Повертаюся до теми вбивства під Києвом, у селі Демидів, юристки Ірини Ноздровської, про яке я писав у минулому числі нашого часопису.

Причини дві: величезний суспільний резонанс не стихає і є наявність суперечливих точок зору на завершення слідства по цій справі.

Слідство дійсно офіційно завершено. Тривало воно 8 днів. 1 січня тіло Ірини Ноздровської було знайдено у річці. Повідомили, що Ірина була роздягнена і загинула від колото-різаних ран шиї. А 8 січня стало відомо, що затримано підозрюваного.

Перед цим повідомлялося, що до пошуків злочинця залучено три сотні правоохоронців.

Такий гігантський загін розслідувачів утворився після двох подій: по-перше, після мітингу під стінами облуправління поліції, на якому начальника поліції Київщини ледь не за лацкани тягали з вимогою розслідувати справу; по-друге (і це, напевне, основна причина) - обурена реакція дипломатів, зокрема, і посольства США в Україні, з вимогою знайти і покарати винуватців - а до голосів міжнародних партнерів нині дуже уважно прислухаються.

Високопосадовці з поліції скаржилися, що ніхто з мешканців села не допомагає - відповідають, що ніхто нічого не бачив, ніхто нічого не знає, нікого не підозрюють.

Що це - житейська мудрість, обережність, страх?

Однак, справі допомогла сучасна техніка. За її допомогою через моніторинг телефонів Ірини встановили практично весь її маршрут і дійшли висновку, що вона таки доїхала з Києва до свого села Демидів маршрутним автобусом.

Зійшла на зупинці в селі, яка майже не освітлювалась.

А далі - провал в інформації. Чи її зустрів там вбивця, чи їхав з нею? І хто був цей злочинець?

Через 8 днів виявилося - затримали Юрія Россошанського. Того самого, чий син Дмитро звинувачується у вбивстві шляхом автонаїзду молодшої сестри Ірини. Того Юрія, котрий, нібито, погрожував Ірині, коли вона не давала суддям випустити Дмитра зі СІЗО і вимагала продовження перебування його під вартою на засіданні суду 27 грудня 2017 року.

А наступного дня після суду Ірина, котра поверталася з Києва в село додому, щезла.

Юрієві Россошанському за 60. Кажуть, що він хворий. Працює водієм. Зі слів покійної Ірини, він погрожував їй. Здається, висновок лежить на поверхні - ось він, головний підозрюваний і ймовірний вбивця. Його і затримали.

Але замість хору задоволених голосів прозвучав хор запитань, сумнівів, незгод.

Адвокат І. Серков заявив: «Вважаю, що при наявності тієї кількості тілесних ушкоджень, які були виявлені на тілі вбитої, вбивць мало би бути, як мінімум, двоє. Жертва напевно оборонялася, намагалася б втекти. На місці скоєння злочину мали би бути сліди боротьби. Фрагменти одягу нападників повинні бути на землі і на трупі. На їхньому одязі були б сліди крові і частки одягу Ноздровської і т. д.

Тоді взагалі було б не важко у перші години викрити так званого вбивцю й інших співучасників цього злочину.

Два «сільські» опери спокійно того ж дня могли запросити на розмову батька Россошанського, і той під «тиском доказів» (як кажуть у фільмах) в усьому б і зізнався.

Навіщо було створювати цілий «координаційний» штаб при МВС?! Залучати 300 осіб особового складу поліції і напевно, як мінімум, 50 прокурорів?!

Навіщо було призначати повторну комплексну судово-медичну експертизу?! Навіщо потрібно було вивчати дані з численних відеокамер?! Навіщо потрібно було відновлювати маршрут руху Ноздровської ?! І ще багато і багато навіщо?!»

Неоднозначно-скандальний блогер Ліза Богуцька висловилась більш різко: «Тільки сьогодні написала, що вбивцю призначили. Більше того, ще при першому побаченні з начальником УВС Київської області Дмитром Ценовим я йому сказала, що не вірю у версію «вбивця Россошанський». Абсолютно не вірю. У мене в перші ж години, тільки-но почала вимальовуватися картинка, з'явилося вперте відчуття, що нас будуть водити за носа. Коли хтось, навіть із близького оточення, наполягає на одній-єдиній версії, тим більше, що лежить на поверхні, це викликає підозру...

Не звинувачую нікого. Але бачу, що не розслідують абсолютно той напрямок, який може бути правильним. Не буду писати подробиць. Просто даю натяк... І пахне він не зовсім Россошанським. Або нехай Ценов йде у відставку, або, все-таки, бере в розробку версію політичного замовлення, де фігурують мільйони доларів. Десятки мільйонів. Сотні. А вбити (виконати замовлення) міг хто завгодно».

Ліза Богуцька все-таки не витримала і вказала напрямок своїх підозр - за її підозрами, це бізнесмен С. Тищенко, нібито, пов'язані з ним нардеп С. Пашинський, міністр А. Аваков, нардеп Тетяна Чорновіл, у якої покійна Ірина працювала помічником. Тобто, за версією Л. Богуцької, до вбивства може мати стосунок група впливових осіб, які могли «замовити» Ірину, котра могла, як юрист, знати якийсь серйозний компромат на декого з цих осіб. Компромат, можливо, пов'язаний з оборудками щодо землі у великих масштабах.

Ось така несподівана підозра у скандально відомої блогерки виникла і вже нею оприлюднена.

9 січня коли я пишу ці рядки, Вишгородський суд заарештував Юрія Россошанського до 8 березня без права застави.

І ще одна «нестиковка». Член колегії МВС, близький до міністра МВС А. Авакова народний депутат Антон Геращенко 8 січня заявив: «Підозрюваний у вбивстві юристки Ірини Ноздровської зізнався у скоєному... Доказів для суду, починаючи від знаряддя злочину і закінчуючи щирим зізнанням підозрюваного із зазначенням усіх деталей вбивства, більш ніж достатньо».

А наступного дня перший заступник голови Національної поліції України В'ячеслав Аброськін фактично заперечив: «Про жодне відверте зізнання підозрюваного не йдеться. Людина не розкаюється у скоєному й не має наміру каятися».

Так постає питання: підозрюваний «щиро зізнався» чи «не має наміру каятися»?

Що ж маємо у підсумку?

Ірину Ноздровську під ридання батьків, що роздирали душу присутніх, 9 січня поховали на сільському цвинтарі села Демидів. Юрій Россошанський у СІЗО. Його син Дмитро, котрий вбив молодшу сестру Ірини, поки що теж у СІЗО. Поліція рапортує про розкриття. У громадськості задоволення і сумніви.

P. S. А тим часом правоохоронці уже звітували президентові, і той похвалив їх за «блискуче», як він висловився, розкриття справи. Правда, суду ще не було і презумпція невинуватості має ж якось діяти? Чи Юрій Россошанський уже все-таки призначений до жертовного заклання і визначений вбивцею до суду? Він помстився за сина і дійсно може бути вбивцею, чи жертвує собою і бере на себе не свою провину, чи його вмовили це зробити, обіцяючи випустити сина?

Думаю, що нам ще доведеться повернутися до цієї теми.