rss
12/17/2017
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#319

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Полiтика \ Аналітика \ Законовбивча війна

Історична пам'ять нагадує, що за часів Сталіна негайний виклик з-за кордону будь-якої офіційної особи СРСР, зокрема, й УРСР, майже напевне означав для неї, у більшості випадків, подальший арешт і, найімовірніше, розстріл.

Тому дехто з тодішніх такі телеграми сприймав як сигнал смертельної загрози, повертатися панічно боявся і ставав так званим «неповерненцем».

Керівникам НАБУ і САП поки що нічого подібного не загрожує. Часи тепер не ті. Та й з-за кордону, особливо зі США, уважно стежать за тим, щоб новостворені антикорупційні органи України мали змогу зміцнитися і розгорнути свою діяльність.

Однак, останніми місяцями дедалі частіше можна бачити повідомлення про тертя між ключовими правоохоронними органами України (включаючи і спецслужби).

Причому, тертя - це інколи доволі м'яке визначення тих конфліктних взаємин між ними, котрі частково стають відомими громадськості. Відомими тому, що очільники цих відомств виносять у інформаційний простір деякі заяви і меседжі, спрямовані одне проти одного.

Для початку освіжимо пам'ять читачів і схематично змалюємо конфігурацію цих державних органів.

Традиційно існувала й існує Генеральна прокуратура України (ГПУ) - єдина централізована система органів державної влади, які, відповідно до Конституції та законів України, здійснюють обвинувальну, представницьку, контрольно-наглядову функції в державі.

Враховуючи неефективність боротьби з корупцією в Україні і під сильним тиском міжнародних партнерів, влада створила ще, принаймні, три структури, чиї офіційні назви звучать ось так:

1. Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) - правоохоронний орган із широкими силовими повноваженнями, на який покладається попередження, виявлення, припинення та розкриття корупційних злочинів. Утворене президентом України 16 квітня 2015 року на чолі з директором Артемом Ситником, бюро розслідує корупційні справи, до яких причетні держслужбовці категорії «А».

2. Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) - центральний орган виконавчої влади України зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику. Очолює Наталія Корчак.

3. Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) - самостійний структурний підрозділ Генеральної прокуратури України на чолі з Назаром Холодницьким.

4. До того ж, існує потужна Служба безпеки України (СБУ), котра може дуже багато що зробити з усіма - і з тими, с ким борються правоохоронні органи, і зі самими правоохоронними органами.

Після створення нових відомств необхідний був час, щоб ці органи визначилися - кому що робити - і прийняли для себе рішення, яким чином взаємодіяти з владою, котра, як завжди, намагалася встановити контроль над усією правоохоронною системою.

Але доволі швидко стало ясно, що тертя між ними зумовлені не тільки труднощами адаптації, але і більш глибокими причинами.

А що було видно на поверхні?

8 листопада цього року НАЗК запросило до себе директора НАБУ Артема Ситника для пояснень. Самолюбивий А. Ситник прийшов, але з «відповіддю» не забарився.

До свекрухи керівниці НАЗК Наталії Корчак прийшов агент НАБУ для взяття пояснень - звідки у пані Н. Корчак новий автомобіль, не внесений до е-декларації?

Допоки тривали ці розбірки, наприкінці листопада зчинився новий скандал, спрямований проти НАБУ.

ГПУ та СБУ звинуватили керівництво НАБУ, що їхній агент під прикриттям, нібито, провокував заступницю керівника Державної міграційної служби України (ДМСУ) Пімахову на взяття хабара за незаконне надання громадянства України іноземцям.

Захищаючись, НАБУ виклала прихований запис розмови, з якого можна зробити висновок - пані Пімахова у розмові йшла на угоду і навіть сама називала суму хабара - 30 тис. доларів США.

Те, що запис є справжнім, підтверджують і слова генпрокурора Юрія Луценка, який визнав, що в діях п. Пімахової є ознаки корупції. Однак повторив, що агент не мав права провокувати держслужбовицю на хабар.

Після цього слідчі прокуратури декількох агентів НАБУ під прикриттям розсекретили, у них провели обшуки і заявили про виявлення низки порушень, недоліків та інших гріхів.

Директор НАБУ А. Ситник у відповідь звинуватив ГПУ та СБУ у тому, що вони зірвали спецоперацію, котру агенти НАБУ готували півроку, виявляючи корупційні схеми в ДМСУ з незаконного надання громадянства.

А. Ситника та НАБУ підтримали зі США.

У своєму Twitter Michael Carpenter, директор аналітичного Центру Байдена при Пенсильванському університеті, вигукнув: «Соромно бачити, як Генеральна прокуратура та СБУ намагаються зірвати таємні операції НАБУ».

Враховуючи, що Майкл Карпентер був впливовим і компетентним чиновником - заступником помічника міністра оборони США з питань України та Євразії за часів президента Обами - його слова є важливим сигналом підтримки НАБУ в цій ситуації.

Оскільки у конфлікті НАБУ та НАЗК керівник САП Назар Холодницький підтримав сторону НАЗК, можемо попередньо зробити такі висновки.

НАБУ та його директор Артем Ситник наразі опиняються у певній ізольованості, оскільки тою чи іншою мірою з ними дискутують, його критикують і навіть звинувачують різною мірою і в різних ситуаціях могутня четвірка - генпрокуратура на чолі з Юрієм Луценком, НАЗК на чолі з Наталією Корчак, САП на чолі з Назаром Холодницьким і СБУ на чолі з Василем Грицаком.

Правда, СБУ тримається у цій ситуації, нібито, максимально нейтрально, але добре відомо, що В. Грицак, як і Ю. Луценко, є стовідсотковими людьми президента. Про Наталію Корчак теж починають говорити, що вона працює у співробітництві з адміністрацією президента, хоча вона, як і сама адміністрація, це заперечує.

Н. Холодницький, хоча й очолює офіційно самостійну САП, але, все ж таки, входить з нею до складу генпрокуратури, а значить, з Ю. Луценком, все ж таки, має рахуватися.

Усе це примушує зробити, принаймні, три висновки:

1. Потрібно більш глибоко вивчити систему правоохоронних і, зокрема, антикорупційних органів України;

2. Необхідно зрозуміти - чим зумовлена така дружна атака могутньої четвірки на НАБУ і персонально А. Ситника: чи тим, що його не вдається взяти під контроль, чи його амбіціями, котрі можуть заважати справі?

3. Від результату конфліктної історії з агентами під прикриттям багато що стане ясно в тій підкилимній боротьбі, яка триває між правоохоронними органами у їхньому ставленні до влади.

А отже, до цієї теми варто ще повернутися в майбутньому.

Одне ясно уже сьогодні - ця законовбивча війна шкодить інтересам України.

Міхеіл Саакашвілі розкручував дострокові парламентські вибори, а тепер зайнявся президентськими

У режимі жалоби

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com