Прем'єр-міністр Британії пані Тереза Мей останніми днями перебуває в зоні підвищеної уваги не тільки співвітчизників, але і міжнародної громадськості.

 

То вона заходилася «розчищати» Вестмінстер - так узагальнено називається місцеперебування британської керівної еліти, щось на кшталт київських «Печерських пагорбів», і благословила відставки низки своїх високопосадовців з морально-етичних причин.

То вона на банкеті, влаштованому 13 листопада лорд-мером лондонського Сіті, замість тосту виголосила промову. Причому, спіч пані Т. Мей відповідав її зовнішньому вигляду - був суворим, жорстким і атакуючим.

Атакувала британська прем'єрка президента Росії Володимира Путіна.

Зокрема, як повідомляють інформаційні агентства, вона звинуватила Росію в анексії Криму та розпалюванні війни на Донбасі.

Така позиція дещо розходиться з підходом найближчого стратегічного союзника Британії - Сполучених Штатів.

У той же день, коли Т. Мей у Лондоні звинувачувала Росію у війні на Донбасі, у Сербії спеціальний представник Держдепартаменту США у справах України Курт Волкер зустрівся зі спецпредставником президента В. Путіна В. Сурковим. І тон американського політика був зовсім не звинувачувальним і не атакуючим.

Навпаки, К. Волкер шукав аргументи для того, щоб В. Сурков взяв до уваги американські пропозиції до проекту російської резолюції Ради Безпеки ООН щодо розміщення в Україні миротворчих сил ООН.

Американець передав росіянину 29 абзаців поправок і пропозицій до їх проекту резолюції - адже США і РФ мають різне уявлення про шляхи і способи введення миротворців на Донбас.

В. Сурков після розгляду американських пропозицій повідомив, що його зацікавили з них лише три. Тобто, 10 відсотків від запропонованого.

Додавши дещо глузливо, що три краще, ніж нуль.

Сторони повідомили, що ця їхня зустріч уже друга, але не остання, і вони будуть працювати над зближенням позицій.

Правда, важко собі уявити, яким може бути подібне зближення. Адже США виступають за введення миротворців на неконтрольовану Києвом територію Донецької та Луганської областей, зокрема, і на кордон України та РФ.

А Росія категорично проти того, щоб миротворчі сили стояли на кордоні з Росією і, взагалі, в неконтрольованій Києвом зоні. Вона пропонує розмістити миротворців тільки вздовж лінії фронту - лінії вогневого зіткнення.

Отже, фіксуємо: британська прем'єрка виступила зі жорсткою заявою проти РФ, а спецпредставник США розглядає Росію як партнера в питаннях розміщення миротворців на Донбасі.

Далі. Т. Мей звинуватила Росію в анексії Криму. А американська газета «Нью-Йорк Таймс» розмістила карту Росії, на якій Крим позначений як спірна територія.

Намагання українського МЗС переконати газету позначити Крим як територію окуповану, а не спірну, наштовхнулося на незгоду цієї авторитетної газети. Її представники продовжували наполягати, що з їхньої точки зору Крим є такою ж спірною територією між Україною і Росією, як Кашмір між Індією та Пакистаном, котрі його оспорюють, чи як Голанські висоти між Сирією та Ізраїлем, котрі його також оспорюють.

Отже, фіксуємо: дуже впливова американська газета зовсім не поділяє точку зору британської прем'єрки.

Лише коли пані Т. Мей звинуватила Росію, що вона використовує інформацію як зброю, тут почало вимальовуватися зближення американської та британської позицій.

Адже, за визначенням фахівців, «Інформаційна зброя (англ. Information weapon) - це сукупність спеціалізованих (фізичних, інформаційних, програмних, радіоелектронних) методів і засобів тимчасового або безповоротного виводу з ладу функцій і служб інформаційної інфраструктури в цілому або окремих її елементів і засіб здійснення інформаційних операцій».

А саме в такому аспекті в США розглядають ймовірний вплив Росії на результати виборів американського президента, хоча переможцю, Д. Трампу, така постановка питання явно не подобається. Він волів би, щоби всі вважали, що він виграв чисто і без допомоги.

Якщо ж згадати виокремлені науковцями М. Присяжнюком та Я. Жарковим види (типи) інформаційної зброї, то саме в такому ключі й обговорюється можливий вплив Росії не тільки на вибори США, але і на німецький Бундестаг (парламент) і Міноборони Данії.

Таких типів чотири:

1.     засоби розвідки, отримання інформації з інформаційних, телекомунікаційних і подібних систем;

2.     засоби впливу на інформацію, яка обробляється в інформаційних системах, наприклад, на програмно-математичне забезпечення цих систем;

3.     засоби впливу на інформаційну інфраструктуру;

4.     засоби впливу на людину та суспільну свідомість у цілому.

Притаманна сучасним гібридним війнам інформаційна зброя знаходить дедалі більш широке застосування у світі. І якщо перші три типи використовують здебільшого хакери, то четвертий вид інформаційної зброї взято на озброєння пропагандистськими службами практично всіх країн.

Теперішня політико-психологічна ситуація в Україні також характеризується використанням усіх можливих засобів впливу на людину та суспільну свідомість у цілому - тільки кожна політична сила чи політики першого-другого ешелонів використовують це у власних цілях, інколи вузько егоїстичних.

Цьому має протистояти чесна аналітична журналістика - об'єктивна, збалансована, незаангажована. Таку інформаційну політику намагаються проводити найбільш солідні видання. Намагаємося це робити і ми, колектив газети «Час і Події». Ми також розглядаємо інформацію як зброю. Але це зброя правди, захисту інтересів України і загальнолюдських цінностей.

Сподіваємося, що читач це бачить і цінує.