Походження назви

 

Давно забута латина, як прокляття великого Юпітера, брата слов'янського Перуна, що «прав» вогняними стрілами, миттєво вдаряючи по земному, допомогла дати назву пристрою, який передає голосові повідомлення на далекі відстані, - радіо. Латинською це слово означало «промінь» або, напевно, «хвилю», бо звук має хвильову природу. Є джерело, є простір, куди ті хвилі розсилаються. З функціями голосопередавання пов'язані слова слов'янських мов, які звучать цікаво, а іноді навіть по-чудернацькому: «емотувати, явити, розголошувати, висилати, надавати». Цікаво, що чеською голосопередавання буде «розглас» (не плутати з українським «розголосом» скандалів!), польською - «розґлосьня» (розголошуюча), німецькою - «рундфунк» (від слів «круглий» та «миттєвість») - миттєве надсилання голосових повідомлень. Відомо, що перші радіоприймачі чи голосоприймаючі пристрої були округлими, які колись називали «тарілками», а часто й «брехачами», бо за «добрих часів» вони зажди казали, що було всього вдосталь і все було чудово, хоч у сільмазі нічого не було - тільки продавець і полиці.

Латина має ще одне слово для «радіо» - «радіофонія» (миттєве озвучення/звучання).

Із назвою «радіо» поєднані і похідні дієслова, слова дій - «випромінювати, переводити, переказувати, пересилати, висилати, блистіти, мерехтіти». І справді, звук наче випромінюється, пересилається чи передається здалека, так що з тим, хто передає, і посваритися неможливо, бо недосяжний.

«Радіоточка», якою колись користувалися при совєтській владі чи навіть уже за часів України, справді часто «мерехтіла» - заїдало голос, переривалися повідомлення, бо вітер часто рвав дроти, які були не надто гнучкими.

Отож, з огляду на все сказане, пропоную радіо називати умовно голосопередаванням, що цілком сумісне з правилами словоскладання латинської мови.

Історія рундфунку або голосової тарілки

 

Описати історію радіо можна одним реченням: від телеграфу, безпровідникової передачі - до «телевоксу» (з латинської - «далеко-голосопередавання»).

Передавання даних, використовуючи цілісний спектр частоти, відоме як «передавання спінторометром (використання електричних розрядів у повітрі через два електроди, що поєднані індукційним колом). Винахід приписують кільком ученим - Ніколі Теслі, Гійому Марконі і Хулію Серварі Бав'єрі.

Низка фізичних винаходів Ганса Крістіана Ерстеда (1820), Майкла Фарадея (1831), Джеймса Кларка Максвела (1861-1865) / електромагнітні хвилі / дали підґрунтя для виникнення справжнього далеко-голосопередавання.

У публікації «Бреветто, 129.971», від 30 липня 1965 р., йшлося про американця Махлона Луміса, який, мабуть, за італійською Вікіпедією, був першим винахідником, що передав дані телеграфом безпровідниковим способом.

1873 р. на засіданні Королівського товариства була представлена «Динамічна теорія електромагнітного поля».

28 листопада 1878 р. Томас Едісон оголошує пресі, що, досліджуючи телеграф, він помітив явище, яке він назвав «ефірною силою» (можливість передавання звуків через повітря). Його висміяли за таку гіпотезу.

Першим, хто надіслав і прийняв радіосигнали, був Девід Едвард Г'юз (1878 р.)

1884-1886 рр. винайдено «коезоре/когерер» (прилад, що дозволяв приймати звукові сигнали лише однієї частоти). Авторами винаходів були італієць Темістокле Кальцеккі Онесті та Едуард Бранлі.

1885 р. Едісон подає опис системи комунікації між кораблями, яку він продає Вільяму Марконі.

Важливими стали дослідження радіохвиль і Генріха Рудольфа Герца про часткове диференціальне рівняння, що отримало назву «рівняння хвиль».

1885-1892 рр., ймовірно, Натан Стаблфілд винайшов справжнє радіо. Він був фермером у містечку Мюррей (Murray), штат Кентуккі. Принцип роботи його радіоприймача базувався на електромагнітній індукції.

Роберто Ландель де Мура (1893-1894 рр.), бразильський священик і науковець, провів аналогічні експерименти з радіопередавання людського голосу. Але він не публікував свої винаходи аж до 1900 р.

Хто винахідник?

 

Як зазначає Текнохоулсейл, питання, хто винайшов радіо, - контраверсійне, певною мірою.

