрата кільця, укладення відкритої через забудькуватість запаски).

Розцінки краще уточнити телефоном.

Одяг та взуття

Обов'язково треба взяти зі собою для стрибка одяг з довгими рукавами і штанинами (навіть якщо +30 у тіні) без капюшона і звисаючих елементів. Це - вимога безпеки!

Для самостійних стрибків обов'яз­кова наявність закритого взуття з пласкою, не надто тонкою підошвою (кеди і чешки не підходять). Осіб, що не мають на ногах належного взуття, до стрибків не допускають. Найкраще для стрибків підходять високі армійські черевики (берці) або інше взуття з товстою підошвою, що фіксує гомілкостоп, без гачків і виражених підборів.

У холодну пору одягайте теплий одяг, що забезпечує комфортне перебування на вулиці у вітряну і морозну погоду протягом 3-4 годин, теплі рукавички. В осінньо-весняний період бажано мати комплект змінного одягу (щоб переодягнутися у сухий і теплий одяг після стрибка).

Льотна погода

Найголовніше, щоб вітер був меншим, ніж 6 м/с. Літак також не зможе злетіти, якщо дощами розмило злітне поле. Бажано, щоб не було грози, а ось у дощ стрибати можна, але тягти після приземлення мокрий парашут - невесело.

Інструктаж

Перед стрибком з «першоразниками» інструктори проводять детальний інструктаж. Іноді інструктаж та сам стрибок може затягнутись на цілий день, тому краще захопити зі собою щось перекусити. Під час навчань інструктори дають загальні рекомендації, роз'яснюють призначення основних частин парашутної системи, проводять тренування основних моментів стрибка. Багатьом запам'ятається знаменита «тумбочка» висотою півтора метра, на якій опрацьовують приземлення.

Одягаємо парашути

Одразу необхідно зазначити, що парашути проходять кілька рівнів перевірки, укладають їх для «першоразників» професіонали, тому боятися «невідкриття» не треба, краще зосередитися на більш важливих речах.

Стрибки «першоразників» проводять на десантних парашутних системах (Д-1-5У, Д-5, Д-6 та ін).

Д1-5У («Дуб») важить 17,5 кг. Площа купола - 82,5 м2.

Д-6 - парашут із примусовим (ручним) розкриттям і висмикуванням кільця через три секунди після стрибка. Вага - 11,5 кг. Площа купола - 83 м2.

Частиною цього парашута є стабілізуюча система («медуза»). Основною функцією системи є стабілізація позиції парашутиста перед розкриттям основного купола.

Вона ж виконує функцію витяжного парашута, тобто, витягує основний парашут. Витяжний фал одним кінцем прикріплений до металевого троса в літаку, іншим чіпляють до карабіна «медузи». При стрибку фал натягується, рве стримуючу нитку і відкриває малий парашут (цю саму «медузу»). Відкриття «медузи» запускає в дію страхуючий пристрій, який «відраховує» три секунди і відкриває основний парашут, звичайно, у тому випадку, якщо парашутист забув смикнути кільце. Для того, щоб не втратити кільце, до нього прив'язано гумку, в яку протягують руку.

Запаска призначена для експлуатації при відмові роботи основного парашута.

Запаска також обладнана страхуючим пристроєм, який задіюють у літаку перед стрибком. Його треба обов'язково від'єднати, якщо основний купол розкрився правильно, інакше доведеться приземлятися з двома парашутами. Для цього потрібно витягнути червоний (рудий) шнурок зі спеціальної петельки на висоті не нижче, ніж 300 м.

Для практично нереальних випадків - нерозкриття основного парашута і неспрацювання страхуючого пристрою запаски - її можна розкрити за допомогою кільця.

