Будьмо чесними, щодня українці виїжджають на заробітки за кордон. Але це не привід для скандалів і гучних публікацій. Та коли Віолетта Македон, учителька англійської мови з міста Берегово, Закарпатської області, виїхала у Великобританію на тимчасову роботу, це стало резонансною новиною.

Адже вчителі - не просто вразлива категорія населення, котра потребує більшого захисту та поваги. Їхнє соціальне становище є індикатором зрілості суспільства. Судячи з реакції українців на вчинок педагога, не всі розуміють причини та наслідки ситуації.

Так, кілька Інтернет-видань поширили новину, що пані Віолетта виїхала за межі України через нестерпні умови праці, малу зарплату і відсутність перспектив. На адресу вчительки посипалися звинувачення у зраді, тим паче, що вона отримала титул «Учитель року-2016» у номінації «Англійська мова». Тобто, отримала визнання держави за свою працю, а тут - на тобі, все це перекреслила одним квитком до Лондона. В Англії вона доглядає старенького дідуся та отримує за день свій місячний заробіток в українській школі. Принаймні, так стверджують деякі ЗМІ.

Віолетта Македон прокоментувала у «Фейсбуці» скандал, що розгорівся в Україні після її від'їзду. «Шановні журналісти! Величезне прохання до вас не спекулювати моїм рішенням працювати за кордоном заради досягнення вам одним зрозумілих цілей. Умови праці в школі неабияк сприяли моєму становленню як вчителя, так і особистості! Перспективи розвитку, як бачите, теж є. Я тому - живий приклад. Абсолютно і категорично спростовую слова про нестерпні умови праці, життя та перспективи розвитку!» - написала вчителька.

Як пояснила Віолетта Македон місцевим виданням, вона виїхала до Лондона через бажання розвиватися далі та мрії сина здобути освіту саме в британських вищих навчальних закладах. Буде там, доки син готуватиметься до вступу, а це триватиме рік-два, набереться нового досвіду, попрактикує з носіями мови й потім обов'язково повернеться в Україну. Здобуті знання Віолетта передасть своїм учням і колегам. Узагалі, про своє бажання розвиватися вчителька розповідала берегівським журналістам задовго до переїзду. В одному з інтерв'ю педагог казала, що відвідує літні школи з англійської мови, професійні семінари та вебінари. Тобто, вона вмотивована поліпшувати якість своєї роботи.

Разом із тим, привід для переїзду титулованої вчительки розкрив деякі мінуси нашої освіти. Передусім, привертає увагу бажання її сина вчитися за кордоном. Так роблять багато українців, вважаючи це більш перспективним порівняно з українськими вишами. Дехто з науковців запевняв «День», що навчання в наших ВНЗ - здебільшого - імітація, ніж робота на високий результат. Тож навіщо дорікати цим Віолетті Македон?

Якщо вчителька, яка знаходила можливості для розвитку в Україні, все ж вирішила самовдосконалюватися за кордоном, може, щось не так усередині системи освіти? Не так працює шкільна система з поліпшення якісних показників навчання, не так працюють держані курси з перепідготовки вчителів, не та зарплата, врешті-решт. Міністерство освіти і науки за останній час провело колосальну роботу, щоб виправити ці недоліки, підготувало програму «Нова українська школа», нарешті ухвалено новий закон про освіту. Але попереду ще багато роботи. І не лише для міністерства, а й для всього суспільства. Успіх освітньої реформи, яка справді може змінити шкільне життя всіх його учасників, залежить від підтримки кожного з нас, і важливий чинник тут - ставлення до педагогів.

«День» розпитав експертів, що не так з теперішнім ставленням до вчителів у суспільстві та що треба змінювати в системі освіти, щоб вона була привабливою для талановитих педагогів.

Світлана Благодєтєлєва-Вовк, голова ради громадської організації «Точка росту: освіта і наука»:

- Бурхлива реакція на рішення жінки щодо власної долі є красномовною. Вона свідчить, що в нетрях громадської думки побутує уявлення про роль учителя як кріпака. Він повинен присвятити себе служінню високим ідеалам освіти й вихованню дітей. Проте, коли йдеться про його потреби та інтереси, пов'язані з родиною та бажанням побачити світ широкий, то - зась навіть про таке думати. Громада не за те дає звання «Вчитель року». Після віншування життя вчителя йому не належить - воно переходить у розпорядження бюрократії та суспільства. Безперечно, подібне індивідуальне рішення впливає як на приватне, так і на суспільне життя. Позитив у тому, що розширюється рівень свободи особистості, створюються умови для пошуку нового місця в житті. Негатив - оскільки людський потенціал країни-донора знижується внаслідок втрати активної особистості, має місце втрата соціальних зв'язків, то зростає розчарування та невпевненість.

Крім того, наріжний камінь подібних ситуацій - середовище та обставини. Вони в Україні діють не на користь учителя. Освіта, зокрема, школа, далеко не у квітучому стані. Низька зарплата й знецінення професії є джерелом постійних сумнівів щодо правильності професійного вибору й пошуку альтернативи. Тому не дивно, що виїзд за кордон та еміграція часто розглядаються вчителями як єдиний порятунок від гнітючої буденності. Інша річ, чи зможуть численні емігранти адаптуватися до умов нової культури, знайти себе нового, тобто, створити нову ідентичність і призвичаїтися до чужої рутини. Очевидно, подібні речі потребують надзусиль і титанічної витримки. Тому будь-які дії вчителя заслуговують на підтримку і повагу - як тих, котрі залишаються в Україні, так і тих, котрі виїхали за кордон.

Ірина Когут, експертка аналітичного центру CEDOS:

- Ця ситуація має кілька причин, одна з них - низькі заробітні плати. Люди ініціативні, які мають високий рівень знань та умінь, просто шукають більш оплачувану роботу. На жаль, робота вчителя дуже часто забюрократизована, в нього немає простору для творчості, більшу частину часу він віддає написанню папірців, які супроводжують освітній процес. Але ці проблеми МОН вирішує. Новий закон про освіту передбачає помітне підвищення зарплати вчителів. Цього року вона зросла на 50%, до 2023 року мінімальна ставка педагога складатиме не менш, ніж чотири прожиткові мінімуми. Підвищити зарплату складно фінансово, але не складно організаційно.

Коли йдеться про умови роботи вчителя, це справді великий виклик. У законі про освіту зазначається, що засади роботи школи - це автономія для навчального закладу та самого вчителя. Тобто, дається більше свободи в наповненні змісту освіти. Міністерство пропонує школам так звану модель або типову освітню програму, але в її рамках буде простір для вибору і вчителю, й школі. Так само педагог матиме можливість вибирати місце підвищення кваліфікації. Реалізація освітнього закону поступово зробить працю в школі більш приємною та прийнятною для активних і творчих людей. Таким чином, система освіти буде не виштовхувати їх, а залучати. Звісно, це не може статися миттєво. За кілька років відчуємо перелом. І хочеться вірити, що професія вчителя стане більш привабливою для людей, які справді мають високі результати.

Автор: Інна Лиховид

Джерело: «День»