1893 р. у Сент-Луїсі, штат Міссурі, Нікола Тесла вперше продемонстрував безпровідникове радіо. Однак, часто кажуть про Гульєльмо Марконі як про батька і винахідника радіо. Причина в тому, що Марконі запатентував винахід у 1900 р, а Тесла - на рік пізніше. У 1901 р. Марконі став першим, хто передав радіосигнали через Атлантичний океан.

1900 р. роботи росіянина Попова були відзначені медаллю у Парижі.

1906 р. стало можливим передавати людську мову завдяки амплітудній модуляції радіосигналу, який відкрили Реджинальд Фессенден і Лі де Форест.

У 1909 п. Марконі і Ф. Браун одержали Нобелівську премію за заслуги у розвитку безпровідникової телеграфії.

1995 р. - початок цифрового радіомовлення: Осло (Норвегія).

2007 р. - поява цифрового стандарту ДАБ + (Європа).

2017 р. - Норвегія відключає останній ФМ-передавач.

Чому радіофонія популярна?

 

То чому ж радіо стало таким популярним?

1. Радіосигнали й морзянка використовувались у спілкуванні між кораблями у Першій світовій війні.

2. Армії користувалися радіопередаванням як засобом передавання повідомлень.

3. У 1920-і роки радіо стає популярним серед цивільного населення.

4. З'являються радіостанції: КДКА у Пітсбургу, Пенсильванії, і в Англії - Бі-Бі-Сі (BBC) (Бритиш Бродкестінґ Компані (ББК), яку чомусь зневажливо в колишньому Союзі називали «баба-бабі-сказала».

5. Під час Другої світової війни радіо стає основним засобом комунікації між урядами та їхніми народами.

6. Радіо стало основним засобом для передавання розважальних програм і провідником культурних здобутків націй.

7. Нині розвинулось сателітарне/супутникове та Інтернет-радіо.

8. Двостороннє радіо (two way radio) - голосове радіо або «wокі-токі» стали незамінними інкриптивними засобами комунікації в аеропортах/летовищах, для охоронців порядку тощо.

Українське голосо-випромінювання

 

Українська сторінка Вікіпедії стверджує, що радіо - це з латинської «випромінювання».

Згідно з російсько-радянськими даними, радіо винайшов Олександр Попов. Але серб Нікола Тесла через суд досяг справедливості: він був першим, а не Марконі.

1924 р. у Харкові почалися радіопередачі після Москви, Ленінграда і Казані.

1925 р. у Харкові і в Києві збудували перші потужні радіостанції. З'явилися, згодом і радіостанції в Одесі, Дніпрі і Донецьку.

Найпотужнішою радіостанцією УРСР була Київська («РВ 84») / 1941 р.

Будувалися радіовузли, які передавали сигнали дротами. Ефірний метод (мабуть, через ідеологічні та фінансові причини) майже не використовувався. Репродуктори встановлювалися на площах та в громадських місцях.

Серед значних агентств, які обслуговували радіомовлення та керували ним, були Українська радіоуправа, Український радіокомітет, Радіотелеграфне агентство України (РАТАУ).

Програм українською мовою було небагато. Ті, що були, мали мало часу на ефір. Також перевірялася ідейна підоснова їхніх програм. Запроваджувалися «радіогазети» для певних прошарків населення. Правда, у Харкові були передачі єврейською та есперанто. Здебільшого, передачі були ідеологічно спрямовані: доповіді, розмови і діалоги (старий філософський метод), новини, повідомлення з партійних з'їздів і нарад.

Спроби «піймати хвилю» закордонних радіотрансляцій для українського слухача дуже часто закінчувалися нічим: як і скрізь по кордонах радянської імперії влада встановила потужні системи для створення перешкод на шляху радіосигналів «ворожих голосів». Існували так звані «глушилки» зі звуко-спотворювальними сигналами, так що чутно було лише окремі слова, без контексту.

У Львові, за Польщі, 1930 р. були україномовні програми тривалістю 15-30 хвилин. У неділю подавалися богослужіння з церков.

Були українські радіопрограми і на Закарпатті. Теж з 1930 р. двічі на тиждень, по 15 хв. З 1939 р. почала діяти радіостанція у Хусті.

1939-41 рр. Західну Україну обслуговували радянські радіостанції у Львові, Станіславові та Тернополі.

За німецької окупації були триразові 30-хвилинні українські передачі щотижня.

