Революції, зазвичай, вимірюють кровопролиттями. Від Лексінгтона до Бастилії та вулиць Алжира кількість жертв серед борців за свободу є величезною», - пише видання TIME в матеріалі, присвяченому Мартінові Лютеру Кінгу.

У США день цього борця за рівність відзначають 15 січня.

За десятиріччя ім'я Кінга стало синонімом ненасильницької боротьби проти сегрегації та расизму на півдні Сполучених Штатів Америки.

Рух за громадянські права став дороговказом для нової ери протестів, переконане видання. Протести проти війни або уряду, «кольорові революції» спирались на досвід того, що моральна перемога призводить до справжніх змін. Вплив цього руху сягнув далеко порівняно з тим, з чого все починалоcя.

У березні 1956 року 90 обвинувачених чекали на вирок суду в Монтгомері, штат Алабама. Їм закидали порушення застарілого закону - змова з метою втрутитись у бізнес компанії «без справедливої або законної підстави». Що вони порушили? Вони перешкоджали рухові міських автобусів, нагадує TIME.

Першим перед суддею постав 27-річний Мартін Лютер Кінг - молодий пастор баптистської церкви в Монтгомері. Кінга засудили до двотижневого ув'язнення. «Мій злочин був у тому, що я приєднався до моїх людей у ненасильницькому протесті проти несправедливості», - зазначив він пізніше.

Протягом 381 дня тисячі людей вийшли на вулиці, перекрили рух транспорту, зазнаючи переслідувань, наражаючись на небезпеку для життя. Попри те, члени руху молились і проводили акції протесту проти дискримінації.

Бойкот припинився 20 грудня 1956 року, коли Верховний суд визнав, що расова сегрегація в автобусах суперечить Конституції.

«Сильна людина - це людина, яка не буде бити у відповідь, яка може стати на захист своїх прав, але, все ж, не буде бити у відповідь», - сказав Кінг тисячам протестувальників у листопаді 1956 року.

Кінг став символом мирного протесту через те, що йому вдалось досягти, і те, яким чином він це зробив. «Наші дії пасивного опору в Монтгомері були мирним протестом, - сказав Кінг TIME, - ми не прагнули отримати права для себе через спротив, але прагнули досягти дружби з тими, хто позбавляє нас цих прав, і змінити їх через дружбу та  християнське порозуміння перед Господом».

До 1960-х мирні протести розповсюдились Півднем США. Лише протягом одного тижня в квітні сотні чорношкірих студентів було заарештовано через протести молоді біля магазинів та ресторанів, які підтримували сегрегацію. Все ж успіх досягався дуже повільно. Зусилля наступного року також не були дуже успішними. Акція «Вільних подорожей», протягом якої чорношкірі та білі активісти разом поставали проти сегрегації в автобусах, призвела до тисяч арештів та десятків випадків насильства проти демонстрантів.

«Мирні акції прямої дії намагаються створити таку кризу і таку напругу, що спільнота, яка постійно відмовлялась проводити переговори, змушена постати перед проблемою», - написав Кінг у своєму «листі з Бірмінгемської в'язниці». «Вони (мирні акції - ГА) надають такого драматизму проблемі, що її не можна більше ігнорувати», - писав він.

З Бірмінгемської в'язниці Кінг писав на підтримку тих, хто проводив мирні протести: «...за їхню шляхетну мужність, їхню готовність страждати, їхню чудову дисципліну перед лицем великих провокацій. Одного дня Південь віддасть належне своїм справжнім героям».