Отож, жили собі люди чи в селі, чи у місті, жили, раділи та тужили, але хотілося їм знати, а що ж там, в іншому селі, місті чи в іншій країні сталося. Ну, є така вада у людей - допитливість та цікавість: «А що вона сказала? А він на те що?» Місцева політика, називається.

Стало необхідним знати останні новини, події, відомості, вісті, новинки, справи, діяння, надання, донесення, рапорти, накази, актуальності, комунікати, інформації, вістки, звістки, справи, новинки, новиці, повідомлення... Такими от словами слов'яни окреслювали те, що латинською відоме було як «нунціум, фабуля, румор».

Давні протогазети

Давні римляни мали свої таблоїди, що називалися «акта діурна» або «ефемеріди». Перша назва означає «щоденні діяння», а друга - «скорочені відомості», щось на кшталт польського «в'ядомосьці скроцоне» (skrуcona informacja пол.).

Як зазначає Мітчел Стівенс у своїй статті «Історія газет», люди обмінювалися новинами до того, коли вони навчилися писати, передаючи новини з уст в уста на перехрестях доріг, при ватрах, у таборах чи поселеннях, на ринках, у храмах... В українських селах і далі користуються цим методом: «Перекажи Ользі, що Ганна сказала, щоб вона до неї прийшла, бо має їй щось важливе сказати» або щось подібне.

Гінці висилалися з поля битви, щоб повідомити про поразку чи перемогу, глашатаї ходили зі села в село, щоб повідомити про народження, одруження, розлучення чи смерть.

З виникненням письма й освіти новини стали достовірнішими у розвинутих суспільствах Давнього Риму та Китаю. У Римі витончена система письмових новин - щоденні рукописні аркуші, які розвішувалися урядом у Римському Форумі від 59 р. до н. е. аж до 222 р. н. е. Ці урядові листки сповіщали про політичні події, суди, скандали, воєнні походи і страти.

Китай також мав свої урядові «таблоїди» - «ді-бао» або «ті-пао», що, наприкінці 20 ст. переродилися у сатиричні та критичні «да-дзи-дао» (де кожен міг повісити анонімне повідомлення про когось чи про щось, щоб покритикувати, допекти чи висміяти). Але це - ближче до сучасності.

«Тіпао» були запроваджені серед очільників китайського уряду за династії Хан (202 р. до н. е. - 221 р. н. е). Дивно, що існування «акта діурна» і «ді-бао» майже збігаються. За династії Т'анг (618-906 роки), «ді-бао» почали друкувати.

Перші європейські газети

Друкована преса виникла в давній Європі майже одразу після винаходу друкування Йоганном Гутенбергом (1450-і роки).

Одним з перших видань можна вважати італійський звіт про турнір, опублікований близько 1450 р.

У 1493 р. у Барселоні (Іспанія) був розповсюджений друкований лист Христофора Колумба про його відкриття.

Треба пам'ятати, що винайшли газету як жанр «денникарства» (польський термін «dziennikarstwo» для журналістики) в Європі. Сучасний вид газет до Китаю потрапив лише у 19-му ст. через місіонерів та іноземців.

Найдавніші зразки газет у сучасному розумінні цього слова походять з Венеції 16-го сторіччя. Це були рукописні зразки, наче продовження давньої традиції «акта діурна» (щоденних діянь). Венеційські аркуші новин («авізі» - повідомлення), відомі також як «газетте» - повідомляли про війни та політичні події в Італії та в Європі. Почали вони виходити у 1566 р. і відомі були навіть у Лондоні (Великобританія). Стиль їхній був таблoїдним: назва новини - назва міста - дата.

Перші друковані газети, що дійшли до нас, тижневі, були надруковані у Страсбурзі (друк Йоганна Каролюса), та «Авізо» - у Вольфенбутель (друк Люкаса Шульте). Аби уникнути переслідування назви міст, де вони друкувалися, не подавали.

Друковані щотижневі газети з'явилися у Базелі (1610 р.), Франкфурті та Відні (1615 р.), у Гамбурзі (1616 р.), Берліні і Амстердамі (1617; 1618 рр.).

У 1918 р. офіційний представник Британії зазнав критики через те, що його країна не мала друкованих видань новин.