Популярні українські радіопрограми

 

За свідченням фрірадіотюн.ком, 10 найпопулярніших радіопрограм в Україні це - радіо «Шансон», Авторадіо, радіо «Ера FM», Закарпаття FM, Хіт FM 96.4, «Люкс FM», ТС ТЮ, Radio ROKS, радіо «Мелодія FM», радіо «Динамо».

Найпопулярніші радіостанції України за http://www.nrcu.gov.ua/1chastoty це - УР-1, УР-2, УР-3, РУІ, серед яких - «Радіо Промінь», «Доброго ранку, Україно!», «Новини» (зокрема, англійською). Вказана веб-сторінка дає можливість слухати українські надавання в Інтернеті.

Напрочуд цікавим є польський список українських радіостанцій - Ukrainskie rozgіosnie radiowe.

Загляньте туди - не пошкодуєте: там є всі радіостанції по областях, сателітні, регіональні, наземні.

Відомі радіокомпанії

 

Слід пам'ятати «Радіо Вільна Європа», «Радіо Свобода» за їхні незалежні та неупереджені передачі, які так любили слухати східні європейці.

Неможливо переоцінити значення Бі-Бі-Сі та «Голосу Америки». Не слід забувати і важливості польського радіо, яке західним українцям давало можливість знати більше, ніж їм дозволялося.

До речі, Польське товариство радіотехнічне було створено 1925 р.

Український голос за кордонами України

 

Ukrainskie rozgіosnie radiowe - перелік українських радіостанцій, про які згадувалось вище, пропонують україномовні радіопрограми за межами України: Радіо Ватикану, Бі-Бі-Сі, Міжнародне радіо Канади, Міжнародне радіо Китаю, «Дойче Веллє» (Німеччина), «Польське радіо для Заґраніци», радіо «Румунія», «Голос Америки», «Радіо Свобода», «Загальносвітове Радіо-Україна».

Більше, ніж 9 тисяч українців, які 2015 р. легалізували своє перебування в Польщі, вже наприкінці травня того року могли слухати радіо рідною мовою. На Інтернет-радіо для іммігрантів ІМІ-Радіо працювало 22 українських ведучих.

Ще у червні 2017 р. місцева активістка Ольга Малишко-Джемидова, що проживає в Німеччині, повідомляла про створення українського радіо.

У Сербії є русинські радіопередачі у Воєводині, у містах Кула, Врбас, Шид, Інджія, Сремській Митровиці.

У Латвії, є українське радіо «На хвилях Дніпра», співзвучне за назвою з радіо «Даугава» (http://www.ukrkongress.lv/ua/radiohvylya/).

Далека Австралія також шанує українську діаспору: Радіо СБС та Радіо 4ЕБ (Брисбен) транслюють українські програми.

Американське радіо

 

Українське радіо на теренах США підпадає під категорію «розмовне радіо», «радіо новин». Хочете чогось цікавого? Інтернет, панове. Тільки Інтернет-мережа: http://onlineradiobox.com/genre/news/?cs=us.shekinahradio. Налаштовуйтеся, зручно влаштовуйтеся, вуха - до дії - і слухайте.

А як там щодо радіо українською мовою? Ґуґл твердить, що Нью-йоркська радіостанція Радіо «Домівка» - найпопулярніша.

«Але то ж про Нью-Йорк», - скажете ви. «А як же Чикаго?»

Є і в Чикаго: UkieDrive Radio, «Юкрейніен Індiпендент Радіо» (Незалежне Радіо). Якщо не зраджує мені пам'ять, то це ще і колись відома до моїх Одіссеєвих пригод «Українська Хвиля». А також - «Нове Радіо», яке рекомендує чиказька газета «Українське Слово».

Є і духовно-насичені програми: Радіопрограма при катедрі св. Миколая (щосуботи, з 15 до 16 години на 1490 АМ): http://www.stnicholaschicago.org/#Radio_Program

Не слід забувати «Парафіяльні новини» при парафії св. Володимира і Ольги (на веб-сторінці http://www.stsvo.org).

Отож, пані та панове, паничі та панянки - слухайте, чуйте, звертайте увагу, прислухайтеся й почуйте голосопередачі українською мовою. Вас поважають, знаючи, що ви - рівні у країні свободи. Слухайте, прислухайтеся, почуйте - «аудіте!». Як казали давні римляни: «Уважно слухайте». «Внімайте!» - казали давні слов'яни, що германською значить «беріть собі у розум».

 

За англійськими, італійськими, польськими, українськими та іншими джерелами