rss
09/20/2018
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#336

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Полiтика \ Аналітика \ Україна в ООН

Цього разу в Раді ООН із прав людини. Після завершення членства у Раді Безпеки ООН наприкінці 2017 р. - початку 2018 року Україна вступила як одна зі 47 країн світу до Ради ООН із прав людини.

Треба зазначити на самому початку нашої дискусії, що це членство не є нагородою чи визнанням за зразкову поведінку, а, скоріше, результатом ротаційної системи. До речі, у цій Раді перебувають такі визначні історичні порушники людських прав, як Афганістан, Ангола. Бурунді, Китай, Куба, Єгипет, Киргизстан, Пакистан, Філіппіни, Катар, Саудівська Аравія і Венесуела, де сьогодні фактично триває громадянська війна. Є також інші відомі порушники, але вони менш визначні.

Американська організація Human Rights Watch, яка має певний досвід і щороку повідомляє про стан людських прав у країнах світу, нещодавно видала свій звіт на минулий, 2017 рік. Україна опинилась десь посередині, не найгіршою і не найкращою. Слід при цьому зауважити, що багато порушень, які подані у звіті, зафіксовані на окупованій території Донбасу та в окупованому Криму. В додатку - велика кількість зауважень стосовно порушення Мінських домовленостей на Донбасі, що негативно впливає на життя цивільного населення цих територій, стосуються Росії та її сурогатів.

Щодо Криму, то обвинувачення стосуються порушення прав українців та кримських татар. Відповідальність за це лежить на російських окупантах.

Щодо неконфліктної з Росією частини України, то викладено фактично дуже мало зауважень, та навіть ті мають більше дискусійний характер, якщо брати до уваги, що війна на Донбасі і гібридна війна Росії проти цілої України відчутні не лише на Донбасі, але і в Харкові, Одесі, Києві і навіть у Львові. Ось, наприклад, обмеження прав представників преси, тих, кого підозрюють у російській агентурі. Було би зовсім безглуздим з боку України, її спецслужб і прокуратури, якщо би не було такого обмеження та навіть затримання чи арештів. Фактично, єдині вагомі зауваження до України, що недостатньо зроблено стосовно боротьби з корупцією, тому правоохоронним органам необхідно активізувати діяльність, спрямовану на боротьбу з корупцією, а також докласти зусиль до створення незалежного судочинства.

У цьому звіті на окрему увагу заслуговують країни, що найбільше порушують людські права: Туреччина, Єгипет, Лівія, Росія, Китай, Ємен і М'янма (колишня Бірма).  Декотрі з них навіть перебувають у Раді ООН із прав людини. Це, мабуть, іронія, що найбільші порушники повинні засуджувати і карати за порушення інших. Одначе, треба пам'ятати, що Росія також була у цій Раді колись, і, напевно, з часом повернеться.

Окремо також визначено дві європейські країни, в яких, зокрема, впродовж останніх років посилилися негативні тенденції популізму - Польща та Угорщина. Фактично ситуація у Польщі на сьогодні ще гірша, ніж у звіті, бо новий закон про Інститут національної пам'яті (ІНП) було прийнято лише у 2018 році, тому можна передбачити, що звіт стосовно Польщі буде ще гіршим наступного року, хіба Конституційний суд Польщі відхилить цей новий закон польських правих партій. Польща, між іншим, з початком 2018 року отримала те місце в Раді Безпеки ООН, яке посідала Україна.

Міністерство закордонних справ України у зв'язку з наданням Україні членства у Раді ООН із прав людини подало своєрідний план роботи або своє бачення вирішення окремих питань. На сесії Ради, що відбувається у цей час у Женеві і триватиме до 23 березня 2018 р., представник України, заступник міністра Сергій Кислиця заявив, що Україна намагатиметься на цьому форумі протидіяти російській агресії і грубим порушенням людських прав на окупованій території України. С. Кислиця наголосив, що не зашкодив би тиск із боку міжнародного співтовариства: «Критично важливим у цьому контексті є доступ до півострова міжнародних організацій, зокрема, ООН, ОБСЄ, Ради Європи, які б здійснювали моніторинг за дотриманням окупаційною російською владою прав людини...»

Мабуть, було би непогано включити до порядку завдань України також політику польської влади щодо нацменшин на своїй території, зокрема, української нацменшини. Йдеться про знищення могил борців за волю України на українських цвинтарях у Польщі, а також закон про ІНП, який передбачає грубі порушення прав людини.

Одначе, безперечно, увага має бути прикута, насамперед, до Росії, бо Польща сьогодні не є окупантом і, до речі, є більше надії, що Польща рахуватиметься з думкою інших держав світу та міжнародними структурами, до яких вона належить, а у випадку Ради Європи - навіть очолює. Зрештою, коли би в Польщі змінилася влада, то, мабуть, була б іншою політика. Стосовно Росії такої надії немає ні на цей березень, ні на більш тривалий термін.

При цьому, напевно, Україна розуміє, що багато її дій на цьому форумі будуть безуспішними, якщо зважати на довгу історію слабкої діяльності Комісії в минулому, а тепер Ради ООН із прав людини, а також самого Високого комісара з цього питання. Також багато невдач передбачаються через самі повноваження Ради, якими вона наділена. Рада ООН з прав людини проводить загальні дослідження, готує рекомендації та проекти міжнародно-правових актів у сфері захисту прав людини, заслуховує доповіді спеціально створених нею допоміжних органів. Але ж порушники не зможуть осуджувати інших порушників, бо боятимуться, що до них також можуть бути застосовані певні рішення або санкції. Фактично кажучи, ця Рада зовсім беззуба, тобто, її рішення можуть бути чисто символічними.

Тим не менше, треба працювати, навіть коли зусилля виглядають невдячними.

Китай змінює конституцію: як це вплине на Піднебесну та світ

У Молдові стартували переговори щодо створення ЗВТ із Китаєм

Європа «правіє»?#2018-37 (09/13/2018)

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com