Зручно облаштовані траси, інколи навіть зі штучним снігом, лижі, і, звичайно ж, витяг, який підійме усіх на потрібну висоту. Зазвичай, зимові гори викликають саме такі асоціації. Але Карпати взимку можуть бути різними, як і гірський відпочинок. Що треба знати перед тим, як наважитись на пішу мандрівку горами, розповів Tvoemisto.tv львівський фотограф і просто завзятий турист Максим Баландюх.

Безпека

Карпати взимку - це часто небезпечно. Навіть порівняно простий маршрут може стати небезпечним при різкій зміні погоди. Також взимку значно легше заблудитися, адже всі стежки присипані снігом. Іноді навіть неможливо повернутися назад стежкою, якою ти йшов, бо її у хурделицю не побачиш.

Найнебезпечніша пора у горах - коли змінюється погода. Підступною є також погода у листопаді та березні, коли, начебто, не зима: одяг часто - не відповідний, і після дощу, мокрий до нитки, потрапляєш у зиму і замерзаєш. У березневих походах сніг то тане, то знову замерзає. Тож усі схили перетворюються на суцільну ковзанку.

Одяг

Правильно одягнутися і взутися у зимову мандрівку - найважливіше. Дуже класна річ для зимових гір - це термобілизна. Але навіть якщо її немає, то треба пам'ятати, що на голе тіло потрібно одягати те, що не тримає вологу (а не футболку, як це найчастіше роблять). До прикладу, це може бути вовняний гольф. Бо коли рухаєшся, тіло нагрівається, але коли зупиняєшся - то мокрий одяг прилипає і стає у рази холодніше.

Важливо, щоб було зручним і якісним взуття. Воно має бути, насамперед, надійним: щоб не змокло і не порвалося. Коли ночуєш у наметі, не варто залишати взуття надворі - воно замерзає і стає настільки твердим, що зранку вже буває важко взути. Досвідчені мандрівники беруть його зі собою у намет, обгортають целофаном і кладуть у спальний мішок.

Також завжди варто мати запасні рукавиці. Може трапитись таке, що одна загубилась або її здуло вітром, і рука починає дуже сильно мерзнути. Від цього увесь організм починає лихоманити. Тому бажано завжди брати зі собою запасні рукавиці і шапку. Навіть якщо це станеться не з вами, то можна допомогти у халепі друзям.

Коли людина рухається, то їй тепло і не треба багато одягу (іноді достатньо лише термобілизни і куртки), але коли вона зупиняється, то треба одягти щось тепліше. Окрім флісового светра, бажано мати пуховик. Це - та річ, яка дуже доречна під час зупинок. Якщо температура повітря тримається десь на позначці -5/-7°C, то загартовані люди обходяться без нього. Але коли мороз сягає -15/-20°C, то без пуховика - дуже-дуже важко. Коли одягаєш цю річ, то почуваєшся дуже комфортно і з задоволенням готуєш їсти, розпалюєш вогонь, ставиш намет, бо не мерзнеш.

Дуже важливо подбати про те, щоб сніг не потрапляв у взуття. Для цього зручно використовувати бахіли. Без них сніг потрапляє у взуття, тане, і черевики стають мокрими. Часто на снігу утворюється льодяна кірка - фірн. Якщо губиш стежку й ідеш навпростець, то провалюєшся, і щоразу без бахілів штани закочуються і гострі кристалики льоду ранять ногу.

Вогонь

У зимові мандрівки найчастіше беруть пальник (газовий або бензиновий). Якщо ви ночуєте на хребтах Чорногори чи Боржави, то хмизу для багаття ви не знайдете. А за допомогою пальника дуже швидко можна все підігріти. І навіть якщо плануєте ночувати у лісі, все ж бажано мати пальник про всяк випадок зі собою, адже взимку часто обставини складаються не за планом.

А ще - зараз з'явилася на ринку така цікава річ, як портативна пічка. Досі такі бачив лише саморобні, а тепер уже можна купити в магазині. Це - така посудина, до якої прилаштовано маленький гвинт. Він від батарейок крутиться і піддуває кисень у вогонь. Жменьки гілочок достатньо, аби за кілька хвилин закип'ятити літр води. І, загалом, ця пічка - легша за термос і недорога.

