Шановні українці великої єпархії св. о Миколая! Пропонуємо вашій увазі передріздвяне інтерв'ю Преосвященного Владики Венедикта Алексійчука.

- Преосвященний Владико. Минуло небагато часу відтоді, коли ви очолили єпархію св. о. Миколая. Які ваші, Владико, враження від українців діаспори?

- За такий короткий час важко скласти свої враження, проте після зустрічі з парафіянами єпархії в різних містах Америки, починаючи з Детройта і аж до Сан-Франциско, можу сказати, що враження мої дуже позитивні.

Люди доброзичливі, жертовні, патріотично налаштовані, беруть участь у церковному і громадському житті.

Я хотів би співпрацювати з усіма релігійними і громадськими організаціями. Буде дуже добре, щоб ми працювали разом, тоді буде можливо зробити і для єпархії багато добрих справ, і для всіх українців, які проживають тут.

- Ваше Преосвященство, люди дуже люблять слухати ваші проповіді, тому що вони дуже прості і зрозумілі, надзвичайно цікаві. Багато людей, які проживають далеко чи працюють і не мають багато вихідних днів, слухають ваші проповіді, користуючись Інтернетом, а є і такі люди, які не мали можливості бачити вас. Маю велике прохання. Розкажіть, будь ласка,  людям трошки про себе.

- Біографія моя дуже довга, хіба що розповім дуже коротко. Народився я на Волині, у Рівненській області. Моя мама з Галичини, з-під Дрогобича. Як вчителька приїхала, згідно зі скеруванням, на Волинь, де і познайомились з моїм батьком. Там я народився. Після закінчення школи я вступив у медичне училище, потім була робота на станції швидкої допомоги фельдшером, потім - служба у війську. Згодом - навчання в семінарії, після чого працював священиком. Пізніше вступив до монастиря студійського уставу, потім служив у Білорусії як монах у греко-католицькій церкві. Цікаво було, тому що парафіяни розмовляли різними мовами. Я починав проповідь білоруською мовою, плавно переходив на українську мову, а закінчував російською.

Потім я «переселився» до Канади, прожив два з половиною року неподалік від Ніагарського водоспаду.

Після цього я повернувся в Україну, бо мене обрали настоятелем монастиря Свято-Успенської Унівської Лаври, де я прослужив 11 років. Згодом мене було скеровано служити єпископом у Львові, де я прожив шість років, а тепер я тут.

Освіта, яку я здобув: медична освіта, потім семінарія, закінчив Католицький університет у Польщі, де захистив магістерську роботу, через якийсь час - захистив докторську з теології духовності. Останні мої студії я завершив у Католицькому університеті у Львові, де закінчив програму з бізнес-адміністрування.

- На що повинні звертати увагу наші священики стосовно пастви?

- Найважливішим є те, щоб вони навчали людей жити в правді. Дуже важливий інструмент, який нам дав Бог, це - наша совість. Одні люди ходять частіше до церкви, інші - рідше, але дуже важливо, щоб люди жили в правді, щоб ми керувалися в житті своєю совістю.

Дуже є важливо, щоби священики вчили людей не боятися говорити правду, чинити по правді. Часто ми більше звертаємо увагу на думку людей, що люди скажуть, а потрібно думати, як жити по Божому. Коли людина живе в правді з Богом, зі своєю совістю і з іншими людьми, тоді справді буде легко всім.

(Дуже гарні слова, тому, що всі ми приходимо в Божий дім, у Христову церкву, шукаючи правди і співчуття, добра, підтримки, і священики повинні, насамперед, показувати приклад правдивого підходу до різних ситуацій, намагатися допомогти людям знайти правдиве рішення, в жодному випадку не принижувати людську гідність, не вияснивши правди. У разі потреби потрібно скликати парафіяльний уряд і радитись, а не казати: «Влада - це я». Священики повинні шанувати церковну громаду, цікавитися життям парафіян і навіть навчати людей, як поводити себе у церкві, що, на жаль, не робиться. Священик для нас повинен бути ЛЮДИНОЮ в повному розумінні цього слова, про що говорив Світлої Пам'яті Святіший Любомир Гузар. Священики повинні служити людям. Своєю чергою, люди утримують священика, його родину, утримують церкву і дбають про неї. - І. Я. )

- У своєму новорічному зверненні до українського народу президент України, перебуваючи на території Михайлівського Золотоверхого монастиря Київського патріархату, цитував слова світлої пам'яті Блаженнішого Кардинала Любомира Гузара: «Молитися так, ніби все залежить від Бога, а працювати так, ніби все залежить від нас», що спричинило спротив у колі представників Російської православної церкви. Що ви можете сказати з цього приводу?

- Ще той ся не вродив, щоб усім догодив. Звичайно, ми повинні насамперед думати, що наші сили є дуже обмеженими. Без Божої допомоги ми не можемо зробити нічого. Господь має глобальне бачення, а ми є дуже обмеженими і мусимо знаходити час на молитву, просити Бога допомогти нам у кожній нашій справі. Як би ми не працювали, ми не зможемо самі досягнути очікуваного результату, тому пам'ятаймо завжди те, що казав Блаженніший Любомир Гузар, чий авторитет був дуже високим, що тільки з Господньою допомогою ми можемо досягти порозуміння і любові. Ми повинні завжди заряджатися доброю енергією через молитву, щоб мати допомогу від Господа, молитись і вірити, що Господь нам допоможе. Правда, що знаходити час на молитву не просто, але ми мусимо це робити.