Перші газети французькою та англійською мовами з'явилися в Амстердамі 1620 р. Це були тижневики.

Перший італійський тижневик з'явився у 1639 р., а іспанський - 1641 року.

Найдавніша газета англійською мовою, що збереглася, була надрукована в Амстердамі 1620 р. (друк Пієтера ван дю Кеере). Та газета починалася таким повідомленням: «Нові «тайдінги» (надходження/логотипи) з Італії ще не прийшли). Газета закінчувалася типологічною помилкою: дата була записана німецьким зразком: «зе 2. Дісембер».

Та англійська газета збирала новини від Кюльна (Кельна) аж до Богемії. Новини перекладалися англійською.

Видавці цих перших газет мали проблему: новини не приходили вчасно, їм доводилось втамовувати «спрагу» читачів і «вишукувати» новини. Видавці були змушені тепер друкувати газети за чітким графіком, а не в їхній вільний час або коли їм заманеться.

Перша газета, яка була надрукована на теренах Великобританії (що дійшла до наших днів), з'явилася 24 вересня 1621 р. під довжелезним заголовком: «Куранте або Тижневі Новини з Італії, Німеччини, Угорщини, Польщі, Богемії, Франції та Низовинних Країн (Бенілюксу)». Хто її випустив, так і не відомо: ініціали «Н. Б.» могли належати або Натаніелю Буттеру або Ніколасу Бурну. Вони й були, напевно, першими англійськими журналістами.

У Парижі Теофраст Ренодо почав друкувати свою «Газет дю Франс» з 1631 р. Випускалася аж до Французької революції 1789 р.

Англійські газети були двох форматів: 1. датського стилю «корантос» (2-4 сторінки); 2. німецького стилю (тижневі) - памфлети та новини (8-24 сторінки). З 1622 р. англійські видавці перейшли на німецький стиль газетярства.

Новини до перших європейських газет приходили із запізненням і були суперечливими або й застарілими.

З 1622 р. Томас Гейнсфорд почав редагувати новини, роблячи їх більш читабельними.

Свобода преси й друкованого слова

Перші газети подавали відомості з усіх країн, окрім тої, де вони друкувалися. У більшості країн газети повинні були мати ліцензії на право друку, і вони могли бути швидко закриті, якщо вони друкували щось, що ображало владу. Європейські правителі дозволяли друкувати все, крім місцевих та внутрішніх новин.

Лише Англійська громадянська війна змінила стан справ: Парламент та Олівер Кромвель боролись з Королем Чарльзом І, і послаблення його впливу зробило важливими внутрішні новини. 1641 р. з'являються такі рядки: «І тепер через дивну зміну і мінливості часів ... ми не будемо говорити ні про що, окрім того, що робиться в Англії»...

Ідеал свободи преси був висунутий Джоном Мільтоном (1644 р.) у «Ареопагітиці» (довільний переклад: «жага за друкованими колонками» (латина)).

Джозеф Френк (1640-і рр.) був першим, хто запровадив заголовки, почав друкувати оголошення, ілюструвати дописи та залучати жінок до роботи в газеті.

Кромвель, всупереч очікуванням, накинувся на пресу і дозволив лише кілька газет. Англійська преса знову дістала свободу під час Славетної революції 1688 р. Закон про ліцензування втратив силу 1695 р., і стала зрозумілою важливість преси. Вона отримала право критикувати уряд. Ця засада взяла початок в Англії і була розповсюджена на її американські колонії.

Газети почали виходити частіше, вони вже мали вплив на комерційні справи. Преса завоювала владу і стала однією з її гілок.

Найстаріша уціліла щоденна газета «Ейн комменде Цайтунг» (1650 р.) вийшла у Лейпцигу.

Перша успішна англійська газета «Дейлі Курант» (1702 р.) була надрукована у Лондоні.

Американське газетярство

Першою американською газетою (1690 р.) стала «Паблік Окаренсиз».

Американські газети, на початку, мали такі ж проблеми, як і англійські: уряд хотів контролювати друковане слово.

Важливою подією в американській журналістиці був випуск газети Бенджаміна Франкліна.

Значення газетного бізнесу в Америці дуже добре було пояснене Едмундом Берком: «журналістика - це четверта влада» (1787 р.)