Фіксація парашута на людині

Для того, щоб не випасти зі системи під час відкриття парашута, його підганяють до тіла дуже щільно. Великий наплічник з основним парашутом одягають на плечі і закріплюють. Лямками його фіксують на грудях і ногах. Жорсткість регулюють бічними лямками. Також закріплюють сумку для подальшого складання парашута. Завершують екіпірування фіксацією запасного парашута у вигляді маленької сумки з червоною металевою скобою загальною вагою 5 кг. Доповнює всю цю красу парашутно-мотоциклетний шолом чи шолом «танкіста».

У такому вигляді, звісно, досить важко пересуватися на землі.

У літаку

Перед посадкою парашутистів розподіляють за вагою - найважчі повинні стрибати першими. Літак робить кола над аеродромом, досить швидко набираючи висоту, при цьому може закласти вуха.

Випускаючий (інструктор) причіпляє витяжні фали стабілізуючих парашутів усіх стрибаючих до металевого троса, пояснює кожному на пальцях черговість стрибка, відчиняє двері, визначає силу і напрям вітру (кидає пристрілочний парашут).

Звучить команда «приготуватися до стрибка» - це 2 короткі дзвінки сирени. Часу на підготовку відводиться дуже мало - лише декілька секунд, інакше збирати потім парашутистів доведеться у районі декількох кілометрів.

Головне тут - стежити за сигналами інструктора. Він знаками показує, кому приготуватися. Парашутисти по одному підходять до відчинених дверей, ліва нога стоїть на зрізі, права, напівзігнута - трохи позаду. Вагу необхідно перенести на праву ногу і не визирати з літака.

Руки повинні бути схрещені на грудях. Після довгої сирени, дочекавшись поплескування по плечу і команди «Пішов!», - стрибаєте. Успіху!

Висота десантування парашутистів - 800 метрів. Земля з літака виглядає, як карта. Швидкість літака при викиданні - 160 км/г. Люди у момент стрибка зникають з поля зору, їх миттєво зносить потоком повітря. У деяких це викликає шок і напад страху, тому краще знати про це заздалегідь. Адже за інструкцією, літак повинен прилітати порожнім. Тих, хто відмовляється стрибати - виштовхують.

Стрибок

«Пішов!» М'який, але різкий удар набігаючого потоку повітря закручує парашутиста у вільному падінні. Вільне падіння триває три секунди - витяжний фал витягує «медузу» (стабілізуючий парашут), у цей момент треба згрупуватися і почати відлік: «321, 322, 323». Таке нагромадження цифр використовують для того, щоб розхвильований парашутист, опинившись за бортом літака, не випалив «раз-два-три» на одному диханні. Далі з усієї сили треба висмикнути кільце, і ще через дві секунди вас м'яко смикає (динамічний удар). Це означає, що парашут розкрився. У цей момент падіння значно сповільнюється. Якщо не висмикнути кільце самостійно, за вас це зробить страхуюча система парашута.

Якщо стрибок здійснюється на «дубі», то необхідно просто відрахувати п'ять секунд із моменту відокремлення і перевірити наповнення купола. Для перевірки розкриття купола треба подивитися вгору через плече. Це дуже важко зробити - заважають натягнуті стропи і шолом. Якщо купол розкрився і розкрився добре, від'єднуйте страхуючу систему запасного парашута (пам'ятаєте рудий шнурок?). У випадку нерозкриття (це - вже нештатна ситуація) смикаєте кільце запасного парашута.

Далі летите три хвилини і насолоджуєтеся! Перше, що вас вражає з моменту відкриття парашута, - абсолютна тиша! Це відбувається тому, що вуха звикли до гудіння мотора, а в порожнечі на висоті 600 метрів звуки зі землі практично не долітають. Але саме у цей час парашутист і переживає найприємніші моменти і стан ейфорії, заради яких і варто стрибати!

Необхідно пам'ятати про безпечну відстань між парашутистами, особливо у вітряну погоду. Сплутування строп двох парашутів може стати причиною нещасного випадку.

Джерело: Львівський авіаційно-спортивний клуб (аеродром Цунів)