Специфіка нашого часопису у тому, що ми маємо, нібито, три різні читацькі аудиторії. Перша й основна аудиторія - у Великому Чикаго та деяких інших місцях, у котрих нашу газету «Час і Події» читають у паперовому варіанті.

Адже погодьтеся - для людей, котрі люблять читати і змалечку привчені до газети як способу отримання інформації, є ні з чим незрівняне задоволення взяти в руки свіже число газети, яке ще ледь відчутно пахне типографськими запахами, розгорнути, і сторінка за сторінкою знайомитися зі змістом, читати матеріали, розглядати ілюстрації, потім на певний час відкласти і згодом знову взяти до рук - і так доти, доки не дочитаєш усе, що хочеться в ній прочитати.

Друга аудиторія - це українська діаспора з різних країн світу, яка читає Інтернет-варіант нашого часопису.

Основну інформацію з кожного числа газети такі читачі теж отримують, але позбавлені задоволення гортати сторінки «живого», паперового примірника.

І третя наша аудиторія - це читачі в материнській Україні. Вони, як і друга наша аудиторія, читають тільки Інтернет-варіант нашої газети, але відрізняються тим, що безпосередньо занурені у вир подій українського життя, про яке ми пишемо.

Тому мають можливість не тільки щоденно зчитувати з Інтернет-сайтів свіжу інформацію, як і дві попередні читацькі аудиторії, але й читати інші вітчизняні газети в їхніх паперових варіантах.

Мають таку можливість, користаються нею, але все-таки продовжують читати «Час і Події». Значить, у нашій газеті щось таки є, якщо вона притягує читачів з цих читацьких аудиторій.

І ось про це «щось» я хотів би сказати декілька слів.

Особливістю нашої газети і позицією її керівництва, авторського колективу є те, що ми намагаємося певним чином поєднати те, що не завжди поєднується.

По-перше, ми дотримуємося чіткої проукраїнської патріотичної позиції, і вважаємо українські цінності та інтереси своїм принциповим дороговказом. Але при цьому не впадаємо в іншу крайність - не використовуємо стиль бравурного «барабанного» бою, а намагаємося писати вдумливо, розважливо, не побоюючись згадати, а інколи і подати іншу думку і позицію, навіть таку, з якою ми не зовсім згодні, а то й зовсім незгодні. Проте, під час вибудовування матеріалу ми ці інші точки зору аргументовано, підкреслюю - аргументовано - долаємо, а не просто відхиляємо, даємо можливість нашим читачам думати разом з авторами і, у підсумку, виходимо на свою позицію.

Позиція часопису є наступальною, але наш наступ не схожий на кавалерійську атаку, коли з шаблюкою наголо автор щодуху йде в атаку, ледь не зламавши собі голову.

Наша наступальність перемагає не бездумним натиском, а силою доказів.

Ми намагаємося поглиблювати логіку викладення своїх статей, репортажів, інтерв'ю. Захищаємо українські інтереси і точки зору, але не перетворюємося на пропагандистську агітку, яка воліє хвалити наших лише тому, що вони «наші» і тому, нібито, мають бути поза критикою.

Спокійна аналітичність наших певних матеріалів деякими нетерплячими читачами може сприйматися як якась пасивність, небойовитість. Але наголошу - бойовитість журналістського матеріалу не в хвацькій стильовій та мовній розмашистості, інколи навіть і розгнузданості, а в принциповості авторської позиції, в її об'єктивній незмінності, в умінні коректно, логічно, доказово бити в точку, в серцевину проблеми, виявляючи її корені і форми прояву.

Так вироблялася і закріплювалася нами репутація солідної, об'єктивної, в той же час, патріотичної проукраїнської газети. Газети, а не агітаційного листка.

Газети, яка гуртує навколо себе читачів і є фактором об'єднання громади навколо чітких проукраїнських позицій у всіх ключових питаннях історії та сьогодення України.

Ми дуже вдячні всім, хто долучається до створення кожного числа газети, хто наповнює її власними ексклюзивними матеріалами, ділиться роздумами, публікує репортажі, світлини з конкретних подій, які періодично відбуваються в українській громаді за кордоном та в материнській Україні.

Дякуємо і тим, хто знаходить інші форми підтримки і популяризації нашої газети, хто підставляє своє плече в наші надто непрості часи, розміщує рекламу, допомагає.

Усім нашим авторам, співробітникам, читачам, рекламодавцям, розповсюджувачам найкращої газети світової української діаспори «Час і Події» дякуємо за співпрацю та інтерес до часопису у 2017 році і вітаємо всіх з Різдвом Христовим, Новим 2018 роком, що нестримно настає!

Цей рік був важким для України. Наступний обіцяє бути не легшим.

Проте, ми не втрачаємо бойового патріотичного духу, не знижуємо градус проукраїнської наступальності у позиціях, не втрачаємо оптимізм.

Попри всі негаразди, проблеми, бар'єри на шляху до гідного та щасливого життя в Незалежній Українській Україні ми всі разом пройдемо цей складний шлях.

Україна була, є і буде! Попри все.

Вона, як міфічний птах Фенікс, відроджувалася в своїй історії щоразу, тільки-но для цього з'являлися хоч найменш мінімальні можливості. І тим більше, не загине і нині, коли покоління за поколінням виростає українська молодь часів Державної Незалежності, коли посилюється громадянська спроможність українців самоорганізовуватися і визначати свою долю самим.

За Україну доводиться воювати так важко, напружено, криваво, як ми цього зі самого початку Незалежності не очікували. Воювати на фронті, в тилу, на кожному робочому місці, чесно виконуючи свою роботу і громадянські обов'язки.

Україну потрібно захищати - і свідомі українці її захищають. На війні збройній, на війні проти корупції, підлості, цинізму, продажності - усього, що душить нас і гальмує поступ.

Україну потрібно розбудовувати - у сферах державності, економіки, соціально-гуманітарних секторів, у найважливішій сфері - духовного, морального, патріотичного, інтелектуального розвитку та виховання.

І це робота для нас усіх - тих, хто любить Україну в собі, а не себе в Україні.

Все буде добре. Віримо у це навіть у такі часи, коли майже все не є добре.

Слава Україні!

Героям Слава!!

З Різдвом Христовим усіх вірян західного обряду, всіх українців!

Христос народився! Славімо Його!!!