	Вечірня та Божественна Літургія з нагоди свято первомученика Стефана у Святоуспенській Унівській Лаврі. Фото з Фейсбуку Преосвященного Владики Венедикта Алексійчука

- Чи є надія, що церква в Україні буде єдиною?

- Звичайно, надія завжди є. Тим більше, що в перше тисячоліття церква була єдиною. Вже існувала ця модель єдиної церкви. Лиш у другому тисячолітті церква розділилася.

До речі, ми, греко-католики, дуже близькі до католиків і так само близькі до православних. Нічого нам не бракує. УККЦ робить усе можливе і показує цю модель єднання церков. Якщо ми бажаємо єдності, то повинні працювати в цьому напрямку, і Господь нам у цьому допоможе.

- Святіший Патріарх Святослав створив різні структури для допомоги церквам, для контролю над діяльністю церков, і це повинно допомогти правильній організації роботи священиків і підвищити авторитет церкви, щоб більше людей навернути до Бога. Я знаю, що і ви зараз формуєте церковний уряд тут?

- Звичайно, я докладаю багато зусиль, щоби були створені різні комісії для покращення роботи єпархії. Наша єпархія є дуже великою, за територією це майже в 15 разів більша, ніж Україна. Ми тепер створили економічну раду. Запросили фахівців зі «Спадщини», «Самопомочі», інших банків, відкрили їм фінанси єпархії, щоб вони допомогли з фінансової точки зору покращити роботу парафій і єпархії в цілому. Бажано, щоб більше мирян взяли участь у роботі церкви. Це дійсно допоможе спільно вирішувати важливі питання.

- Люди будуть втішені вашим, Владико, рішенням, бо в деяких церквах на цьому ґрунті виникали непорозуміння. Священик повинен мати більше часу, щоб піклуватися вдосконаленням наших душ.

- Блаженніший Любомир Гузар казав, що найбільшою його мрією було бути ЛЮДИНОЮ. Кожна людина повинна мати почуття власної гідності, не дозволяти принижувати свою гідність і поважати гідність інших людей.

Блаженніший Любомир Гузар найкраще показав, якою повинна бути людина. Християнство дає людині можливість бути людиною. Ісус Христос показав найкращий зразок, якою повинна бути людина і святі апостоли також показали цей приклад.

- Наш Святіший Патріарх Святослав, людина великого Божого дару спілкування з людьми, обдарований великим потенціалом енергії, сили духу. Святіший сказав: «Ми вдихнули дух Йосифа Сліпого і поїхали до Папи Римського...». Людина сильної волі, Святіший продовжує справу світлої пам'яті Любомира Гузара. Блаженнішого Святослава поважають люди різних конфесій, і не дивно, що авторитет УГКЦ постійно зростає. Багато церков, особливо в Харківській області, перейшли до УГКЦ. Ваше Преосвященство також робить усе можливе для підвищення авторитету і ролі Христової церкви тут, на американській землі. Користуючись нагодою, хочу попросити вас привітати наших українців Америки з Різдвом.

- Один з отців казав, що Бог став людиною для того, щоб людина стала Богом. Бог став людиною, щоб людина змінилася, покращилася сама. Для того і святкуємо Різдво Христове. Важливо, щоб люди усвідомили, що наше життя є дуже коротким , щоб ми залишили свій добрий слід на землі, зробили щось добре для Бога. Зичу всім нам, щоб ми відсвяткували Різдво і змінилися на краще, щоб і люди біля нас змінювали своє життя. Ми не маємо багато часу, життя пролітає дуже швидко. Робімо добро в своєму житті, змінюймо інших і світ стане кращим, наша Україна стане кращою.

Христос рождається!

- Славімо Його!

Знаючи, Владико, що ваше Преосвященство їде до України, прошу передати від українців Америки щире Різдвяне привітання Блаженнішому Патріархові Святославу, всім служителям Патріархату УГКЦ, усьому українському народові, тим родинам, які втратили своїх синів і доньок, які віддали своє життя за Україну, за всіх нас. Хай Святвечір і Різдво Христове завітає до всіх воїнів, які стоять тепер на сторожі наших кордонів. Хай весь український люд помолиться за душі тих, хто, захищаючи Батьківщину, відійшов у Вічність. Хай Дитятко Ісус огорне Своїми ласками осиротілих матерів і підтримає їх у їхньому горі. Хай скінчиться війна!

Всі чекали від президента найцінніших слів, що скоро війні кінець. Не знайшовши своїх слів, щоб заспокоїти наш народ, президент використав слова найавторитетнішої серед українців ЛЮДИНИ - пророчі слова Блаженнішого Кардинала Любомира, якого поважав увесь світ.

Молімося за мир в Україні, за мир у всьому світі.

Щирі вітання також іншим «солдатам», Матерям у Молитві, які постійно несуть вахту МОЛИТВИ за Україну, наш народ і за тих, хто захищає наші кордони, ризикуючи своїм життям.

Слава Україні! Героям слава!

Христос рождається! Славімо його!