Кумедна історія відбулася 27 лютого, коли я писав ці рядки.

У кулуарах Верховної Ради України хтось з нардепів, виходячи з парламентської зали і порпаючись у себе в кишені, ненавмисно впустив на підлогу 200 доларів.

Доброзичливці проявили альтруїзм і не раділи неочікуваній знахідці, а навпаки - почали голосно питати: «Панове депутати, чиї долари? Хто загубив долари?»

Проте, як не дивно, ніхто не озвався.

Народні обранці проходили мимо журналіста, котрий тримав зелені папірці в руці і зазирав у очі кожному недоторкАнному з надією відшукати володаря.

Проходили, опустивши очі і роблячи максимально нейтральний вираз обличчя, котрий мав беззаперечно засвідчити: «Нічого не знаю, долари не мої, і взагалі - звідки у мене можуть бути долари?»

Так і не знайшовши охочого визнати, що то він загубив американські грошові знаки, журналіст відніс їх у своє інформагентство, яке оголосило, що готове їх віддати, тільки-но відшукається той, хто заявить про свою згубу.

Поки що ніхто не заявив свої права на цю скромну суму. Бо, взагалі, останнім часом пішла якась дивна мода відмовлятися від доларів.

Ось на Львівщині правоохоронці з департаменту захисту економіки затримали заступника міського голови одного з міст області і вилучили у нього тисячу доларів.

Так той заступник клявся і божився, що то зовсім не його долари і нікому він не обіцяв дозволити встановлення двох пунктів обміну валюти - в обмін, нібито, на ту саму тисячу доларів, яка якимось дивом опинилася в його столі.

А коли той заступник усвідомив, що йому загрожує від 5 до 10 років позбавлення волі, конфіскація майна і, до того ж, заборона обіймати відповідні посади у майбутньому, то взагалі почав сахатися від тих доларів, як лукавий від ладану: «Не мої і все! Хоч ріжте мене на шматки, знати нічого не знаю!»

На відміну від переляканого заступника з Львівщини, чиновник з Одещини не лякався, не божився і не хрестився.

Натомість, він іронічно посміхнувся, коли правоохоронці пред'явили йому 2 тисячі доларів і заявили, що це - хабар, котрий, нібито, цей чиновник узяв.

Ну що ви хочете - одесити завжди були людьми іронічними, скептичними і схильними до жартів. Тож цей чиновник з неповторною одеською інтонацією запитав: «І як ви собі уявляєте, які такі послуги може надати скромний працівник Головного управління Держпраці області, щоб хтось захотів добровільно розлучитися зі своїми двома тисячами доларів?»

На що слідчі прокуратури Одещини спільно з працівниками УСБУ області, будучи також одеситами, усміхнулися у відповідь не менш саркастично і відповіли: «Не треба нам їздити по вухах, ви припливли, зливайте воду!»

Однак, поки що їм таки не вдалося переконати земляка з Держпраці в тому, що то його «законні» дві тисячі доларів, «чесно» зароблені на корупційному фронті.

Досудове слідство триває, але підозрюваний долари в руки не бере, повторюючи: «Я б узяв. Але ж це не мої, а моя мама вчила мене чуже не брати», - і тонко посміхається.

Ну що ти будеш робити! Не хочуть люди брати долари, не хочуть визнавати, що то їхні зелені папірці - бо не хочуть зайве пояснювати, звідкіля ті в них могли опинитися.

Часи настали більш складні, скрізь тільки й говорять про боротьбу з корупцією - так для чого підставлятися?

Ось і екс-президент Віктор Янукович здивовано знизує плечима, коли з Держказначейства України долітають до нього відомості, що, мовляв, там активно використовуються 22 мільярди, нібито, конфіскованих у нього.

Щоб освіжити пам'ять втікача, голова Державної казначейської служби Тетяна Слюз публічно звітувала: «На рахунки казначейства надійшло трохи більше, ніж 29 млрд грн., з них на 2017 рік було передбачено використання 22 млрд грн. Але, за результатами року, залишилося невикористаних коштів 8,5 млрд».

І хоча йдеться не про долари, а про гривні, легко підрахувати, що у доларовому вираженні ця сума сягає десь мільярд доларів із хвостиком. І «хвостик» цей чималий.

Однак, не довелося чути про те, щоб В. Янукович визнав, що це - його гроші.

І хоч мільярд доларів - це вам не якісь два сотенні папірці на підлозі Верховної Ради, все одно ніхто не визнає голосно і публічно, що це, дійсно, його гроші.

Парадокс у тому, що кожен українець хоче заробити - і в гривнях, і, тим більше, в доларах, якщо трапиться така нагода.

Але ті з наших співвітчизників, у кого цих доларів, як у Барбоса бліх, останнім часом стали дуже скромними щодо демонстрації своїх статків - великих чи малих.

Чи то скандальний розголос результатів електронного декларування так на них подіяв, чи побоювання, що напередодні виборів електорат може негативно налаштуватися проти доларових «мішків» - але факт залишається фактом: від доларів відхрещуються, особливо, якщо про них запитують журналісти, правоохоронці чи громадські активісти.

І на просте питання: «Чиї долари, панове?» дедалі частіше у відповідь - мовчанка.