Найважливішою подією в американському та світовому газетярстві було прийняття 1-ї поправки до Конституції (1791 р.) про свободу релігії, слова і преси.

Газети Америки почали друкувати неупереджені новини, як це зробила газета «Де Нью-Йорк Гералд» (1835 р.).

У 1850-х роках американські газети почали приділяти більше уваги місцевим та національним подіям.

1900-і роки ознаменовані «журналістським жанром розслідування».

Які ж газети були першими у США?

Вільям Рендольф Герст випустив «Де Нью-Йорк Верлд» (1863 р.). Він став газетним магнатом - скупив пізніше аж 24 газети.

Вагомою подією стало отримання Незалежності Америки від Корони Британії (1726 р.)

Томас Джефферсон зазначив, що «вільна преса є охоронницею свободи». Відомим став вислів, що якщо був би вибір - «уряд без преси чи преса без уряду» - то найкращим варіантом був би «преса без уряду».

Не можна забути так званий «Седейшн Ект» (Закон про суспільний спокій), який за критику передбачав штрафи та ув'язнення. Він був підтримуваний федералістами.

Часи мінялися. У 19 ст. у США було понад 200 газет. У той час використовували неоплачуваних кореспондентів/дописувачів.

Більшість газет передплачувалася.

Та от у 1833 році вийшла дешева газета «Нью-Йорк Сан» («Сонце Нью-Йорка»), гаслом якої було - «Світити всім».

Гаслом чиказької газети «Чикаго Дейлі Ньюс» (Щоденні новини Чикаго)/1875 р./ було: «Сокири - не гострити, друзям - не докоряти, ворогів - не карати».

Газетярською новинкою було винайдення жанру інтерв'ю (1800-і роки).

А потім - знову стара газетярська криза - пошук новин.

Розвивалося суспільство - розвивалося газетярство: від новин та повідомлень переходили до аналізу подій, а, пізніше - й до розкриття злочинних дій.

Іншою важливою газетою США є «Де Вашингтон Пост», яка пише про політику та уряд, подаючи метропольні події.

У 1871 р. був започаткований слідчий журналізм. Це - небезпечний вид газетярства. Прикладом його може бути «Воретґейт» (1970-і роки).

Нові газети робили експерименти: «Де Волл-Стріт Джорнал» (1882 р.) запровадила нетрадиційні стилі писання, будучи частиною компанії Даун Джонса. Особливо це стосувалося Барні Кільгора, який писав у 1940-х роках.

Деякі газети вирізняли консервативність редакції та добре написані нариси.

Газета «Де Лос-Анджелес Таймз» (1881) показала себе як газета, що пропонує сильне, всеохоплююче покриття національних та міжнародних подій.

Відомими в історії стали «Пентагонські листки» (надсекретна інформація з В'єтнаму). Верховний Суд підтримав газету «Де Нью-Йорк Таймс» (Час Нью-Йорка), що виходила з 1851 р., у друкуванні таємних документів.

Наймолодша американська газета «США Сьогодні» (1982 р.) вважалася неглибокою за своїм аналізом; її називали «МекПейпер» («Газета нашвидкуруч»), за зразком МекДональдса. Проте, вона відзначалася солідними репортажами.

Новинкою у газетярській справі став «інверсивний стиль» - стиль радіо, коли про найважливіше йшлося у перших абзацах.

Газетний журналізм 19-го сторіччя запровадив сенсаційну або «жовту журналістику». Також прийнята була засада, що «новини і передові статті» повинні були друкуватися окремо.

Важливу роль у становленні американської журналістики відіграв Джозеф Пулітцер (1905 р.). Він вважав за необхідне підняти журналістику до рангу навчальних професій.

Адольф Окс говорив про «відповідальну журналістику»: за те, що друкують треба відповідати.

У 1910 р. у США налічувалось уже 2600 газет. Запроваджений був бізнес «ланцюга газет», що належали одній компанії, як, наприклад, Едвардові В. Скріпсу (1895), який мав 34 газети у 15-ти штатах. У 1930-х роках вони мали у власності 2/3 усіх газет у країні.

1960 р. «Волл-Стріт Джернал» злився з Даун-Джонс Інкорпорацією і вперше публічно випустив відомості про біржові акції.

У тому ж році з'явилися вечірні газети.

 

(Далі буде)