Звичайно, якщо ви зупинились десь у лісі, то можна розпалити й багаття. Але від температури вогню сніг топиться, і з часом ваша ватра провалюється у глибоку снігову лунку, іноді - на півтора метра.

Їжа та алкоголь

Взимку беремо такі ж харчі у гори, що й улітку: бажано - швидкі у приготуванні, а також - калорійні. І, звісно ж, термос з гарячим чаєм. Особливо поживними у таких умовах будуть горішки, родзинки, солодощі. Але шоколадні батончики взимку замерзають, і треба докладати багато зусиль, щоб розкусити їх. Але у цьому навіть є свій смак.

Брати зі собою алкоголь у гори взимку - надто небезпечна річ. Навіть у помірних дозах розслабляєшся і просто втрачаєш пильність до дрібниць, від яких може залежати життя. У горах взимку й так вистачає пригод, аби додатково «прикрашати» похід. Статистика свідчить, що найчастіше трагічні випадки можуть статися у горах саме у періоди новорічних свят, коли люди випивають.

Мандрівки на лижах

Можна, звичайно, у гори ходити і на туристичних лижах. Їхня відмінність від гірських лиж - у тому, що стопа ноги має можливість рухатися, а не зафіксована. На туристичних лижах легше пересуватися на снігу, бо не провалюєшся.

Навіть зручніше, аніж на снігоступах. На лижі кріпляться спеціальні стрічки - камуси, які не дозволяють скочуватись назад при підйомі.

Маршрути для першої мандрівки

Зимові гори цікаві тим, що це - завжди пригоди. Влітку ти можеш, до певної міри, все спланувати, а взимку - ніколи не знаєш: дістанешся запланованої вершини чи ні. Все залежить від умов і стану снігу. То є цілком реальна історія, що за гарної погоди протоптаною стежкою ти можеш подолати певну відстань за дві-три години, а якщо сніг свіжий, то не пройдеш і за день.

Дуже добре ходити тими шляхами, де ти бував улітку. Бо взимку легко заблукати, і якщо це трапиться, то хоча би приблизно зможеш зорієнтуватися. Для першої мандрівки я б радив вибирати маршрути на один день, так звані «маршрути вихідного дня», бо одразу ночувати у горах взимку - не бажано. Хорошим варіантом може стати гора Парашка або ж Лопата. Складніші походи на Чорногору, Мармароси - лише згодом і з досвідченими туристами.

Гора Парашка розташована на відстані близько 10 кілометрів на захід від містечка Сколе (Львівська область). Це - найвища вершина Сколівських Бескидів. Висота гори становить 1268,5 метра над рівнем моря. Саме з Парашки добре можна роздивитись навколишні краєвиди і за хорошої погоди навіть побачити Львів. Маршрут на гору починається з міста Сколе (10 км довжиною і 800 м угору).

Маршрут на гору Лопата складає довжину 8,5 кілометра та набір висоти близько 800 метрів. Починається цей маршрут у місті Сколе, біля мосту через річку Опір, де розташована відпочинкова зона. Саме тут впадає в річку Опір Павлів потік та розташоване міське озеро.

Чи варто йти

Такий відпочинок для тих, хто любить зимові мандрівки горами, він не набридає. Бо кожен похід - то якась нова історія, в якій від тебе мало що залежить. Бо ти не знаєш, чи вдасться дійти до тої вершини, чи ні. Мені найбільше у таких мандрівках подобається те, що ти «померзнеш» два дні, а потім півроку згадуєш їх, коли лягаєш спати у тепле ліжко. Після подібного відпочинку починаєш цінувати якісь, здавалося б, зовсім банальні речі.

Довідка

Максим Баландюх - львівський фотограф, засновник і викладач Школи фотографії імені Дієго Марадони, у минулому - журналіст. Не любить розповідати про себе, каже, що більше про нього розкажуть його світлини. Останніх 15 років намагається 2-3 рази за сезон ходити у піші мандрівки зимовими Карпатами, найдовша з яких тривала 4 дні. Має традицію зустрічати у горах першу та останню неділі зими.

 

Фото Максима Баландюха

Розмовляла Наталія Середюк

Джерело: «Твоє місто»